Чому дітей саджають на цеп?(фото)

Як правило, на цеп садять собаку, щоб та не покусала чужих, або до неї прив'язують відро в колодязі - так надійніше.

Зовсім інше застосування вигадав 56-річний житель Мени Микола Пантелієнко.

Чоловік цепом прив'язав до сараю свого 12-річного сина Сашка.

Таким чином Микола Миколайович покарав підлітка за те, що той відмовився допомагати йому по господарству. Про це відповідним службам стало відомо від сусіда - 49-річного Юрія Ковпака.

- А що з ним робити, якщо нічого не допомагає, - важко зітхає Микола Миколайович. - Он торік вони з другом грали в пожежних біля ангарів з соломою, які належать місцевому сільгосппідприємству. Саша мав підпалювати стерню, а його приятель - гасити. Але хлопці не врахували, що солома розгорається швидко. І хоча сторож майже відразу помітив полум'я і викликав емчеесовцев, вони вже нічим не змогли зарадити біді. Тоді згоріло 240 тонн соломи і ангари. Голова за голову хапався: на дворі кінець жовтня, солому заготовити ніде, корови будуть голодувати.

Тоді цю справу завдяки поступливості директора вдалося залагодити полюбовно: частина соломи повинні були купити Пантелієнка, частина - батьки Сашиного «напарника». Витрати на відновлення ангарів теж повинні були розділити навпіл.

- Не знаю, скільки віддали батьки Сашиного одного, але ми виклали тоді 25000 гривень, - говорить Микола Пантелієнка. - 10000 - за солому, 5000 - за її доставку в місцеве сільгосппідприємству і 10000 - витратні матеріали на ангари. Це був страшний удар по сімейному бюджету. Моя дружина не працює, я сезонно підробляю в Росії теслею. А ще в той час ми будували будинок.

Тоді Сашу лише пожурили, тому що він - єдина довгоочікувана дитина в родині (його жодного разу в житті не били). Його мати - Надія Миколаївна - родом з Гвоздиківки Щорського району. Вперше вона вийшла заміж в 21 рік за чоловіка з Щорса, він був старший за неї на 9 років. Але через три роки їх шлюб розпався.

- Мені сказали, що у мого чоловіка може розвинутися шизофренія (це в тій родині спадкове) і щоб я, поки не пізно, розлучилася з ним. Я так і зробила, - говорить Надія Миколаївна.

Понад 7 років вона була одна, а потім друзі познайомили її з ровесником першого чоловіка Миколою Пантелієнка (його бабуся родом з Гвоздиківки). Через якийсь час вони одружилися. Тоді Микола працював теслею в колгоспі і жив в колгоспному будинку в Мені. Надія працювала в готелі в Щорсі, там і будиночок у неї був.

- Я просила Миколу переїхати в Щорс, але він навідріз відмовився, - говорить Надія Миколаївна. - Я навіть могла допомогти знайти йому роботу, все марно. Тому я поїхала до Мени.

Потім Миколі Пантелієнку довелося здати колгоспний будинок, і подружжя купило новий-старенький будинок. Десь в 2005 почали будувати свій дім. І коли вже настав час в'їжджати в новобудову, сталася та неприємність з соломою.

- Спочатку, коли Саша не слухався або хуліганив, я намагався впливати на нього своїм авторитетом - не допомогло, - говорить Микола Миколайович. - Пробував ставити в кут - марно. Саша колупав ніс до крові. Який там кут! Пригрозив, що буду прив'язувати. У відповідь син тільки посміхнувся, я схопив лозину - він побіг і почав такими матами крити, яких я в свої роки не знаю. Тому я вирішив виконанати свою погрозу і прив'язав Сашу до сараю мотузкою (раніше там був забитий цвях), так він перегриз її і вже через 10 хвилин ганяв по городу, мовляв, дивись, я відв'язався. Довелося посадити на цеп. Перший раз, десь рік тому, він посидів хвилин 15 і, вибачившись, попросив відпустити. А на цей раз вирішив «працювати на публіку». Заліз на собачу будку і став волати, ніби його ріжуть. Тоді й побачив Сашу сусід.

- Він тільки забув, як сам напивався і виганяв дітей з дому на всю ніч (це було кілька років тому), - приєднується до розмови Надія Миколаївна.

«Потрібно було виховувати, коли упоперек лавки лежав»

- вважають сусіди.

- Вони ж його балували, все дозволяли, - каже одна з сусідок Пантелієнка Олена Ехіновіч. - А тепер миттєво хочуть виправити те, що прищеплювалося роками. Можливо, їх метод не з кращих, але що з такою дитиною робити? Про батьків нічого поганого сказати не можу: добрі, працьовиті люди, не п'ють, не курять. Ось тільки люблять вони свого Сашу безмірно. Долюбить. А тепер він вибіжить на город і так матюкається ...

- Або просто задере голову, бігає по вулиці і кричить, - каже 22-річний син сусідки Олександр Ехіновіч. - Скільки разів я робив йому зауваження, щоб так не поводився. Даремно. І до роботи він не привчений, його батьки дуже шкодують. Самі на городі, а він гуляє.

- А міг би і допомогти, хлопчик вже не маленький, - закінчує Олена Леонідівна.

Хороші батьки, погане виховання

Що Пантелієнка - хороші батьки, підтверджує і заступник директора з навчально-виховної роботи Менської районної гімназії Ігор Павлюховіч, в якій навчається Саша. Він каже, що Саша - звичайна дитина і до минулого року особливих проблем з ним не було, вчився посередньо, а більш детальну характеристику можуть дати шкільний психолог і класний керівник. От тільки вони розмовляти з нами не захотіли. Якщо шкільний психолог Ольга Перепечай послалася на лікарську таємницю, то класний керівник Алла Іллєнко взагалі здивувала. Коли ми їй зателефонували, навіть не сказавши «Вибачте, але я цього обговорювати не уповноважена» або «Не маю права», кинула слухавку, а потім взагалі відключила мобілку. Вирішили знайти її будинку. Коли постукали у двері, вийшла її дочка. Ми попросили покликати маму, що вона і зробила, але замість Алли Андріївни вийшов її чоловік (він теж працює в гімназії, де вчиться Сашко) і заявив, що дружини немає вдома і що журналісти тільки те й уміють, що базікати.

У міліції теж говорять, що сім'я характеризується позитивно.

- І хлопчик нормальний, і батьки, - каже оперуповноважений кримінальної міліції у справах дітей Менського РВ УМВС України в Чернігівській області лейтенант міліції В'ячеслав Середа. - Хоча слід зауважити, що підліток вже був помічений у протиправних діях (мається на увазі випадок з пожежею в ангарах. - Авт.). Тоді це справу зам'яли, і ніхто до відповідальності притягнутий не був. Щодо ланцюга скажу, що за цим фактом нами і службою у справах дітей, сім'ї та молоді було проведено перевірку та складено адмінпротокол щодо захисту прав дитини і запобігання в майбутньому насильства над дитиною в сім'ї. Вже був суд, батьку присудили 40 годин громадських робіт.

А ось спілкування хлопчика і його батьків з обласним психотерапевтом Валентиною Шеховцової залишило у них тільки негатив.

- Уявляєте, вона заявила в очі Сашкові, що він душевнохворий і його місце в психлікарні, - говорить його мати. - У той же день я попросила його погодувати курей, а у відповідь почула: «Лікар сказав, що я ненормальний, тому тепер можу робити все що захочу».

- Це дуже хороша сім'я, - говорить фахівець по соціальному центру МРЦСССДМ Наталія Домащенко. - Вона відрізняється від тих сімей, які я відвідую. Думаю, що такі дії проти сина батько більше не зробить.

Поговорили ми і з Сашею. Самий звичайний хлопчисько. Захоплюється футболом, ходить в гурток авіамоделювання. Розуміючи, що він став причиною неприємностей у родині, дуже соромиться такої уваги до себе. Пояснити причину своїх вчинків Саша, на жаль, не може, але каже, що за покарання на батька не ображається, бо розуміє, що погано себе поводив. Юрія Ковпака, який повідомив про знущання над дитиною в правоохоронні органи, знайти не вдалося - він був на храмі в якомусь із сіл Менського району.

У Мене говорять, що якби батько Саші Пантелейко своєчасно одружився і у нього були діти, то цієї ситуації не було б. Адже в 70 - 80-ті роки методи покарання Миколи Миколайовича ні в кого б не викликали такого негативу та засудження. Але зараз зовсім інший час, а чоловік просто забув про це.

Ольга Мусій, тижневик "ГАРТ" № 39 (2584) від 27.09.12

Збільшити