П'яне вбивство: Молодик зарізав сусіда

Жили в одному під’їзді сусіди. Були різні за віком та життєвим досвідом, проте вподобання мали спільні. Обидва – алкоголіки.

Недільного вечора, вживаючи алкоголь, сусіди посварилися. "Дискусія" завершилася вбивством.

Про це "Високому Валу" повідомила Марина Кордик, прес-служба ЧМВ УМВС.

Олег розміняв шостий десяток, не працював, перебивався підробітком, здебільшого знаходився вдома. Артемові ледь минуло двадцять п’ять. Він мешкав разом із літньою бабусею і окрім постійного місця роботи в одній з чисельних маленьких фірм міста повинен був ще й доглядати за старою.

Проте, вдома а ні як не сиділося. Хіба літня бабця гарний напарник для молоді. Набагато веселіше у сусіда, який прожив вже більшу частину життя, мав що розповісти. І мав власне житло, де ніхто не заважав випити чарчину, розкинути карти або просто із кухлем пива посидіти біля телевізора.

На квартиру до Олега часто приходили і інші гості на кшталт Артема. Однак, результат посиденьок завжди був один – гості ніколи не залишали олегове помешкання без розділеної на всіх горілки скільки б її не було: пляшка, дві, три...

У неділю Олег і Артем як завжди випивали. Розмова точилася не спішна, поки не перекинулася на обговорення переваг та недоліків ножа, який на той час знаходився у помешканні Олега. Холодна зброя – прадавня чоловіча тема.

Господар оселі не вподобав річ, яка так прийшлася до душі Артемові. Згодом спирт „перевів” суперечку у площину особистостей і між чоловіками постало, знову ж таки одвічне питання: „Ти мене поважаєш?”

Негативна відповідь у такому разі завжди загрожує бійкою. Спочатку молодик трохи придушив кривдника, а потім на ньому ж випробував ніж, ніби виголосивши реальний доказ його бойової придатності.

Все скінчилося так же швидко як і розпочалося... Лють минула, Артем покинув квартиру кривдника ледь причинивши двері. Вихідний тривав.

Минула ніч, за нею прийшов звичайний робочий день. Вдень – робота, ввечері - чергова чарка. Все ніби і нічого. В середу Артема запросили на день народження його давні друзі і за сумісництвом сусіди покійного.

Тіло, яке лежало в сусідській квартирі, не заважало молодикові веселитися. До святкування приєднався також інший знайомий іменинника. Він мав вісім судимостей, але це не робило його в очах присутніх меншовартим порівняно з іншими, а навпаки, додавало розмовам певного „присмаку”.

Вночі душа, як то кажуть, забажала продовження бенкету, і вся компанія пішла з квартири гуляти. Десь у шостій ранку наступного дня, в сутінках все ті ж діючі особи повертались додому.

Вчорашній іменинник глянув на сусідські вікна. В помешканні Олега скрізь горіло світло. То ж напевне чоловік не спав, треба і його запросити на продовження святкування, подумав іменинник.

Діставшись шостого поверху компанія спочатку дзвонила у двері, а потім виявилося, що вони й не замкнені зовсім. Всі як були ввалилися у кімнату. Побачене в той же час вивітрило залишки алкоголю із задурманених голів...

Іменинник із дружиною нічого певного не казали і взагалі збиті з пантелику все більше відмовчувалися. Натомість, Артем взявся заповзято допомагати оперативникам. За його розповіддю складалося враження, що лихо накоїв ні хто інший, як ще один тамтешній сусід, який за висновками лікарів „не товаришував із головою”. І все ніби складалося, а ніби й ні...

Щось було не так і оперативники це відчували. Тоді вони більш прискіпливо стали прислухатись до свідчень, ловили кожне слово, шукали невідповідності. В якийсь момент нерви вбивці не витримали, він попросив чарчину та цигарку і за 15 хвилин виклав все як було насправді.

Звичайний хлопець, який до злощасної неділі не мав жодних проблем із законом, завдяки „горілчаному угару” за мить перетворився на вбивцю. Чи зроблять нари з вбивці знов людину – питання спірне.