«Майданс». Ймовірна історія поразки (фото)

Вже більше місяця минуло, як у школах пролунав перший дзвоник.

Недаремно згадуємо його, адже саме 1-го вересня чернігівські майдансери розпочали боротьбу за мрію нашого міста.

Місяць минув як вони і припинили свою боротьбу. Та й переможця вже визначили…

Закон трьох «К» себе виправдав. Його вивели діти , переглядаючи списки міст-учасників проекту «Майданс-3».

Про цей «закон» мені розповіла учасниця третього проекту «Майданс», Катерина.

Разом із новими друзями ( а з’явились вони саме завдяки проекту) Катя зустрілась зі мною, щоб розповісти: що то був за «Майданс» для Чернігова та його учасників. Чому ж наше місто вилетіло з проекту, тільки розпочавши боротьбу. Та чому вже вдруге ми не можемо потрапити хоча б до півфіналу.

Отож відкрити очі на реальні проблеми чернігівських майдансерів нам допомогли Катя, Маргоша та Нікіта. Як відомо, світ тримається на трьох китах, так і поразка Чернігова базується на трьох проблемах.

Молодо - зелено

- За умовами, хто мав право брати участь у такому проекті та чому було мало бажаючих?

Погляди друзів розійшлися. Дівчати вирішили, що малюкам там не місце, а ось Нікіта повів себе як справжній чоловік.

- Якщо ти хочеш танцювати, значить ти вмієш танцювати, – сказав як відрізав.

Хлопець танцями займається вже 10 років. Має досвід у масових постановках, танцював у першому сезоні «Майдансу». Тому і не дивно, що відразу передбачив переможця.

Незважаючи на поразку, діти продовжували дивитися проект та вболівати за своїх суперників. Катя після вильоту чернігівської команди вболівала за Черкаси, Маргоша полюбила всіх – тому хвилювалася за кожну команду.

- Наша команда виглядала досить юною. Який вік учасників?

За словами дівчат, на проект прийшло багато малечі та дорослих – від 7 до 25 років. Перші не розуміли, що ж від них хочуть, другі – аби прийти, засвітитися. Вони не хотіли докладати ніяких зусиль, тому вели себе нахабно і не слухалися тренера.

- Багато з нами сюсюкається (авт. Майкл Шурпа, головний хореограф) йому не вистачає досвіду у роботі з дітьми, з масовими постановками, – підсумувала Маргарита.

У ході довгих суперечок трійця вирішила, що команду потрібно брати в кулаки, кричати, кричати і ще раз кричати. Звісно без матюків, але дисципліна на першому місці. Дисципліна. Повинна бути дисципліна. А якраз її під час тренувань і бракувало.

Батл

Не раз доводилося дітям чути від свого наставника і такі слова «Зараз мало людей. Мені не заплатять». Танцюристи виборювали право на встановлення мультимедійних дошок у школах міста, тому прагматика хореографа болісно осідала у маленьких серцях. За свою працю учасники отримала знижку 10% у супермаркеті побутової техніки.

- Чому Коляденко ставив такі низькі оцінки своїм підопічним?

- Кажуть, що він посварився з Літвіновим, ось тому і був злий на весь Північний дивізіон, - пояснює Нікіта.

Коли ж танцював Чернігів( постановка «Кохання на війні») Літвінов навіть не дивився, а відкрито розмовляв з Наталкою Могилевською.

Та й підлабузників вистачало – жаліються діти. У перервах між виступами, коли камери відпочивали, а глядачі вдома дивилися рекламу… учасники інших команд задобрювали членів журі квітами, бігали до них цілуватися та обніматися. Маленькі чернігівці їхали бюджетненько, тому подарунків не привезли. За словами моїх співрозмовників, їм було соромно не за свої пусті руки, а за інших дітей.

Тернистий шлях майдансерів

- Де ви тренувалися? Ходили чутки, що вам не виділили місця…

Дівчата навперебій згадували всі місця, де проходили репетиції. А їх було чимало…

Перші постановки розучували у Фізкультурно-оздоровчому комплексі, потім на корді в Міському парку культури, а потім пішли по школах… Там було найтяжче. Адже приміщення наших чернігівських шкіл для такої кількості чоловік не розраховані. Тому учасники ділилися на групи – хлопці та дівчата. Так і народжувалась постановки…

Після першого ефіру тиждень не було ніяких тренувань. Час спливав, а необхідної кількості учасників - 400 чоловік так і не набиралось. Головний хореограф чернігівської команди Майкл Шурпа, пообіцяв дітям, що участь у 2 ефірі братимуть усі учасники з першого. Але слова свого не дотримав. І замість 400 бажаючих мрію Чернігова виборювали лише 200 чоловік.

Як проходив кастинг? Дуже просто – ти подобаєшся, а ти – ні. Багато дітей пішли, хоча танцювати вони вміли, стверджують юні танцюристи.

Лише за 2 дня до виступу танцювальні колективи міста «виділили» на допомогу майдан серам професійних танцюристів. Прорепетирувати танець повністю, ще й з новими учасниками – поза межами можливого.

Наше місто славиться танцювальними колективами, їх численними перемогами… Чому ж хореографічні колективи не підтримали такий проект? Питання риторичне… Мабуть не все так гладко...

- Та хто ж вам надав костюми???

Те, що розповіли діти мені соромно переповідати… На 1 ефір чернігівським майдансерам телеканал «Інтер» надав для виступу краватки, які потім забрали.

Учасники побачили ставлення журі до одягу та реквізиту команд і захотіли вирішити це питання самостійно.

- Написали листа міському голові, просили, щоб нам дали костюми на змагання. Ми з подружкою ходили містом і збирали підписи чернігівців. Ходили вулицями та парками. Всього назбирали 500 підписів. Листа занесли в приймальню мера. Де той лист? Ми не знаємо. А костюми так і не отримали, - розповідає Маргоша.

Нікіта каже, що ходив просити костюми до військової частини – також безрезультатно.

Проте перед самим виступом костюми діти таки побачили. Хто їх дав? Їм невідомо.

- Плаття були такі страшні! Без розміру…Ми їх вдягали задом наперед, щоб не було видно швів…А під них білі шорти. Померзли так, що дехто навіть захворів, - жаліється Катя.

Красиві костюми були тільки у тренера та його помічників. Як костюмів, так і самого реквізиту не вистачило. Тому, приїхавши до Києва, дітям встановили палатку і в ній вони робили шляпи. Картон, скотч, резинка, з балончика розмалювали червоною фарбою – і все, до виступу готові.

- Як вас зустрів Київ? Чим годували учасників?

- Гречка, котлета, огірок, помідор, бутерброди – їжа несмачна зовсім. – Розповідає Катя. - за другим разом з дому прихопила активоване вугілля.

- Я привезла своє, домашнє, - згадує Маргоша.

Незважаючи на всі непорозуміння, холод та голод, діти сповнені оптимізму і братимуть участь у наступних сезонах Майдансу.

- Багато емоцій, знайомств, позитиву, - ділиться враженнями від участі в проекті Катерина.

З Майклом чи з іншим хореографом, вони готові йти в бій за мрію Чернігова. Тому з нетерпінням чекають наступного сезону. У них є рік на вдосконалення своїх вмінь та навичок. Ну а місцева влада має той самий рік на виправлення помилок. Принаймні діти на це дуже сподіваютьсяJ

***

Закон трьох «К» вже спрацював. Переможцями минулих сезонів вже стали Київ та Кіровоград. А минулої суботи (29 вересня) перемогу здобули криворіжці.

Київ, Кіровоград та Кривий Ріг. Тепер перемога за нами!

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити

Збільшити