
Гусавська героїня. Варвара і Григорій Букаті виховали семеро дітей
Указом Президента України Віктора Ющенка за материнську самовідданість, народження і зразкове виховання дітей, забезпечення умов для всебічного їх розвитку присвоєно почесне звання «Мати-героїня» Варварі Тимофіївні Букатій – матері семи дітей із Гусавки.
Обоє вони сільські, місцеві. У Гусавці народилися, хрестилися, зросли і утворили сім’ю.
Виручала баба Вася
Хіба ж міг найкращий на все село тесля Григорій Букатий не помітити серед дівчат свою єдину, суджену, яка упродовж усього життя йде з ним пліч-о-пліч! Варя до роботи була жадібною – усе робила й робила, руки ніколи не мали спочинку.
– А в селі хіба по-іншому можна? – щиро дивується жінка. – Науки у мене не було ніякої, у колгоспі працювала у бригаді. Сіно збирала, а скільки пайок пересапала! Додому прибіжиш – не до спочинку. На город летиш, худобу пораєш, у домі лад даєш.
Виручала дуже Варвару її свекруха Василина.
– Що б я без неї робила?! Вона усіх моїх синів і доньок на своїх руках виносила-викохала, – розповідає Варвара Тимофіївна. – Я ж днями у колгоспі, дитсадка у селі не було, то діти з бабусею Васею і виросли. І горнулися до неї краще, ніж до мене. А коли підросли, то і дитячі свої секрети саме бабусі розповідали. Добра була у мене свекруха – лагідна, чесна, справедлива, роботяща.
А діток – ніби грушок
Бог не обділив сім’ю Букатих дитячим щебетом. Лелека сім разів навідувався до їхньої оселі – то синочка підкине, то донечку.
Першим народився Миколка, за ним – Люба, а тоді Олексій, Віра, Юра, Надя і Толя.
– Училися у школі всі добре, – каже Варвара Тимофіївна. – Старші дивилися за меншими, контролювали, чи повчили вони уроки, чи зробили щось по дому, де і з ким граються.
Коли бабуся Вася заслабла і постаріла, усю домашню роботу розподілили між собою її онуки – хтось корову на пашу виганяє, інший – курей і кролів годує, дівчата в хаті прибирають, посуд миють, у дворі замітають. Тож байдики бити і сваритися між собою не було коли.
– Усі випурхнули з батьківського гніздечка, – розповідає далі бабуся, – найстаршого, Миколи, вже і на світі нема, хвороба забрала. Усі живуть і працюють у Чернігові, а Олексій – у Києві. Подарували нам із дідом 12 онуків. Не густо, скажу я вам. Мають наші діти здебільшого по двоє продовжувачів роду, у Толі – одна дитина, у Олексія – трійко. Нас із дідом ніхто не хоче наслідувати. А шкода, бо у багатодітній родині завжди панують виручка, взаємодопомога. І любові, сміху у такій родині більше, і будь-яку роботу гуртом робити краще.
Не забувають Букаті-молодші своїх стареньких батьків. Приїздять, допомагають.
Фото автора
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 10716 |
Посилання до теми:
3.03.2008 Жителі Гусавки проти Світового уряду та «ідентифікації»
Додати коментар: