Владивосток: Як же без сала?

В основі приморської кухні лежить українська, впевнений генеральний консул України у Владивостоці Олександр Данильченко. За два роки роботи в Примор'я він у цьому переконався.

- Це ж лежить на поверхні, - пояснює Олександр Петрович. - Освоєння півдня Далекого Сходу йшло саме з України - у квітні 1883 року в бухту Золотий Ріг увійшли два судна, які привезли сюди 1500 чоловік - уродженців Чернігівської губернії, майбутніх жителів Примор'я.

- А відправлялися вони на Далекий Схід з Одеси й плили через все біле світло, можна сказати... Напередодні Першої світовий переселенці з різних областей України становили тут більшість населення. Зрозуміло, із собою вони привезли й свої кулінарні вподобання. Вони й сьогодні легко пізнавані у владивостоцьких кафе й ресторанах, нехай змінені.

Ті ж вареники, наприклад. Але вареників з морепродуктами в нас не роблять, це вже приморський винахід. Українська кухня збагатилася в Примор'я за рахунок рецептів російської, китайської, корейської кухні. Шкода, що українських ресторанів у Владивостоці так мало - «Владимирская слобода», «Пузатая хата» і «Каравелла».

Я народився на Херсонщині, це південь України. Це степу, печеня сонце, сухий клімат, там не просто вишневі сади, як на Полтавщині, а чудесний виноград, з якого роблять приголомшливі вина й коньяки! Там ростуть абрикоси розміром з далекосхідне яблуко, а які овочі визрівають!

Наша кухня небагато відрізняється, вона являє собою такий мікс із російської кухні (міста на Чорному морі вимагали майстрів - і їх переселяли з Тули, наприклад) і кухні центральної України (сільська частина заселялася вихідцями з Київських, Подільської губерній). Це як з вишивкою: червоно-чорні тони властиві Києву, сині - Волині, зелені - Прикарпаттю, а на півдні вишивають всіма кольорами! І виходить дуже органічно!

Наша кухня, крім того, зазнала впливу кримсько-татарської, всотала традиції народів, які, рятуючись від гніта османів, переселялися на Херсонщину: болгар, сербів... Потім приїхали німецькі колоністи й теж внесли свій внесок.

- А що ви найбільше любили у вашому дитинстві? Що смачного мама готувала?

- Моя мама, зрозуміло, готувала краще всіх! Як і все мами на світі. Часи тоді були непрості, розкошувати не доводилося, але стіл у нашому будинку завжди був ситним і хлібосольним. Взагалі ж традиційні блюда готувалися: борщ, зрозуміло, самі різні вареники, фаршировані млинчики, голубці... І все це було надзвичайно смачно! А поруч - Дніпро, і риба на нашому столі була завжди. Батько ходив на риболовлю, потім мене став із собою брати.

- А ви зумієте приготувати собі самі українську страву?

- Життя дипломата повне розлук, довгострокових відряджень, коли ти в одному куточку Землі, а родина - в інший, так що тут станеш кулінаром хоча б почасти. Я, звичайно, не шеф-кухар, але борщ запросто приготую. І буде смачно! У борщу, знаєте, скільки є рецептів? Ого-го! Кожна область України внесла свої доповнення в це традиційне блюдо. У нас варять борщ по-київськи, по-полтавськи, по-одеськи, на качиному бульйоні, борщ зі свинячими вушками, борщ із білими грибами й квасолею, флотський борщ – з м'ясним асорті з копченостей і навіть зелений борщ із обов'язковим буряком...

А «борщ по-данильченковськи» буде з південним акцентом і такий, як у мами. До речі, навіть моя дружина говорить, що в моєї мами борщ самий смачний. Напевно, тому, що в нього йшли овочі з городу, екологічно чисті. Хоча й на кулінарні здатності дружини поскаржитися ніяк не можу. Дуже мені її кухні не вистачає.

Або от вареники. У них можна знайти всі що завгодно - м'ясо, картоплю, капусту, гриби, ягоди... Я найбільше люблю вареники із сиром, це наше, південне... Вареники смачні із запалу, з жару, а якщо постоять так злипнуться - половина смаку йде. І тоді, щоб повернути ізюминку, вареники можна присмажити.

- А якими солодкими стравами балують ласунів на Україні?

- Ех! Майстриня моя теща робити випічку - саму різну. Із сотню рецептів тортів, печива знає, тістечок...

-Українська їжа - ситна, із салом, сметаною, так?

- Якось у руки мені попалася книга «Кухня народів миру». І там говорилася: німецька кухня - це свинина й молочні продукти, англійська - баранина й риба, французька - універсальна, близькосхідна - насичена спеціями, китайська - розвивається під гаслом «Немає нічого неїстівного, є погані кухарі». А про українську було написано: вона відрізняється особливо широким набором інгредієнтів і сполученням декількох способів кулінарної обробки. Це правда. Кухня в нас трудомістка, непроста, але на виході виходить дійсний шедевр!

- Ви, будучи дипломатом, як і раніше любите тільки страви національної кухні або є у вашому списку кулінарних переваг щось ще?

- У Владивостоці я познайомився зі східною кухнею, вона дуже цікава. Але люблю найбільше те, до чого з дитинства звик, на чому виріс.

- Коли ви запрошуєте в консульство гостей, чи подаєте українські страви?

- Сало – обов'язково! Причому наше, українське! Нехай не ображаються на мене приморці, але, видно, на якість сала, виробленого в краї, впливають кліматичні або інші обставини, може бути, корм для свиней. Воно не таке - не тане в роті. А повинне!