Різдвяне послання Преосвященнішого єпископа Ніжинського і Прилуцького Іринея

«Нова радість стала,

Яка не бувала:

Над вертепом звізда ясна

Увесь світ осіяла…»

(З колядки)

Такими щирими і радісними піснеспівами наші діди-прадіди «від повноти серця» (Мф. 12:34) прославляли найвеличнішу подію в житті людства – пришестя у світ Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа. Традиція славити народженого Христа, що виникла на Русі разом із прийняттям християнської віри, дбайливо зберігалася й передавалася нашими предками з покоління в покоління, незважаючи на спроби «світоправителів темряви віку цього» (Еф. 6:12) замінити в душі українського народу світло Христової віри темрявою гріха.

Ще у середині XI століття Святитель Іларіон, митрополит Київський, у «Слові про Закон і Благодать» писав, що Іісус Христос, «з передвіку від Отця роджений, один співпрестольний з Отцем, Єдиносущний, як світло сонця, зійшов на землю, навістив людей своїх», щоб вони стали «синами Божими й причасниками Христа».

Святитель Димитрій, митрополит Ростовський, в XVII столітті довершив це тлумачення: «Бог перестав бути прихованим від людей. Стало ясним все таємниче Святого Письма. Не дивно це, бо Він з’явився серед людей: «Він явився на землі і знаходився між людьми» (Вар. 3:38)».

Сьогодні ми знову святкуємо Христове Різдво. Слово, що стало плоттю, Єдинородний Син Божий, прийшов у світ безпомічним немовлям. Боголюдина побачила світ в оточенні бідних і смиренних людей, під убогою покрівлею загону для свійських тварин. Його колискою стали ясла з сіном – годівниця для худоби.

Святий апостол Павел учить, що, прийшовши на землю, Бог «принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і смерті хресної» (Флп. 2:7-8). Але в той же час, за тлумаченням святителя Кирила Олександрійського, під час Богоявлення «у Христі звільняється наше рабське єство, підносячись у таємничу єдність з Тим, хто прийняв і носив образ раба».

Ось чому в ці святкові дні кожен з нас особливо відчуває, що з нами Бог, Який пришов у світ, щоб довершити справу Божественної любові – справу спасіння роду людського, щоб «усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:15). Різдво Христове освячує, наповнює споконвічним сенсом буквально кожен крок людського життя. Іісус Христос звертається до людства: «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного» (Ін. 13:34).

Наша віра має бути відповіддю на цей божественний заклик протягом усього нашого життя. Лише виконуючи заповіді віри, надії й любові за допомогою Божественної благодаті, яка діє в Церкві завдяки тому, що Бог став людиною і живе з нами, ми стаємо істинними друзями Христовими і рідними Йому.

У ці радісні й святкові дні будемо нести благу вість про Різдво Христове всім, хто живе поруч з нами, та своїми добрими справами будемо свідчити людству про те, що світло Христове знову і знову перемагає темряву ночі.

Зі святом Різдва Христового і Новоліттям, возлюблені у Господі отці, брати і сестри! Нехай світло Віфлеємської зірки завжди осяває наші душі, подаючи силу йти шляхом Самого Христа, Який дарує нам здоров’я, мир, міцність духовну і веде нас нелегким життєвим шляхом до спасіння.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа з вами. Амінь (1 Сол. 5:28).