5G у Львові: Інноваційний прорив чи «тестування» давно винайденого велосипеда?

На початку 2026 року інформаційний простір України вибухнув новинами про запуск «пілотних мереж» 5G у Львові. Провідні оператори — lifecell та Vodafone — змагаються в епітетах, обіцяючи абонентам космічні швидкості та нову еру цифрових послуг. Проте, якщо відкинути маркетинговий глянець, виникає чимало незручних запитань.

Що саме ми тестуємо? Чому технологія, яка працює в світі з 2019 року, досі є «експериментом» для України?

І головне: чи побачить цей зв’язок хтось за межами львівської Ратуші?

Острівці майбутнього посеред 4G-реальності

Згідно з офіційними релізами, тестування зосереджене у самому серці Львова. Оператори обрали «найбільш відвідувані місця»: площу Ринок, район Головного залізничного вокзалу та територію Львівської політехніки.

lifecell розгорнув мережу в радіусі близько 700 метрів від Ратуші, використовуючи стандарт NSA (Non-Standalone). Для пересічного користувача це означає «несамостійне» 5G: воно працює «плечем до плеча» з існуючою інфраструктурою 4G. Старе покоління керує з’єднанням, а нове — просто додає швидкості. Це як поставити двигун від спорткара в кузов старенького седана: швидше поїде, але база лишається колишньою.

Vodafone планує тримати свій «тестовий режим» аж до кінця 2026 року. Генеральна директорка Ольга Устинова запевняє, що це «перевірена модель міжнародного досвіду», адже Vodafone запускав 5G у Європі ще сім років тому. Але саме в цьому і полягає парадокс: навіщо стільки років «тестувати» те, що вже давно працює в Лондоні, Мадриді чи Берліні?

Технічні нюанси: Чому 1 Гбіт/с — це не вся правда?

Головний технічний герой львівських тестів — діапазон 3500 МГц (n78) із шириною каналу 100 МГц. Це так звані «високі частоти» (надвисокочастотний діапазон — НВЧ).

З одного боку, це дає неймовірні цифри:

• Пікова швидкість — понад 1 Гбіт/с.
• Можливість дивитися відео 4K ULTRA HD без жодної затримки.
• Швидкий відгук (пінг) для онлайн-ігор та хмарних сервісів.

Але є й інший бік медалі, про який оператори згадують лише дрібним шрифтом. Радіохвилі на частоті 3500 МГц мають дуже слабку проникну здатність. Вони «бояться» стін будівель, дерев і навіть сучасного скла з напиленням. Саме тому lifecell чесно попереджає: доступ до мережі може бути обмежений всередині приміщень. Фактично, ви маєте бачити антену оператора, щоб відчути переваги 5G. Це робить такий формат покриття «клаптиковим» — він ідеальний для площі з натовпом туристів, але абсолютно не придатний для того, щоб забезпечити інтернетом ціле місто, а тим паче — країну.

Чому ми не Литва? Досвід Telia та магія 700 МГц

Якщо ми хочемо не просто «тестів» на площі Ринок, а справжньої цифрової трансформації, нам варто подивитися на досвід сусідів. Наприклад, у Литві шведський оператор Telia зміг дуже швидко покрити всю країну «килимовим» методом.

Секрет успіху — діапазон 700 МГц (n28).

Порівняємо параметри:

1. Покриття: Одна базова станція на частоті 700 МГц покриває територію в десятки разів більшу, ніж станція на 3500 МГц.
2. Проникність: Низькі частоти легко «пробивають» стіни будинків, підвали та працюють далеко в лісах.
3. Економіка: Для покриття траси Київ-Львів на низьких частотах потрібно в рази менше обладнання, ніж на високих.

У Литві саме завдяки 700 МГц 5G став доступним у найвіддаленіших селах, а не лише в центрі Вільнюса. То чому ж Україна йде своїм улюбленим «клаптиковим» шляхом? Повторюючи помилки запуску 3G і 4G, а також досвід стримування (свого часу) потенціалу CDMA?

«Комуналка» в ефірі: Хто тримає наші частоти?

Відповідь на це питання дають експерти телеграм-каналу «Телекритик». Виявляється, «солодкий» діапазон 700 МГц в Україні досі зайнятий... цифровим телебаченням Т2.

Ситуація нагадує перенаселену комунальну квартиру. Мережа «Зеонбуд» використовує чотири мультиплекси (набори частот) для трансляції телеканалів. Але якщо проаналізувати наповнення, картина стає сумною:

• Багато каналів фактично не мовлять («фантоми»).
• Багато дублюють «Єдиний марафон».
• Математика експертів: Якщо «виселити» фантомів і прибрати дублі, весь реальний контент можна легко вмістити у два мультиплекси замість чотирьох.

Це звільнило б так званий «цифровий дивіденд» — ті самі частоти 700 МГц, які потрібні для запуску справжнього, всюдисущого 5G. Це дозволило б операторам економити на обладнанні, а телеканалам — менше платити за трансляцію. Але держава та регулятор поки не поспішають до такої «шокової терапії» ефіру.

Який сенс у цих тестах і що далі?

Наразі 5G у Львові — це радше демонстрація прапора та технічне тренування персоналу.

• Для операторів — це спосіб протестувати навантаження в реальних умовах (адже вже 29-40% смартфонів у мережі підтримують 5G).
• Для абонентів — привід перевірити свій iPhone або Samsung на площі Ринок.

Але повноцінний запуск 5G в Україні відбудеться лише після отримання комерційних ліцензій та — головне — розчищення низьких частот. Поки що ми маємо «швидкісну магістраль», побудовану на окремому перехресті. Їздити нею весело, але дістатися з пункту А в пункт Б поки що неможливо.

Чи стане 2026 рік роком реальних змін, чи ми так і залишимося в режимі «вічного тестування»? Це залежить не від інженерів у Львові, а від державної волі і рішучості регулятора навести лад в ефірі всієї країни.