За вбивство Галаки більшовицькому кілеру щедро заплатили
Без сумніву, успіх у широкого кола українських читачів резонансного роману Василя Шкляра «Чорний ворон» або «Залишенець» про одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок української історії – боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках не може не викликати інтерес до учасників тих подій і того, що ними рухало насправді.
Серед них – отаман Іван Васильчиков-Галака.
Тим більше, що 3 липня цього року минає 90 років з дня загибелі цього легендарного отамана, партизанський загін якого наводив жах на червоних більшовицьких окупантів і їх поплічників в буремні 20-і роки минулого століття на Чернігівщині.
Отамана Галаку підступно вбив чекіст Федір Гончаров, який втерся в довіру до отамана, зарубав його, коли той спав.
Довгі роки отаман Галака офіційною комуністичною пропагандою змальовувався як вбивця, грабіжник, антисеміт.
Тож не дивно, що в часи так званої «перестройки» в кінці 80-х років XX ст. компартійні ідеологи вирішили назвати на честь його вбивці вулицю в Чернігові.
Ось витяг з біографічної довідки Ф.В. Гончарова, 1890 року народження, чекіста з 1919 року, підписаний секретарем парткому УКДБ УРСР по Чернігівській області у 1987 році:
«1921 году, выполняя спецзадание губЧК, внедрился в действующую на територии Репкинского и Городнянского уездов крупную политическую банду Голако, проявив при этом мужество и героизм. Ликвидировал главаря банды и способствовал разгрому банды».
За це підступне вбивство українського патріота чекіста Ф.В. Гончарова в серпні 1921 року було нагороджено золотим годинником та грошовою винагородою у сумі 100 тисяч рублів. Останнє той начебто передав у Фонд надання допомоги дітям-сиротам.
Крім цих нагород, цього чекіста двічі нагороджували орденом «Красного знамени» (1922, 1926 роках) «за активную борьбу с бандитизмом» не тільки в Чернігівській, але ще і в Полтавській, Житомирській, Миколаївській областях.
Скільки ще грошових виплат за подібні вбивства отримав чекіст достовірно невідомо. Але якби грошову винагороду за вбивство 90 років тому атамана Галаки він не передав у Фонд надання допомоги дітям-сиротам, то ми й досі вважали б, що «борьба с бандитизмом» велася виключно за зарплату, ордени і медалі, іменні годинники.
До речі, під час першої окупації України у 1918 році більшовицькими військами під проводом Михайла Муравйова кожний з учасник взяття Києва отримав чималенькі для того часу гроші: революційний солдат – 20 рублів, червоноармієць – 100 рублів, матрос – 500 рублів, сестри милосердя – 20 рублів, інші – 150 рублів. Кошти на оплату «революційної» армії збиралися як контрибуція (організоване пограбування) в кожному місті, в якому вона встановлювала «савецкую» владу.
Пізніше, у травні 1918 року М. Муравйов, звинувачений соратниками, крім зради революції, ще й в непрозорому і несправедливому використанні контрибуційних коштів, був розстріляний.
Тож далеко не тільки революційні, а й заробітчанські настрої рухали революційними солдатами і матросами. Це вміло використовували більшовики та їх каральні органи.
Однак, про це сучасні продовжувачі їх «славних» справ – комуністи намагаються навіть не згадувати.
Сергій Соломаха
Фото Івана Васильчикова-Галаки з джерела: http://siver.com.ua/news/ochi_galaki_divljatsja_na_nas_znajdeno_fotografiju_otamana/2010-08-19-5546
| Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
| Переглядів : 22913 |
Фотоновини
Коментарі (37)
berezina_tat_vas@mail.ru | 2014-03-04 22:56
Псих | 2011-06-29 11:53
Читач | 2011-06-28 15:38
Тим більше, що ці факти з м=самі більшовики-комуністи і їх органи надали: чого варте тільки зізнання про "крупную политическую банду Голако".
Саме "політичну"!?
Що таке підтасовка?
Це, мабуть, коли не подобаються висновки з аналізу фактів?
ганьба, друже! | 2011-06-28 12:34
Сергій Соломаха | 2011-06-27 21:59
Логічно!
Слава Україні!
Metallist-2011 | 2011-06-27 21:38
Большевики власть ЗАХВАТИЛИ, никто их не выбирал - разницу, надеюсь, улавливаете. Никакой более-менее широкой поддержки народных масс не было и в помине.
Большевики пытались спасти государство? Что угодно, но только не это. Бресткий мир помните? Свою власть они спасали любой ценой и не останавливаясь ни перед чем.
Теория с практикой расходится? Да какая там теория, о чём Вы? Сплошные лживые лозунги. Только теперь все умные, а тогда подобных обманов еще не ведали - большевики были первыми.
Так что сопротивление большевикам не может осуждаться в принципе. Собственно, это тоже самое, если бы власть в державе захватили отпетые урки (с привлекательными лозунгами, само собой) и творили бы беспредел. Какое там осуждение тех, кто против этого бы восстал?
Если Галака проливал невинную кровь (а похоже, что так оно и было) - героизировать нельзя. Помнить, но не героизировать.
Зато сколько у нас памятников головорезам, которым Галака и в подметки не годится. И улицы в их честь. Когда с этим наведут порядок, тогда и отпадет необходимость прославлять Галаку.
Металисту-2011 | 2011-06-27 19:33
Я считаю большевиков ВИНОВНЫМИ в многочисленных жертвах. ТОЧКА.
Большевики пришли к власти БЛАГОДАРЯ поддержке коммунистических идей широкими слоями народных масс, в том числе и крестьянства.
Разрушив "до основания" старое государство большевики столкнулись с тем, что теория расходится с практикой. Большевики очень быстро поделили всех на сторонников Советской власти и противников. Противников репрессировали. Даже тех, кт оне оказывал вооруженного сопротивления. Повторяю- большевики ВИНОВНЫ.
Ни в какую отставку подавать было нельзя, это привело бы к полному развалу государства. Если бы Ленин действительно отрабатывал "германские деньги", то он бы так и сделал, но большевики пытались спасти государство. Плюс-минус миллион граждан- им было не жаль. Еще раз посторю, большевики ВИНОВНЫ.
Сопротивление Советской власти нельзя осуждать. Тех, кто с оружием в руках боролся против большевиков надо реабилитировать.
КРОМЕ ТЕХ, кто виновен расправах над МИРНЫМИ ЖИТЕЛЯМИ, действовавших с особой жестокостью, особенно, если они имели признаки этнических чисток (как впоследствии, например, на Волыни). Также нельзя героизировать живодеров типа Галаки.
Хотите наших детей воспитать? :) | 2011-06-27 19:21
Грустно смотреть все потуги обелить бандитов, а если разобраться, то получится, что у борцов за "вильну Украину" (не важно где, на Волыни или на Черниговщине) лучше всего получалось сражаться с беззащитными мирными жителями (поляками, евреями...) на которых они срывали свою животную злобу.
Крайне опасно воспитывать подрастающее поколение на примерах таких "героев".
Расскажите для начала своим деткам о той банде, которая легализовалась в ЦАХАЛ - армию Израиля. Раньше этого дискуссия неуместна.
Расскажите еще о комуняках-живодерах, которые драли с селян три шкуры, и как ваши дедушки получали обратку. Только честно так расскажите, с причинно-следственными связами, иначе рискуете повторить))).
И меньше текста в комментах.
Metallist-2011 | 2011-06-27 18:48
Давайте не будем путать поддержку населением идеалистических идей и реки крови миллионов невинных людей. Ко всему, самих большевиков поддерживала незначительная часть населения - или это для Вас новость? Да и что это за идеи такие, что стоило "несознательному крестьянству" разойтись с ними, как всех пустили под нож - тупо пустили, как скотину на бойне. А Вы тут нам про поддержку населения...
И когда кто-то не знает, что делать, то в цивилизованном мире принято подавать в отставку, а не уничтожать миллионы инакомыслящих.
В общем, учите историю, а главное - ищите логику, а то эти заезженные басни уже просто достали. Они рассчитаны на дебилов, пора бы уж своей головой подумать.
Представьте только, что регионалы устроили бы вдруг всё то, что творили большевиви, со сторонниками Тимошенко, уничтожили бы миллионы людей (тьфу-тьфу). Можно ли такое было бы хоть как-то оправдать? Да и думать нечего, однозначно нет. А подставь Вашу аргументацию - и всё получается в ажуре. Абсурд!
Потому не стоит называть ошибками одни из самых жутких преступлений в цивилизованной истории человечества.
Ответ Сергею | 2011-06-27 18:04
Во-вторых, нельзя вырывать события из контекста, как страницы из книги истории.
Коммунистическая идея в конце 19 века получила распространение по всей Европе, сама эта идеология пришла в Россию оттуда. В Российской империи она получила наибольшую поддержку среди народных масс, следствием чего стала Октябрьская революция 1917 года.
Народ поверил большевикам, потому что народу были близки их лозунги, особенно этот: "Землю-крестьянам".
Вот только большевики недооценили возможные последствия резкой перемены власти.
Им нужно было с нуля создать государство, в котором СОЗНАТЕЛЬНЫЕ крестьяне, рабочие, солдаты сообща выполняли работали на заводах, кормили страну, боролись с внешними и внутренними врагами.Но внутренний враг у них определялся по идеологическим меркам, а не по национальным.
Вот только оказалось, что если рабочих и солдат еще можно было мобилизовать на такие действия, то крестьянам государственные планы большевиков были глубоко "по барабану". Это и понятно, ведь солдаты и рабочие могли получать свой паек только за выполненую работу (службу) , а крестьяне получали пропитание напрямую от земли.
Вот потому интересы "несознательного" крестьянства вступили в противоречие как с интересами рабочих и солдат, так и с "линией партии".
Вот только наивно было бы предполагать, что большевики, устроив революцию, собирались раздать власть в стране всем желающим.
Так что, "революционный порядок" они наводили "железной рукой".
Они не собирались менять границ государства, они сбросив старую власть, повсеместно устанавливали новую-свою.
Вот так красивые идеи и благие намерения, но недальновидность привели к тому, что большевики ввергли страну в многолетнюю внутреннюю войну, которая не закончилась с окончанием Гражданской войны. В этом есть не просто большущая ошибка, а громадная вина боьшевиков, что они ради идеалистических социальных экспериментов ввергли страну в кровавую бойню, полседствия которй сказываются до сих пор. Да, они действительно не знали что делать, когда события стали разворачиваться совсем не так, как им обещали классики марксизма-ленинизма. Столкновение идей продолжалось еще десятиления.
Тем не менее большевики последовательно выполняли поставленные задачи:
1. Централизация власти (иначе бывшая империя развалилась бы за пару лет)
2. Создание боеспособной армии.
3. Создание мощной индустриальной базы.
4. Обеспечение всех рабочих и солдат продовольствием.
В этом причина и продразверстки и коллективизации.
Крестьяне сопротивлялись и их легко понять, они не нуждаются в оправдании.
Вот только оправдания нет живодерам, которые уничтожали мирных граждан, зачастую по национальному признаку, неважно где, на Черниговщине или на Волыни...
Подумайте об этом.
Сергій Соломаха | 2011-06-27 16:31
А істи то хочеться, тож поїхали грабувати українських селян, як братів пролетаріату менших. Згадайте хоча б продразвьорстку..
Останні спробували боронитися, як могли, не маючи власної держави.
За це їх оголосили бандитами?
Уявіть що таке саме станеться зараз ... почнуть ділити все по справедлівості! Мало не буде?
Насправді бандитами-грабіжниками (зараз це очевидно вже для більшості нормальних людей) були московські більшовики і їх місцеві посіпаки і найманці на зразок гончарових.
нужны ли ТАКИЕ герои? | 2011-06-27 16:09
Грустно смотреть все потуги обелить бандитов, а если разобраться, то получится, что у борцов за "вильну Украину" (не важно где, на Волыни или на Черниговщине) лучше всего получалось сражаться с беззащитными мирными жителями (поляками, евреями...) на которых они срывали свою животную злобу.
Крайне опасно воспитывать подрастающее поколение на примерах таких "героев".
Сергій Соломаха | 2011-06-27 11:52
Щодо достовірності даних наведених в публікації.
1. Оригінал Довідки про Гончарова зберігається в архиві Чернігівської міської ради.
2. Дані про розмір виплат рев. солдатам, матросам тощо за взяття Києва з доповіді Н.О. Лісовської - спіробітниці політвідділу армії Муравйова від 18 березня 1918 р. коли ЧК почало копати під Муравйова.
Див. стр. 111 "Крути. Січень 1918 року", Київ, ВЦ "Просвіта", 2010
Це видання є в "Інтермеццо", вул. Шевченко, 9
Олег, Полтава-Харків | 2011-06-27 11:51
Metallist-2011 | 2011-06-27 11:24
Репкинская районная газета понаписывала, как я понимаю, с позиции палачей Галаки. Да, недодумался атаман своих летописцев завести. Ведь главное не то, что ты делаешь, а как об этом напишут. А как пишут красные - это, надеюсь, все знают.
Еще вот что. Что в реале творил Галака - до конца не ведаю, глубоких публикаций о том не встречал. Только вот у Галаки мать вполне адекватная. А где были матери тех миллионов палачей, что надругались над народом в 1917-м и последующих годах? Что-то никто не пишет, дабы они печалились о невинно пролитой кровушке.
НАТАН. | 2011-06-27 10:52
Панас
Важко погодитись з автором, що сумнонозвісний Галака вів "боротьбу УКРАЇНСЬКИХ повстанців проти ОКУПАЦІЙНОЇ влади". Не був він ні УКРАЇНЦЕМ за національністю, ні ПРАВОСЛАВНИМ за віросповіданням. Класичний бандит з неурівноваженою психікою і невдалим особистим життям - типовим синдромом фронтовиків, яких після кожної війни - хоть греблю гати. І примазувати його до НАЦІОНАЛЬНИХ героїв - це дискредитувати НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ рух тих буремних років. Погоджуватись, чи не погоджуватись, з моєю думкою - право автора статті та авторів коментарів. А твердження "продажная тварь, такие разжигают национальную рознь в стране" хай залишиться на совісті і( чи набутому в дитинстві комплексі неповноцінності (меншовартості) Панаса. Які заперечення він може висунити автору, крім облрази? Гончаров підло "замочив" Галаку на замовлення і отримав за це винагороду ? - "Замочив" і отримав, сьогодні таких гончарових називають кілерами. Гочаров разом з Галакою в банді убивав і грабував мирних жителів? - Убивав і грабував, він не менший бандит за Галаку. Одним словом: обоє - рябоє. Собакам - собача смерть" - кажуть у народі . . . а не вулиці їхніми іменами називати, чи хрести на могилах ставити.
о
Олег, Полтава-Харків | 2011-06-27 10:17
Олег, Полтава-Харків | 2011-06-27 10:15
Добросовістний дослідник може знайти дуже багато таких текстів, але на то все треба підтвердження. Бо є зацікавлені сторони, які можуть написати гори потрібних документів, але, пробачте, треба перевіряти їх достовірність. Тим більше, що наше покоління того не пережило, своїми очима не бачило, отже всякі емоції треба відкинути вивчати свою історію спокійно. Бо невичені уроки Історія буде поторювати, на відміну від нас їй поспшати нікуди.
Вася | 2011-06-27 10:08
Финал | 2011-06-27 09:58
Настільки багато крові було пролито отаманом, що навіть рідна мати під час перезахоронення сказала, що “він не має права бути похований на людському кладовищі, дуже багато невинної крові на його руках”. Тому його в полотняному рядні закопали за межами кладовища, і жоден священик не відправив служби за упокій.
Продолжение 7 | 2011-06-27 09:56
Був у отамана і свій метод закріплення людей у своїй ватазі. Кожен, хто потрапляв в галаківське середовище, повинен був убити людину. Оскільки економили набої, то це робили шаблею, сокирою, зашморгом, або ще яким- небудь бузувірським способом. Часто прив'язували жертву до коня і тягали до тих пір, поки людина не помре. Так, Рябий тільки в Ганнівці зарубав сокирою десять полонених червоноармійців, Єрмак - двох в Ловині, охоронець Іван разом з Ющенком - євреїв у Свинопухах. Вся братія була монолітна авторитетом отамана, зникне він - і галаківці розсиплються хто-куди. Гончаров (внедренный агент НКВД) це добре зрозумів.
Одного разу після вдалого нальоту на Ковалівський спиртзавод банда пиячила. В кінці дня Галака зібрав найближчих помічників і оголосив їм, що в ніч з 2 на 3 серпня (з суботи на неділю) він вирішив нанести удар по Ріпках, де дислокувався прибулий з Чернігова кавалерійський ескадрон.
Використовуючи ніч, несподіваність удару і допомогу своєї агентури в Ріпках, Галака був упевнений в успішному проведенні цієї операції. Гончаров вирішив, що настала краща нагода вибратися з табору і своєчасно попередити своїх товаришів та зберегти життя червоноармійців, батьків - дітям, синів - матерям. Він повинен знищити отамана банди! Вирок йому був винесений уже давно сотнями смертей ні в чому невинних мирних людей.
Вночі, коли галаківці після пиятики поснули і особиста охорона отамана теж задрімала, Гончаров підкрався до отамана і рубонув його по голові сокирою, яку весь час возив в переднику тачанки, а сам кинувся втікати в лозняк по єдиній стежині, що вела до острова.
Почувши шелест і тріск сухих гілок на стежині, вартові відкрили кулеметний вогонь по ній. Одна із куль попала в ногу Гончарову, але він, перемагаючи біль, подолавши 10 км, добрався до Ріпок і сповістив керівництво Ріпкинського і обласного ЧК про місце розташування галаківців.
Народ | 2011-06-27 09:53
маршал Тіто | 2011-06-27 09:53
До речі, тим істеричним відвідувачам сайту, що висловили занепокоєння, з приводу зростання націоналізму в Україні, не варто турбуватися. Націоналізму у нас майже не існує. У доступному до огляду майбутньому держави (хоч би такої, як Польща) нам не побудувати.
Продолжение 6 | 2011-06-27 09:50
Тоді ж, 25 травня, в селі Чудівка галаківці порубали члена ВУЦВК, члена волвиконкому Пилипа Шевченка, його дружину і дочку.
В Будищах схопили голову Олешнянського волвиконкому Омеляна Голика. Його, прив'язавши до коня, притягли до Вербівки. викололи очі і тягали по селу, поки не помер. Сусіди зуміли сховати його сім'ю від розправи.
В той же день в Олешні затримали заступника голови волвиконкому Бібіка. Галака наказав виколоти йому очі, підвісити за руки, а на ноги прив'язати колоду. Далі шлях мобільного галаківського загону проліг через Володимирівку, Вагоничі, Перепись, де теж були знищені єврейські сім'ї та прихильники радянської влади.
Продолжение 5 | 2011-06-27 09:47
З найближчих вулиць сюди приводили все нових і нових жертв - старих людей, дорослих, юнаків та дівчаток і зовсім маленьких дітей. Тут же зривали сережки прямо з м'якоттю, інші дорогі прикраси, а людей кололи багнетами, або шаблями зносили з них голови. Також участь постигла і лікара та двох його доньок - п'ятнадцятирічної Соні і семнадцятирічної Нелі - найчарівніших дівчаток серед ровесниць того часу, з якими дружила моя теща Марія Степанівна.
Тут же стояв Галака зі своїм найближчим оточенням, віддавав короткі вказівки підсвістував, радісно сміючись, насолоджувався цим видовищем.
До пізнього вечора тривала ця кривава оргія п'яних озвірілих галаківців. Жителі селища на свій страх і ризик надавали допомогу евреям і активістам радянської плади сховатись від галаківської різанини.
Продолжение 4 | 2011-06-27 09:45
А рівно об одинадцятій годині ранку 50 кінних та 80 піших галаківців увірвалися в Ріпки. Єврейське населення завчасно знало про можливий нападі вже кілька днів ховалося у льохах та хлівах. Це очікування неминучої різанини, мабуть, було страшніше смерті.
...Розгромивши волвиконком та спаливши його справи, галаківці розсипалися по вулицях селища і почали логром. Ось як описує один із очевидців цього побоїща вчитель місцевої школи Ларіонов: «Из еврейских домов, хижин, из погребов й сараев неслись отчанные крики й напрасные вопли о помощи… пощады не было ни кому - ни старым, ни малым. Расшибали о стены грудних детей, насиловали матерей. Издевались, калечили молодых девушек. С особой радостью издевались над коммунистами, комбедовцами и комсомольцами. Эта картина никогда не изгладится из памяти теж, кто наблюдал ее». Цей запис був внесений головою військової ради Городнянського повіту В. Биструховим в протокол слідства.
В Ріпках Галака застосував всі види тортур, на які була здатна його фантазія, особливо до єврейського населення. Літніх людей кололи багнетами, рубали шаблями чи сокирами, або душили зашморгами, зриваючи з тілом сережки та інші прикраси.
А ось до молодших застосовувались різні методи катувань. Наслідуючи в цьому свого отамана, галаківці насолоджувались передсмертними стражданнями своїх жертв.
Так, перш ніж порубати молоде подружжя, чоловіка прив'язували до стільця, а молоду дружину у чоловіка на очах ґвалтували, а потім поступово четвертували. А ще більше душевного страждання завдавали молодим батькам і матерям, коли їх теж прив'язували, а їхніх неповнолітніх дочок ґвалтували, а потім поступово калічили і четвертували.
Не дрогнули руки у цих катів, коли вони брали за ніжки грудних діток і розбивали їх об стінки або підлогу. Все це було встановлено слідством і сусідами, які заходили вранці в спустошені єврейські будинки після галаківського погрому, а також зізнанням самих галакіаців.
При в'їзді в Ріпки зі сторони Гомеля на Дяковій горі, обрубавши на вербі гілки і заготривши одну із них, настромили на неї молоду жінку, а під нею прикріпили дошку з написом «И кому какое дело, что на вербу я села».
Продолжение 3 | 2011-06-27 09:43
В кінці травня 1920 р. радянські війська розпочали наступ, очистивши як українське, так і білоруське Полісся від поляків і військ генерал-майора С. Булак-Балаховича. з якими відступав Галака зі своїм загалом. Але відступаючи з Лоєвщини, він залишив там підпільний штабі, а також розіслав своїх людей в Петрушівську, Ріпкинську, Новояриловицьку волості для вербування поповнення в свій загін.
Дійшовши до Мозира, він повертає свій загін і розпочинає свою криваву оргію спочатку на білоруському Поліссі. Під час нальотів на села розпочав повне винищення єврейського населення. Так, під час нальоту на Ручаївку Речицького повіту було вирізано 40 єврейських сімей, а в той час сім’ї були багатодітними, то це становило понад 200 чоловік. Тут же Галака застосував ізувірську кару, що практикувалась поляками проти запорізьких козаків - «на палю». Затесавши кіл, та прив'язавши за ноги чоловіка до коня, наділи його на цей кіл, а потім вкопали його з людиною в землю і повісили дошку з надписом “И кому какое дело, что я на кол сел”.
Галаківці грабували не тільки єврейські будинки і магазини, а й відбирали у селян коней, фураж, продовольство, а також і худобу. Тому майже по всіх селах під керівництвом комуністів, комбедівців і комсомольців створювалися загони самооборони. В Гомелі для боротьби з галаківцями був створений загін спеціального призначення з ескадрону кавалеристів та двох рот піхотинців і направлений на Лоєвщину.
Продолжение 2 | 2011-06-27 09:42
6 травня Польська армія захопила Київ, а 9 травня переправилась на лівий берег Дніпра в районі Любеча. Наша місцевість знову стала ареною фронтових дій і мобілізації до Червоної Армії. Добрянський червоногвардійський загін охороняв Лоєвський міст на Дніпрі. Любецький і Радульський - Дніпровське узбережжя. Ріпкинський і Петрушівський - підтримували зв'язок на лінії Любеч-Лоєв-Городня. Яриловицький - забезпечував зв'язок з Гомелем. В кінці травня розпочався наступ Червоної армії і вигнання поляків.
В цей час в Ріпках і навколишніх селах дислокувалась 44-та щорсівська дивізія (не факт!). В Ріпках і зустрівся Іван Галака з бійцями свого ескадрону. І знову - арешт і суд, але Галака знову тікає і перебирається за Дніпро, на Лоєвщину. Тут він встановлює зв'язок зі штабом військ під командуванням генерал-майора С. Булак-Балаховича, які захопили майже все білоруське Полісся, зближається з бувшим колишнім жандармським полковником Ходьком (прізвисько “Добрий вечір”) та польською розвідкою, а також створює свою розгалужену мережу підпільників, забезпечуючи командування польської армії відомостями про дислокацію та пересування радянських військ на лівобережжі Дніпра.
Польське командування ставить завдання - створення антирадянських загонів, які б дестабілізували тили Червоної Армії.
Продолжение | 2011-06-27 09:41
В цей час в Богунський полк влився і Іван Галака (Васильчиков) з групою відчайдушних юнаків з навколишніх сіл. Оскільки Іван Галака мав військову освіту, офіцерське звання, його призначили командиром окремого кавалерійського ескадрону.
В Щорській дивізії була сувора революційна дисципліна. Особлива увага зверталась ка стосунки щорсівців з населенням. Під загрозою розстрілу заборонялось мародерство. З перших днів служба в Івана йшла добре, його ескадрон входив до кращих військових підрозділів, але Іван з найближчим оточенням почав порушувати дисципліну, зайнявся мародерством і пияцтвом. Рішення Щорса було однозначне і категоричне - мародера розстріляти. Але військовий суд, враховуючи командирське звання Васильчикова і його запевнення, що більше ніколи не візьметься за старе, замінив розстріл розжалуванням в рядові.
12 січня 1919 року Богунський полк витіснивши петлюрівців, увійшов у Чернігів. Серед богунців був і Іван Галака. Але тут він забув свої обіцянки і знову зайнявся мародерством, накинувся на свого командира взводу з кулаками, що визвало новий арешт і слідство. Не чекаючи вироку, Васильчиков з чужими документами про поранення втікає з армії, прихопивши бричку, трійку коней та декількох чоловік своїх друзів та з'являється в Пилипчі.
Життя Полісся | 2011-06-27 09:40
ГАЛАКІВШИНА- МІФИ І РЕАЛЬНІСТЬ
Наш край напередодні галаківщини
Хоч і відгриміли останні залпи громадянської війни, білі армії були розбиті, але замість них з'явились тисячі атаманів і «батьків», які, очоливши великі і малі формування, сіяли смерть і розбрат, як тільки могли, дестабілізували не дуже тривку політичну ситу-ацію, що склалася на початку 1921 року. Якщо в Чернігівській губернії в перші місяці 1921 р. нараховувалось 14 таких формувань, то весною їх вже стало 25. Повсюдно грабувались банки, палали підприємства та кооперативи, пускались під укіс поїзди, сотнями вбивали радянських активістів. У губернських газетах майже на кожній сторінці оперативні повідомлення друкували повідомлення про жорстокі розправи над мирним населенням атаманів Чауса і Галаки.
виталий | 2011-06-27 09:39
Олег, Полтава-Харків | 2011-06-27 09:30
Дед Мазай | 2011-06-27 09:26
TAO | 2011-06-27 09:25
Панас | 2011-06-27 09:25
Соломон | 2011-06-27 09:22
Миша | 2011-06-27 09:10
Квитанции об оплате можно увидеть?
Кстати,а что случилось с французскими и польскими миллионами,полученными Петлюрой?