Прогулянка Ялівщиною. Після прибирання. ФОТОрепортаж

У суботу, 4 квітня нечисленна група студентів рятувала урочище Ялівщина від навали сміття.

Факт прибирання зафіксовано, наприклад, у репортажі «Високого Валу». Але у самій Ялівщині про нього можуть нагадати хіба що купи мішків із зібраним сміттям.

Тому що жодне прибирання не допоможе там, де потрібне невідворотне покарання. Вже не виховання – не той вік «відпочиваючих».

Як, наприклад, позбутися лупи? Усунути наслідки? Але причини знову викличуть їх, при чому дуже скоро. Якщо усунути причину, залишаться обставини, які викликають причини.

Тому найкращий спосіб позбавитися лупи – це гільйотина.

Саме за останнім, найефективнішим способом у Чернігові триває «боротьба» із засміченням і варварським використанням Ялівщини. Боротьба без лапок чиновникам не потрібна.

З одного боку, говорячи офіційним формулюванням – виділення земельних ділянок. Бажано приховавши рішення від журналістів. З іншого боку – вирізання. На пнях – чистий зріз, здорова деревина.

Але це принаймні зрозуміло. Дерибан. Ненажерливість. Кожному з таких «землевласників» виділять врешті-решт стільки, як і будь-кому іншому – 2 кв.м. Але... Як не з’їм, то понадкушую.

Не зрозуміло інше.

Якщо вже надто важкі ваші тіла, щоб зайти до Ялівщини пішки, чому в авто не знаходиться місця для пляшок і пакетів?

Якщо вже хочеться порити колесами землю, невже мало ріллі навіть в межах міста?

Якщо «важко» винести власне сміття з лісу, чому не донести до урни? Чи вони надто дрібні в очах, залитих алкогольною отрутою?

Заборони, перелічені на плакаті, не потрібні. Потрібна одна: «Бидлу вхід заборонено».

Відпочиваючих на останній галявині, судячи з коментарів вголос, турбувало, чи не буде помітно на фото номери авто. Ясна річ - «на вору шапка горит». Номери добре помітні на повнорозмірних фото: 400-17ММ, СВ9111АМ, СВ1610АС, СВ4834АК, СВ4371АН, СВ3919АМ.

Далі, куди звичайно варвари не дістаються, можна дійсно відпочити і від клопотів, і від... таких «відпочиваючих».

Ще далі, ближче до садиб дбайливих дачників – теж пні. Тільки цього разу – від сокири. І свіжозрубані дерева. Ні, не сухі. За ними, напевно ще прийдуть.