Іспанське фламенко на Євро

Чемпіон Європи — Іспанія встановлює новий рекорд: виграно три найбільші турніри поспіль.

Євро—2012 у блискучому стилі виграв діючий чемпіон Європи і світу збірна Іспанії. Такого ще не було в історії спорту: команда виграла три найбільші футбольні турніри поспіль—чемпіонати Європи 2008 року і світу2010-го і щойно завершене Євро.

У фіналі, що пройшов у неділю в столиці України, зустрілися Іспанія та Італія. Іспанія, яка домінує у футбольному світі всі останні роки,  показала фантастичний, красивий футбол, який так люблять мільйони глядачів, справжнє іспанське фламенко на зеленому полі. Звідси й розгромний рахунок фіналу — 4:0, і це ще один рекорд єврочемпіонатів.

    Про футбол  як спорт

Перша частина турніру— груповий етап — не принесла якихось сюрпризів. По два переможці кожної з чотирьох груп, які вийшли в стадію плей-офф («гру з вибуванням»),  тобто у чвертьфінал, — це еліта європейського і світового футболу. Італія, Німеччина, Англія, Франція, Іспанія мають сумарно 10 титулів чемпіонів світу з 19-ти, розіграних за всю 80-літню історію мундіалів.

Іспанія — чинній чемпіон і Європи, і світу.  Й інші три чвертьфіналісти доволі титуловані. Словом , футбол, який давно є цілою спортивною індустрією, річ доволі усталена у своїй ієрархії.

   Варто додати, що п’ятьма  найсильнішими національними  футбольними  чемпіонатами  Європи вважаються якраз ті, що проходять у 5-ти названих  країнах. То ж перемоги збірних — не   випадковість: основою  їх успіху є національна першість. А що ми можемо говорити про чемпіонат України, коли ось уже 20 років звання чемпіона розігрують лише два клуби — київське «Динамо» і донецький «Шахтар».

І це є змагання двох бізнесових кланів — Суркісів і Ахметова. Інтереси національної збірної тут на другому плані, якщо   клуби  з комерційних міркувань  купують і перепродують третьорозрядних  «легіонерів», і саме ті  постійно грають у чемпіонаті, тоді як наші талановиті гравці сидять на лаві запасних. Де вже тут підготовка гравців для збірної?

     Тому  жодною несподіванкою на стало не потрапляння у чвертьфінал господарів турніру — Польщі і України. Врешті, ми з сусідами і співорганізаторами  чемпіонату входимо до  числа навіть не міцних, а просто європейських середняків.

     Збірна України виглядала  гідно  на чемпіонаті тому, що, по-перше, має добрих футболістів, по-друге, команда, її гравці брали, насамперед, активністю, самовіддачею. Але першого й другого замало у футболі, грі командній.

Зверніть увагу:  Україна дала багато видатних спортсменів в індивідуальних видах спорту, чемпіонів світу,Олімпійських ігор — це, зокрема, Сергій Бубка,  Віталій та Володимир Клички, Яна Клочкова¸ Лілія Підкопаєва. Але ми весь час програємо в командних видах спорту, бо бракує командної гри, тактики, стратегії. Чи не правда, все це стосується не тільки  спорту?

    Жодною  сенсацією, як декому видалося, не став і «виліт» з турніру збірної Росії. А чому, власне, вона мала вийти у чвертьфінал, коли Росія у футбольному світі теж  середняк. Просто, є непомірні амбіції росіян, претензії  на першість всюди і в усьому, і це у них давня хвороба. Натомість, росіяни на Євро  встигли настроїти проти себе чи не всіх і цими амбіціями, і  грубістю та зверхністю. І не випадково саме Російський футбольний союз УЄФА оштрафувала на солідну суму  за хамське поводження російських вболівальників  на чемпіонаті.

                      В Україні — сподобалося

     Типово англійський гумор виявили вболівальники з  Туманного Альбіону в Донецьку —  влаштували акцію, пронісши містом домовину. Це  жодним чином не було образою господарів турніру,  навпаки,  так англійські фани відповіли на кампанію по дискредитації України, що розгорнулася напередодні Євро в англійській пресі.

Один з відомих у недавньому гравців збірної Англії почав лякати співвітчизників якимось  «расизмом» в Україні, заявивши, що вболівальники можуть повернутися з України в трунах. Коли ж англійці побачили справжнє ставлення до них в Києві і Донецьку, де грала їхня  команда, вони були обурені такою пропагандистською «страшилкою».і спростували її, застосувавши ось такий чорний гумор — з труною.

    Українці – фантастично гостинний народ. На цьому в коментарях британському телеканалу ВВС наголосили вболівальники національної збірної Англії, які завітали до Києва: "Це дивовижно! Ми дійсно чудово проводимо час. Атмосфера неймовірно позитивна. Кожен відчуває себе частиною свята".

  І це дійсно так. Фан-зони в столиці й інших наших містах, що приймали чемпіонат, та й загалом ці міста стали місцем  щирого спілкування тисяч і тисяч гостей з Європи з українцями. І це, може, найбільше для нас досягнення на Євро.

   Футбол комерційний

   Такі спортивні свята завжди є і великими бізнесовими проектами. Країни, які приймають чемпіонати світу і Європи з футболу, на цьому непогано заробляють.  Взагалі-то, офіційно проводить  чемпіонати Унія  європейських футбольних асоціацій (УЄФА), а ми з поляками приймали Євро.  І саме УЄФА отримує основний і величезний прибуток від Євро — від телевізійних трансляцій чемпіонату по всьому світу. Країни ж —  господарі турніру розраховують на прибутки від туризму. Але тут Україна багато не заробила, навіть порівняно з Польщею. Не кажучи вже, що витрати нашої держави, порівняно з польськими, колосальні, адже сусіди організували чемпіонат у значній мірі на кошти Євросоюзу, у  нас же практично все  було  з бюджету.

   Втім, заробити могла б якщо не держава, то наш бізнес, комерційні структури. Але й тут очікуване не справдилося. Потік туристів виявився меншим, ніж гадалося, хоча загалом матчі й  відвідала рекордна кількість вболівальників. Але  багатьох  іноземців таки ж віднадили різні чутки про нашу країну, чимало туристів та й футбольних збірних воліли базуватися в тій же Польщі.

У прагненні нажитися на чемпіонаті наші готелі спробували було виставити захмарні ціни, чим тільки відлякнули гостей. Мляво попрацювала в наша туристична індустрія. Зацікавити гостей було чим, але от не зуміли. В результаті в столиці все здебільшого обмежилося «тусовками» вболівальників у фан-зоні на Майдані та Хрещатику, в кращому разі оглядинами принад нашої  столиці.

Якогось великого напливу в театри чи музеї  теж не відчувалося. Так що марно столичні музеї якраз перед Євро різко , на 40—50 відсотків  чи й більше,  підвищили  ціни. Євро пройшло, а ціни залишилися нам, і далеко не кожна українська сім`я може викласти за відвідини музею по 100—150 гривень.

    Поза чотирма приймаючими містами ритм чемпіонату відчувався ще менше. Наш древній Чернігів з його видатними історичними пам’ятками, місто, яке всього за півтори-дві години від столиці, теж готувався до Євро. Але й тут, як і в інших містах, крім чотирьох приймаючих,  якогось очікуваного напливу туристів не було.

     Втім, дехто таки прагнув нажитися на чемпіонаті, навіть за рахунок вболівальників.  Майже  половина України не змогла нормально подивитися по телебаченню матчі збірної України на Євро-2012.  Вони  чомусь транслювалися по телеканалу «Україна», який приймається далеко не на всій території країни. Та ще — по кабельному каналу «Футбол», але де воно, те кабельне телебачення? Лише в обласних центрах та більших містах. До того ж, цей канал часто коментував матчі російською мовою.    

    Виявляється, насправді права на трансляцію Євро мала Національна телерадіокомпанія України. Її Перший Національний канал покриває практично всю територію держави. Але цей державний канал вирішив продати право на трансляцію чемпіонату приватному каналу «Україна».

Точніше, на половину трансляцій, та  чомусь Перший національний не залишив у своїй «половині» якраз матчі збірної України.  Невже  весь секрет у тому, що фактичним хазяїном донецького каналу «Україна» є наш найбагатший олігарх Ринат Ахметов?  Ось так повелися саме з тими людьми, для котрих, власне, і проходять спортивні свята — вболівальниками.

      Футбол політичний

     А куди ж від цього подінешся? Всяк намагався використати чемпіонат у своїх цілях.  Якраз у день матчу Україна —Англія   у Верховній Раді оголошувалися  заяви фракцій. Першим на трибуну вийшов депутат фракції регіоналів, зачитав заяву,  як гарно влада готувалася до Євро, на відміну від поганої попередньої влади. Тут же озвучила свою заяву і опозиція: її депутат, теж побажавши успіху нашій збірній, нагадав, що  в України триває процес згортання демократії, є політичні в’язні.

      Що ж,свято спорту лише трохи приглушило гостру реакцію Європи на наші політичні реалії. При тому, що навіть наша опозиція закликала бойкотувати не Євро в Україні, а українську владу. Між тим, як розцінити таке? В Україні лише в груповому турнірі  грали збірні 7-ми країн: Англія, Франція. Німеччина, Португалія, Данія,  Голландія.  Швеція.

Кожна грала по три матчі. Відтак 21 раз була нагода побачити на матчах керівників цих держав. Але жоден президент чи прем’єр  цих держав так і не прибув  до нас на жоден матч. Як і на матчі «плей-офф» за участю Чехії, Іспанії. Лише трохи  підсолодила ситуація  присутність  кількох президентів і прем’єрів на фіналі чемпіонату в Києві.

    Президент УЄФА Мішель  Платіні відзначив, що Україна і Польща дуже гарно організували чемпіонат,  і це дійсно так. Наша влада, розуміючи престижність Євро і прагнучи саме тут  показати, що вони вміють  господарювати, дійсно постаралися. Але правдою є і те, що блиск і гарячий подих єврочемпіонату навряд чи притлумлять наші суспільно-політичні реалії

   Чи є життя після Євро? 

   Намір опозиції одразу ж після завершення чемпіонату  ініціювати в парламенті розслідування зловживань під час підготовки до Євро, прагнення розібратися, куди і як було використано державні кошти, виділені на турнір, викликали нервову реакцію влади, Тому й роблять  характерні для себе заяви, перекладаючи вину, звісно ж, на попередню владу.

     Так,  Національне агентство з питань підготовки до Євро-2012, заявило, що  Уряд  Юлії Тимошенко, «маючи близько 5 років на підготовку чемпіонату»,  був зобов’язаний зробити те-то і те-то, але  не зробив. Тому бідна «нова влада»мала надолужувати прогаяне і працювати в поті чола.

     У  авторів  подібних заяв  явно не все гаразд зі шкільною арифметикою. З  «близько 5 років уряду Юлії Тимошенко»  2 роки і 3 місяці підготовки до Євро припадає на нинішній уряд Януковича — Азарова.  Але й це не все. Згадаймо, що у квітні 2007 року, коли УЄФА ухвалила рішення про проведення Євро-2012 в Україні й Польщі, у нас теж був уряд Януковича і  діяв він  аж до грудня.  

Отож додаймо ще 8 місяців урядування. Сумарно — майже 3 роки з отих «близько п’яти». Уряд же Юлії Тимошенко насправді працював у період підготовки до Євро всього 2 роки і 3 місяці.

     І, власне, чому так нервово реагувати всього лише на цілком резонну пропозицію — розібратися, як було використано державні кошти?

     Спасибі тобі, Іспаніє!

  І все ж,завершити хочеться на мажорній ноті. Надто вже яскравим, видовищним був чемпіонат. А особливо його заключний акорд — київський фінал. І не лише сам матч, а все це свято. Хочеться віддати належне й тим, хто програв фінал, але не чемпіонат  — італійцям. Вони заслужено стали віце-чемпіонами, отримали срібні медалі. Звичайно, їм б хотілося більшого, але не вийшло.

Тому таким промовистим був крупний план на телеекрані капітана збірної Італії, легенди світового спорту Джанлуїджі Буффона: кращий воротар планети ХХІ століття ніяк не міг зрозуміти, як в його ворота влетіло аж 4 м`ячі. Натомість чи не вперше посмішка осяяла обличчя його незворушного  колеги, теж видатного воротаря сучасності капітана іспанців Ікера Касільяса, котрий втретє за 4 роки підняв над головою почесний Кубок —  цю нагороду вручив збірній  Мішель Планіті.

А як зворушливо було, коли іспанські футболісти підішли до трибун, де їх вітали, тиснули їм руки  тисячі їхніх вболівальників, серед них і численні  українці. І першими вітали рідні — на матч прилетіли дружини футболістів з дітьми. Чемпіони Європи і світу зі своїми малюками на руках на газоні київського стадіону — це  була прекрасна сцена.

Фернандо Торрес, єдиний в історії футболіст, що забив м’ячі у фіналах двох Євро підряд (теж рекорд),  провів  своїх доньку й сина по  зеленому газону, до воріт, у  які щойно забив гол. Двоє малят зростом ледь вищі від футбольного м’яча, у футболках національної збірної Іспанії — як таке можна забути. Як і загалом  це прекрасне свято  європейського спорту.