Як Гренландія стала епіцентром глобальної кризи та поставила під загрозу майбутнє НАТО

Середина січня 2026 року увійде в історію світової дипломатії як момент найглибшого розколу всередині західного світу з часів завершення Другої світової війни. Те, що раніше здавалося лише гучною передвиборчою риторикою або елементом геополітичного торгу, перетворилося на повномасштабну кризу, яка загрожує територіальній цілісності Європи та стабільності Північноатлантичного альянсу.

Гренландія — найбільший острів нашої планети, територія, що на 80% вкрита вічними льодовиками, раптово перетворилася на епіцентр найгострішого дипломатичного та військового протистояння всередині західного світу. Те, що раніше сприймалося як гучна передвиборча риторика, 14 січня 2026 року перейшло у фазу відкритої кризи між Вашингтоном, Копенгагеном та Брюсселем.

Ультиматум 14 січня: «Дві собачі упряжки не впораються»

Хронологія нинішнього загострення досягла свого піка 14 січня 2026 року. Саме цього дня президент США Дональд Трамп опублікував у своїй соціальній мережі Truth Social допис, який фактично став прямим ультиматумом Королівству Данія. Американський лідер закликав Данію «негайно залишити» Гренландію, стверджуючи, що лише Сполучені Штати здатні забезпечити контроль і безпеку в арктичному регіоні.

Свою позицію Трамп аргументував критичним зростанням загроз з боку Росії та Китаю в Арктиці. Використовуючи притаманну йому різку манеру, він звернувся безпосередньо до керівництва НАТО, закликаючи Альянс вплинути на Копенгаген:

«НАТО, скажіть Данії, щоб вона забиралася звідти негайно! Дві собачі упряжки не впораються. Лише США можуть», — написав президент США.

Ця заява не була випадковою — вона спиралася на оцінки самої данської розвідки щодо зростання інтересу Москви та Пекіна до Гренландії та арктичного регіону загалом. Однак форма, у якій США зажадали виходу союзника з власної території, викликала шок у європейських столицях. Трамп також наголосив, що будь-який варіант, менший за контроль США над Гренландією, є для нього неприйнятним.

Війна ілюстрацій: «В яку сторону, гренландець?»

Паралельно з політичними заявами розгорнулася масштабна ідеологічна «війна картинок». Офіційний акаунт Білого дому виклав пост під заголовком «Which way, Greenland man?» («В яку сторону, гренландець?»), побудований на принципі жорсткого контрасту.

На лівій частині малюнка, під ясним сонячним небом, майорить прапор США поруч із Білим домом — символом захисту та процвітання. Права ж частина зображує похмуру, грозову зону під фіолетовими блискавками, де над Кремлем та Великою китайською стіною колишуться прапори Росії та Китаю. У центрі композиції на снігу - дві собачі упряжки під гренландськими прапорами перед вказівником на роздоріжжі.

Відповідь європейської спільноти з’явилася миттєво. На перемальованій версії «світлу сторону» під сонячним небом зайняли прапори Данії та Європейського Союзу на тлі морського пейзажу з символами Копенгагена та знаменитою Русалонькою. Сполучені Штати на цій картинці були переміщені на «темний бік» — у зону штормів та блискавок, опинившись в одному ряду з Росією та Китаєм. Це стало чітким сигналом: Європа сприймає нинішню політику Вашингтона як таку, що підриває світовий порядок нарівні з авторитарними режимами.

Військова відповідь Копенгагена: Challenger у небі Нуука

Данія миттєво перейшла до демонстрації військової рішучості. Міністр закордонних справ Ларс Лёкке Расмуссен після зустрічі з Джей Ді Венсом та Марко Рубіо наголосив, що Гренландія є членом НАТО з 1949 року і повністю підпадає під дію статті 5 про колективну оборону:

«Сьогодні ми зустрілися з Джей Ді Венсом і Рубіо. Ми приїхали сюди після низки гучних публічних коментарів щодо безпеки Гренландії та Арктики. Королівство Данія вже збільшило свій внесок, виділивши додаткові кошти на військові потреби. Не на собачі упряжки, а на кораблі, дрони, винищувачі тощо. І ми, безумовно, готові зробити ще більше».

Того ж дня у столиці Гренландії Нууку приземлився літак ВПС Данії Challenger з передовим загоном сухопутних військ. Їхнє завдання — забезпечити логістику та інфраструктуру для прибуття основних сил армії. Міністр оборони Троельс Лунд Поульсен назвав це кроком до постійної більшої присутності в Арктиці та відповіддю на виклики регіону.

На підтримку Копенгагена виступили сусіди. Норвегія направила двох представників Збройних сил для вивчення шляхів посилення безпеки, а Швеція відправила своїх військових на запит Данії. Соціологічні опитування показали, що 62% німців підтримують надання військової допомоги Данії у разі нападу США на острів.

Політичний тиск США: законопроєкт про анексію

Конфлікт має глибоке коріння в американській внутрішній політиці. Ще 13 січня у Конгрес США було внесено законопроєкт про анексію Гренландії та надання їй статусу штату, поданий республіканцем Ренді Файном. Документ передбачає переговори з Данією щодо придбання острова, але загальна риторика адміністрації виглядає значно агресивнішою.

Радник Трампа з внутрішньої безпеки Стівен Міллер прямо заявив в інтерв'ю CNN, що США — це наддержава, і вони будуть поводитися відповідно. Його дружина раніше опублікувала в соцмережі Х мапу, де Гренландія пофарбована в кольори американського прапора, що спричинило гучний скандал із послом Данії.

Сам Трамп уже встиг вступити в особистий конфлікт із керівництвом острова. Коли прем'єр-міністр Гренландії Єнс-Фредерік Нільсен заявив, що в кризі обере Данію, президент США відповів:

«Я не знаю, хто він. Але це буде для нього великою проблемою».

Історія та ресурси: чому Гренландія — «ласий шматок»?

Гренландія — найбільший острів світу з площею 2,16 млн кв. км. Її стратегічне розташування на шляхах між Азією, Європою та Америкою робить її ключовою для контролю над Арктикою. Танення льодовиків відкриває доступ до багатств, які раніше були недосяжними: нафти, газу, золота, алмазів, урану, міді та рідкоземельних металів. За оцінками NBC, потенційний контроль над островом може коштувати США до 700 мільярдів доларів.

Історія американського інтересу тривала десятиліттями:

• 1946 рік: Сполучені Штати вперше висловлюють офіційне бажання придбати острів.
• 1951 рік: Побудова бази Пітуффік (Туле), заради якої інуїтів незаконно виселили з їхніх земель.
• 1958–1966 роки: Проєкт «Крижаний черв'як» — спроба розміщення ядерних ракет у льодовиках, що залишила по собі радіоактивні відходи.
• 1968 рік: Катастрофа бомбардувальника B-52 з ядерною зброєю поблизу Туле, що призвела до радіоактивного забруднення.
• 2019 рік: Трамп знову пропонує Данії продати Гренландію за 600 млн доларів щорічно за довічне користування.

Реакція Європи: «Відвертий виклик міжнародному праву»

Європейський парламент висловив «однозначну підтримку» Гренландії та Данії й різко розкритикував заявлену мету США взяти під контроль арктичний острів. Відповідну заяву прийняли лідери груп законодавчого органу ЄС.

«Європейський парламент твердо підтримує багатосторонність та міжнародний порядок, заснований на правилах. Будь-яка спроба підірвати суверенітет і територіальну цілісність Данії та Гренландії порушує міжнародне право та Статут Організації Об'єднаних Націй», — йдеться в офіційному пресрелізі.

В заяві наголошено, що безпека Арктики — це стратегічний пріоритет для Європейського Союзу. Єврокомісар з оборони виступив із попередженням: якщо США захоплять Гренландію силою, це означатиме кінець НАТО.

Окремим кроком стало рішення Франції. Міністр закордонних справ Жан-Ноель Барро повідомив в ефірі радіостанції RTL, що Париж відкриє своє консульство в Нууку вже 6 лютого. Він наголосив, що це рішення має чіткий політичний характер і демонструє прагнення Франції активніше взаємодіяти з Гренландією, підтримуючи Данію перед обличчям американського тиску. Відкриття консульства є сигналом про зацікавленість Франції у стабільності та безпеці регіону.

Що далі?

Наразі ситуація перебуває у хиткій стадії «переговорів про неможливість домовитися». Створено робочу групу високого рівня, яка має знайти вихід із глухого кута. Гренландія вже звернулася до Великої Британії за підтримкою та закликала до діалогу без застосування сили. Проте 14 січня Трамп знову наголосив: будь-який результат, менший за контроль США над Гренландією, є неприйнятним. Арктика, яка тривалий час була зоною миру, тепер балансує на межі конфлікту між найближчими в історії союзниками.