У Сирії картоплю саджають взимку

Про країну, в котрій деякі жінки досі носять паранджу, зимою зазвичай температура не опускається нижче 15 градусів тепла, а урожай збирають декілька разів на рік, розповіла колишня феськівчанка, а нині жителька Сирії Людмила Аль-Хамед.

Після школи Людмила Колоток вступила до Харківського політехнічного інституту, здобула інженерну освіту. Там вона і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком.

По декількох роках життя в Харкові вони вирішили перебиратися на батьківщину чоловіка – в Сирію.

Зараз Людмила Зіновіївна має двох синів-школярів. Старшому, Хамеду – 16 років, молодшому, Даниїлу – 10. Працює Людмила косметологом у приватному лікарському кабінеті, який відкрила її землячка. Відвідує малу батьківщину. Хоча це задоволення не дешево обходиться. На дорогу потрібно витратити близько 500 доларів. Під час одного з таких візитів в Україну з нею і поспілкувалося «Наше слово».

– У Сирії переплелися різні традиції і релігії, – розповідає Людмила Аль-Хамед. – На вулиці можна зустріти дівчат як у міні-спідницях, так і в паранджах. Наприклад, у сунітів – представників однієї із течій ісламу – досі жінка має максимально прикривати своє тіло та обличчя – носити паранджу. Коран велить слабкій статі ховати свою красу від сторонніх. Вважається, що коли чоловік побачить красиву жінку, то він може просто «втратити голову» і буде думати тільки про неї. У той час, як він має знайти роботу, побудувати дім.

Чоловік, у якого немає свого житла, не може одружитися. Там не припустимо, щоб молодята жили у батьків молодого, тим паче – молодої.

У Сирії дуже багато християн, хоча основну частку складають мусульмани. Співіснують ці релігії досить мирно. Християни вітають мусульман з Рамаданом, мусульмани християн – з Великоднем. Хоча міжрелігійні шлюби не схвалюються. Найбільші християнські свята офіційно оголошені в Сирії вихідними.

Земля в Сирії – на вагу золота. Там немає запустілих сільськогосподарських угідь. Кліматичні умови для селян нелегкі. Поля розділяють на поливні – біля яких є артезіанські свердловини, і неполивні – поблизу яких немає водних джерел. Перші, звичайно, ціняться дорожче. Гектар такої землі господар може здати в оренду, наприклад, доларів за 200 на сезон (весна – осінь).

– Картоплю там саджають декілька разів на рік, – каже Людмила. – Найкраще це робити зимою. Саме тоді у Сирії настає сезон дощів. Правда цього року була аномальна погода. Температура опустилася до мінус п’яти градусів, одного дня навіть випав сніг. Мій десятилітній Даниїл уперше в житті його побачив. Це була неабияка подія.

Влітку у нас страшенна спека. Якщо їдете у транспорті вдень, то краще не відкривати вікон, бо замість приємного вітерця вас просто опалить потоком розжареного повітря.

Сирію омивають води Середземного моря, є в цій країні і гори, і безліч історичних пам’яток, наприклад, місця, де бував Ісус Христос. Туристичні можливості Сирії не менші, ніж у тій же Туреччині. Але ця галузь там ще тільки починає розвиватися.

– Рівень злочинності значно нижчий, аніж в Україні, – вважає Людмила. – Напевно, люди більше бояться Бога. Вбивства, якщо й трапляються, то, зазвичай, на ґрунті помсти. Пияцтва там узагалі немає.

У Сирії велику увагу приділяють освіті. Батьки наймають приватних вчителів для своїх дітей-школярів, відправляють їх на курси. Бо вступити до вузу досить не просто. Прохідний бал підвищується з кожним роком. Навчання там дуже дороге, хоча є і бюджетні місця. Наприклад, престижний вуз може обійтися батькам у 15 тисяч доларів на рік.

Пенсію отримують тільки ті люди, хто працював у державних установах.