Віртуальне життя: Мода чи нагальна потреба?

Не секрет, що сьогодні все більшої популярності набувають комп’ютерні технології та сучасні технічні засоби. Достатньо згадати «всесвітнє павутиння», яке охопило не лише розвинуті країни, а й поглинуло країни пострадянського простору.

В Україні кількість користувачів всесвітньої мережі Інтернет з кожним днем стає все більшою. Чому люди підключають Інтернет? Чому життя сучасної людини так залежить від нього?

Виявляється, що вони користуються всесвітньою мережею не лише з метою отримання інформації, у разі необхідності по роботі і задоволення власних потреб, а й просто заради спілкування.

Виходить, що у реальному житті людям не вистачає
простого людського спілкування?!

І особливо це стосується молоді, найбільшою популярністю у якої користуються чати, форуми та спеціальні сайти (vkontakte.ru та odnoklassniki.ru) та програми (ICQ тощо), створені для спілкування, не кажучи вже про електронну пошту. Часто-густо ми створюємо по декілька поштових скриньок.

Що це? Мода, особливі потреби людей, відсутність у них часу на реальне спілкування та відсутність розваг для молоді чи проста лінь встати із стільця та говорити? Чи «масовий гіпноз», ба навіть «психоз»?

Дивуюсь, як раніше люди жили без Інтернету? Навіть не знаю, якими словами можна назвати те, коли людина, тільки-но включила комп’ютер, починає заходити до «у контакті», «однокласників» чи на форум та «аську», перевіряючи, чи не надійшло їй повідомлення, чи не з’явились нові фотографії друзів (реальних та віртуальних) та «перевіряє» оцінки своїх фотографій тощо.

Можливо, в епоху ринкових відносин, всі навчаються, працюють, роблять кар’єру, тому немає часу зустрітись з друзями або просто побалакати із знайомими, а потреба у різного роду комунікаціях (одна з вищих потреб за класифікацією Маслоу) все рівно існує. І її потрібно задовольняти, інакше людина не реалізує себе як особистість. Виявляється, що через Інтернет простіше знайти потрібну тобі людину, ніж у реальному житті!

Люди зустрічаються в Інтернеті, щоб не тільки поспілкуватись заради спілкування, але й вирішити якість свої нагальні питання та проблеми, поділитись думками з будь-якого приводу, навіть влаштуватись на роботу, не кажучи про те, щоб працювати вдома та зв’язуватись із роботодавцем шляхом всесвітньої мережі.

Особливо молодь, у буквальному сенсі цього слова, «живе» у віртуальному світі. Здається, що віртуальні речі та люди не такі вже і далекі. Саме це і є найвагомішими перевагами віртуального простору: економія часу, широкий масштаб охоплення аудиторії, різноманіття, можливість вибору.

До речі, про вибір. Варто згадати і про сайти знайомств. Дожили до ХХІ ст., до постпостмодерного суспільства, а знайомитись так і не навчились. Чи це чоловіки стали такими соромливими, що бояться підійти до дівчат познайомитись? Чи дівчата такі зайняті та «перебірливі», що із звичайними хлопцями не бажають спілкуватись? Чи просто у віртуальному світі зростають шанси вдало вийти заміж чи одружитись?

Людям не вистачає якоїсь «цікавинки» у житті

Тому вони її шукають у Інтернеті та його можливостях і пропозиціях. Часто можна просто розгубитись від спокус «всесвітнього павутиння». Що обрати? Чи нічого? Чи потрібно просто зупинитись і робити свою справу? Не давати на вас заробляти гроші?

Якщо віртуальне спілкування спрямоване на добрі справи – воно має право на існування. Але все одно варто замислитись: що будемо робити далі? Постійне сидіння біля комп’ютеру може згубити не лише наш зір, а й навіть мозок!

Потрібно і владі підключитись до вирішення проблем молоді, піклуватись її розвитком, а не «умивати руки».