Магія сцени. Литовські хроніки. 3 ч. ФОТО і ВІДЕО

МЕНІ ПОЩАСТИЛО. Час не стирає з пам'яті унікальні події. Тим більше, коли вони закарбовані у фото.

Вистава «Papir» чернігівського театру "AmaTea" стала головною і незабутньою творчою подією 2025-го року. Хоча уперше потрясла мене у липні 2024-го. Я не очікував в підвалі Чернігівського Художнього музею побачити театральне дійство такого образного, метафоричного рівня…

І поступово вистава стала частиною мого творчого життя…

Тому пропозиція поїхати  на 8-го Міжнародний театральний фестивалі для дітей та молоді Assitej Lithuania / Lietuvos Asitežas» у  литовський Панявежис з цим творчим  доробком  я  прийняв, як несподівану  життєву  удачу.

НОСІЙ КУЛЬТУРИ

Але далека дорога випадала не лише, як фотографу , якого за красиве фотоОко  беруть  у поїздку через три кордони.  Комусь із трупи треба було перти велику і довгу сумку з театральними розбірними  алюмінієвими декораціями для нашої вистави. Тим більше, сам ту сумку пошив за вихідні, згадавши коронну професію своєї юності  - кравця.

Декорації досить складні  у з’єднанні та зі своїми особливостями.  Я мав встигнути  скласти їх перед виставою, що  і зробив один раз самостійно в Чернігові.  Тому  не так лякало транспортування  ноші (були ще й валіза , рюкзак і невід’ємний фотоапарат), а й час , за який мені вдасться скласти декорації у Панявежисі перед виставою.

Отже «носієм культури» має бути  не лише, той хто тягає декорації у сумці.  Німецькі  вчені мужі навіть  слово  вигадали -  культуртрегер  — людина, яка поширює знання, цінності, традиції та звичаї певної культури, як просвітитель. Тепер  я збагатив це значення і перенесенням театральних алюмінієвих декорацій   .

ПЕРЕД ВИПРОБОВУВАННЯМ СЦЕНОЮ

Але всіх нас хвилювало ОДНЕ: чи буде у нас можливість здійснити кілька прогонів – репетицій на сцені. Адже досі  колектив грав виставу лише в підземеллі Чернігівського художнього музею.  До того ж на виїзд  до  Литви відбулася заміна звукорежисера. Та й театральне освітлення сцени з акцентами і переміщенням героїв, це  - не 2-3 ліхтарі в підвальному залі музею.

На нашу радість в Панявежисі уже наступного дня ми дізналися, що у театрі, у день нашої вистави, сцена буде вільна цілий день!  Значить повинні встигнути. Ще й керівник Панявежиського театру ляльок на колесах заспокоїв  - нам допоможуть.

ТАЄМНИЦЯ ЧЕРВОНОГО ВАГОНЧИКА

… Як тільки  наш театр   Panevėžio lėlių vežimo teatras   уранці відкривався, ми стартували з готелю, прихопивши, крім декорацій,   і валізки, які з’являться на сцені під час вистави. Добре, що дорога займала аж… 7 хвилин пішки  .

Центральний вхід біля  «червоного вагончика», який ми уже запримітили наступного дня після приїзду, нас уже чекав.

Треба сказати, що цей Паневежский театр ляльок на колесах заснований у 1986 році – це єдиний такий театр у Європі, який щоліта на конях  їде на гастролі маленькими містами і селами Литви…

Компактні зал і сцена, зручні і затишні. Працівники одразу нам допомогли  - приносили все, що нам було потрібно для монтажу декорацій.  Ми їх складали, як  мені здалося,   дещо довше, ніж удома. Адже доводилося дорізати  паперові декорації, хоча більшість, я уже віз із Чернігова в сумці.

НАПРУЖЕНІ РЕПЕТИЦІЇ

Час до початку вистави танув, як вершкове масло на розпеченій сковорідці.  Наші  перевдягаються у сценічні костюми. Перший прогон вистави , яку десятки разів грали на репетиціях.  Але тут – сцена. Зовсім інший простір. Сиджу в залі і, долаючи нервове напруження, намагаюсь фотографувати .

Моє завдання, за замислом режисера Олени Росстальної, дивитися, як  «Papir»  виглядає з глядацької зали. Деякі неспівпадіння, коли на сцені йде гра  світла  й тіні при народженні лялькового героя вистави. Невеличкі  проколи із затримкою виведенням музичного супроводу. Не зовсім виразні акценти освітлення в завершальній сцені. Треба скоригувати…

… Другий прогон трошки скорочуємо. Тільки основні епізоди. Встигаємо… Короткі акценти  - аналізуємо помилки.

…Удвох  мчимо  за обідом для нас. Швидко перехоплюю. Іншим – контейнери  в театр. Повертаємося.

ДЕ  ТИ, СПОКІЙНЕ СЕРЦЕ?

Нарешті, за годину  до початку вистави, Олена Росстальна дає відбій.  Розслабитися, відпочити по можливості. Ми спускаємося  в фойє театру – треба  приготувати столи, де глядачі  виготовлятимуть з паперу фігурки  людей.

У мене не вистачає терпіння, хочеться  швидше розставити столи, розгорнути складні стільці, покласти папір… Відсуваю з грудей фотоапарат і починаю тягати  столи. Мені допомагають працівники театру.

Встигаємо. За двадцять хвилин до вистави – усе готове. Заходжу у червоний вагончик театру, який видно з вулиці. Там, виявляється, кафе. Працівники пропонують каву чи чай. Відмовляюся. Треба вийти на вулицю і подихати. Дихаю прохолодним,  аж густим, травневим повітрям  Панявежиса.

ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ з ЛЕГЕНДИ

За чверть години  до початку з’являються перші глядачі. І починає  обертатися навколо своєї осі вішалка, з якої починається театральна чарівна атмосфера.

 Впізнаю організаторів 8-го Міжнародного театральний фестивалю  Assitej Lithuania / Lietuvos Asitežas  - знаю по кількох виставах. Це жінки, які зробили так, щоб театри для дітей та молоді  Європи назавжди полюбили Литву і Панявежис .

Починаємо. Олена Росстальна розповідає англійською, що Молодіжний драматичний театр «AmaTea» покаже виставу «Папір», де персонажі  не говорять. Дійство відбувається від музику. Це історія  про маленьку людину у великому світі. А глядачі побачать легенду  про створення світу і війну в Україні.

Біруте Баневічюте, яка дещо знає і українською перекладає на литовську для юних глядачів. Їх я не  фотографую, як заведено в Європі, а тільки руки і  тих , хто просить їх зробити знімок. Тому переважають дорослі.

І раптом  - лункий і дзвінкоголосий короткий удар  камертона . Тиша. Глядачі  за столом  починають за акторкою легенду  ТВОРЕННЯ світу з паперу. Мовчки.

ДУМАЮ - ТРІУМФ!

Бачу, як шурхотить папір. Катя показує, як треба поетапно робити фігурку людини. І діти, і дорослі , спостерігаючи за руками майстрині, повторюють її   рухи.  Тулуб. Руки. Голова.  Як легенда про творення світу. І кожен – творець.

Коли фігурки готові. Наші актори мовчки показують  всі віднятися і піднятися  до  глядацької зали.

Саму виставу переказувати не буду, вона є у короткому відео, яке зняв тоді.

Скажу одне: був вражений  захопленням і увагою глядачів у залі. Вистава справляла враження, як на мене, коли бачив не тільки вперше, а й у наступні  рази.

Тих огріхів по освітленню і звуку, які траплялися на репетиціях,  уже не було. Я сам дивився заворожено, спостерігаючи за диханням залу.

ПІДНЕСЕННЯ

Останній акорд на сцені. Глядачі піднімаються. Рушають  за акторами  і спускаються до столів у фойє, де на них чекає папір. Розбирають свої недороблені фігурки. Творення  людини продовжується. Фігуркам роблять вбрання. 

Захоплююся витвором  Біруте Баневічюте.  Вона  зробила балерину. Біруте  була і назавжди залишиться балериною - бо це її творче бачення світу.

Литовській дівчинці, яка не знайшла свою фігурку і розстроїлася, роблять гуртом нову паперову ляльку і вдягають.

І ось знов, через годину після початку,  лунає  дзвінких удар чарівної  палички  по камертону. Він  сповіщає про закінчення вистави  «Papir»! Оплески! Глядачі цього інтерактивного дійства діляться враженнями і дякують чернігівським акторам.

А колектив театру   Panevėžio lėlių vežimo teatras гостинно пригощає  нас пакетом вечірніх бутербродів і пляшкою безалкогольного червоного вина (!).    І ми уже в готелі разом, уп’ятьох, ділимося і переживаємо усі емоції  нашої вистави.

«На майдані пил спадає, замовкає  річ. Вечір. Ніч».

ПРОЩАННЯ... з НАДІЄЮ

…. А в останній повний день  перебування у нас, театру "AmaTea",  Панявежисі, ми зустрічаємося з друзями, захоплюємося  іншими виставами.

Не забуваються слова розповіді  про те, що в Литві існує державна театральна програма для учнів шкіл і, напевне, дитсадків. Діти мають відвідувати театральні вистави певну кількість разів. Бо театр і мистецтво  вчать добру, художнім образам, мисленню і сприяють пізнанню світу.

Дякую організаторам  8-го Міжнародного театральний фестивалю  Assitej Lithuania / Lietuvos Asitežas  . І сподіваюся колись знову  принести на своїх плечах  частину реквізиту  НОВОЇ ВИСТАВИ театру «AmaTea» з  Olena Rosstalna . А заодно - ознайомитися  з новими віяннями в сучасному театрі для дітей і молоді.

Дякую всім друзям, хто створював і втілював виставу "Papir". Це -  Катерина Янчук, Катерина Кашперова, Дарина Ворон  та Ілля Гергуль (композитор).

А ще  -  не втрачаю надію, що інші фестивалі  Європи захочуть побачити виставу чернігівців про вічне, про любов і ненависть, які ходять поруч, висловлені засобами  театрального мистецтва. Погоджуюся  бути «носієм культури», щоб порадувати  країни , які сповідують гуманізм.

Владислав САВЕНОК

Фото і відео автора