Відкрито виставку картин Олексія Потапенка. ФОТОрепортаж

У виставковій залі Національної спілки художників України у Чернігові відкрито виставку картин Олексія Потапенка.

Починаючи з 1993-1994 років, Олексій Потапенко інтенсивно розробляє етнографічну тему - пише серію картин, присвячених ураїнському, етнонаціональному бутгю, звичаям, обрядам, традиціям, святковості праці і заквітчаності побуту.

Вже написано близько 100 полотен, першим із яких було "Івані Купала". Художник називає це поверненням до України.

Виходець із Слобожанщини, мешканець Сіверщини, Олексій створює не регіональну типологію культури, а справжню (мистецьку етнографію України. Він шукає певної стилізації етнонацюнального взагалі, намагаючись віднайти специфіку художнього колориту української "культурної душі". Для цього читає історичну літературу (від Іларіона до О. Воропая), вникає в сутність давніх язичницьких вірувань.

Тонко відчуваючи "двокультур'я" або навіть "двовір'я" українського народу, митець звертається до глибинного народного стихійно-язичницького світовідношення. Він проводить певну художню реконструкцію традицій, наголошуючи їх етнічний характер, зануреність у природний і соціокультурний ландшафт України, де органічно зливаються язичницькі та християнські цінності національного буття.

До речі, християнська тема теж має оригінальні, самобутні вирішення. Зображенні храмів ("П'ятницька церква") та їх інтер'єрів спрямовані на вияв стану душі, пов'язуючись із звучанням "хоральної прелюдії". Навіть традиційні біблійні сюжети набувають нових мотивів.

Так, "Таємна вечеря" написана в незвичній для митця похмурій колористичній гамі і вражає відчуттям самотності занедбаної всіма людини. Знехтуваний Іуда показаний як типовий "аутсайдер", каргінал, що випадає із загального візуального ритму апостолів.

Олексій Потапенко шукає ідеал у відомій просвітницькій тезі "Назад, до природи!" Улюблені моделі його екологічних "портретів" - це собаки, коти, риби, рибалки і навіть рибальський казанок. Завзятий шанувальник риболовлі, Олексій поетизує острови і береги річок, рибальське знаряддя і вогнище із струминкою диму. А на одній із картин "рибальської" серії зображений закопчений казанок, з якого виглядає голова судака, призначеного для юшки. Смачного!

Образи Потапенка очищають. Від сьогоднішнього "крику" вони ведуть до завтрашнього "птаха щастя", а драматичне "повернення блудного сина" закінчується ідилічним "купанням білого коня". Художник мріє про життя як "цирк", "свято", "музику душі", щоб людина не була самотньою. У серії "Двоє" бачимо вже не сумного одинака, а паристі душі, що досить високо ширяють у храмі надії, віри та любові під музику Баха.

Давньогрецький Пан теж любив грати на сопілці або подвійній флейті.

В. ЛИЧКОВАХ,
доктор філософських наук, мистецтвознавець