Православні згадують преподобних Антонія й Феодосія Печерських

Сьогодні Руська православна церква святкує пам'ять преподобних Антонія й Феодосія Печерських.

Засновник Києво-Печерської лаври святий Антоній народився наприкінці Х століття у місті Любечі поблизу Чернігова і в хрещенні був названий Антипою. Змалку він відчув потяг до вищого духовного життя і зважився йти на Афон.

В одній з Афонських обителей він прийняв постриг і почав усамітнене життя в печері біля цього монастиря.

З надбанням духовної досвідченості ігумен направив його на Русь, аби він насадив чернецтво в цій новій християнській країні. Антоній підкорився.

Коли преподобний Антоній прийшов у Київ, тут було вже кілька монастирів, заснованих за бажанням князів греками. Але святий Антоній не обрав жодного з них, оселився у печері, розміром у 2 сажені, яку викопав пресвітер Іларіон.

Це було у 1051 р. Тут святий Антоній продовжував подвиги строгого чернечого життя, якими славився на Афоні. Незабаром слава про нього рознеслася не тільки по Києву, але й по інших руських містах. Багато хто приходив до нього за духовною порадою й благословенням.

Деякі стали проситися до нього на проживання. Першим був прийнятий Никон, саном ієрей, другим преподобний Феодосій.

Коли число сподвижників преподобного Антонія зросло до 12, він вийшов на сусідню гору, вирив собі тут печеру. Феодосій залишився на колишньому місці; незабаром він був обраний братами на посаду ігумена.

Преподобний Феодосій Печерський, засновник монастирського уставу й родоначальник чернецтва у Руській землі, народився у Василькові, неподалік від Києва. На 24-му році він таємно покинув рідний дім і постригся, за благословенням преподобного Антонія, у Києво-Печерському монастирі з ім'ям Феодосій.

У 1054 році преподобний Феодосій був рукопокладений у сан ієромонаха, а в 1057 році обраний ігуменом і почав здійснювати установу правильного гуртожитку за статутом царгородського Студійського монастиря.

Головні риси заснованого їм гуртожитку були наступні: все майно в братій повинне бути загальне, час проводився у постійній праці; праця розділялась по силі кожного ігуменом; кожна справа починалася молитвою й благословенням старшого; помисли відкривалися ігуменові, що був щирим керівником усіх до порятунку.

Сам преподобний був у всім прикладом для братії: носив воду, рубав дрова, працював у пекарні, носив найпростіший одяг, раніше всіх приходив у церкву й на монастирські роботи. Крім аскетичних подвигів, Феодосій відрізнявся милосердям до бідних і любов'ю до духовної освіти й намагався розташувати до них і свою братії.

В обителі він улаштував особливий будинок для проживання злиденних, сліпих, кульгавих, розслаблених і на зміст їх приділяв десяту частку монастирських доходів. Крім того, щосуботи відсилав цілий віз хліба ув'язненим у темницях.

Заснована преподобним Антонієм й улаштована преподобним Феодосієм Києво-Печерська обитель стала зразком для інших монастирів і мала велике значення для розвитку Російської церкви. З її стін виходили знамениті архіпастирі, ревні проповідники віри й чудові письменники.

Преподобний Феодосій мирно відійшов до Господа в 1074 році. Мощі подвижника були знайдені нетлінними в 1091 році. До лику святих преподобний Феодосій був причислений в 1108 році. Зі здобутків преподобного Феодосія до нас дійшли 6 повчань, 2 послання до великого князя Ізяслава й молитва за всіх християн.

Житіє преподобного Феодосія складено преподобним Нестором Літописцем, його учнем, через 30 з невеликим років після його смерті, і завжди було одним з найулюбленіших творів руського народу.

Казань, 15 вересня, «Татар-информ»