Чому місяць називають січнем

Січень – перший місяць року в григоріанському календарі. Один із семи місяців, що має 31 день.

Хоча січень і започатковує рік, але після грудня вважається другим місяцем зими, а отже і найсуворішим.

Не випадково в народі з цього приводу існує чимало прислів’їв і приказок. Одне з них стверджує: "Січень снігом січе, а мороз вогнем пече".

І не дивно, бо за своїм характером це місяць дивних контрастів. Чи не тому про нього мовиться: "Сонце хоч й блищить, проте й мороз тріщить". Саме на січень, який пересікає зиму, припадають водохрещенські морози.

Відтак, серединний період, що ділить (січе) зиму навпіл, на думку деяких мовознавців, і дав назву місяцеві.

Проте є й інші гіпотези. Оскільки під цю пору січуть колючі сніги, то вважається, що звідси й офіційна назва місяця.

Існує думка, що назва січень походить від слова «січа». У давнину в цей час починали розчищати ділянки від корчів, щоб навесні їх засіяти. Цей промисел називався січа. До цього перший місяць року мав і інші назви: студень, просинець, сніговик, тріскун, вогневик, льодовик, щипун, сніжень, лютовій.

Січень багатий на православні свята.

7 січня - один з найзнаменитіших і найвеличніших празників святкового календаря – Різдво Христове, що в народі йменують просто Різдвом.

13 січня – Маланки, або Василів вечір, Щедрий вечір. Цього дня господині готують щедру кутю і пригощають нею всіх, хто приходить. З вечора й до півночі щедрувальники обходять оселі.

18 січня – Хрещенський Святвечір. Цього дня готують «голодну кутю» та «закликають мороз».

19 січня – Хрещення Господнє (Водохреща) – завершальне свято новорічного січня.