«Не хлібом єдиним жива людина але всяким словом, яке виходить з вуст божих» (фото)

Для повного щастя людині мало матеріального благополуччя, їй необхідний духовний, інтелектуальний і творчий розвиток, моральне задоволення суто людських високих потреб - «Не хлібом єдиним жива людина але всяким словом, яке виходить з вуст божих».

А за умов військової служби, особливо у віддалених гарнізонах, потреба в духовному розвитку подвоюється, зокрема й для дітей з родин військових, які тільки розпочинають свій життєвий шлях.

Саме це завдання і покликаний вирішувати в Гончарівському на Чернігівщині 20 гарнізонний будинки офіцерів, який очолює майор Володимир Юрченко. Адже кому як не самим військовим дбати про свої родини та нащадків.

На початку п’ятдесятих років командуванням Київського військового округу було прийнято рішення про початок будівництва на Чернігівщині поблизу хутора Гончарів круг 7 танково-артилерійського полігону. На рекогносцировку точного місцезнаходження полігону і селища особисто прибув командувач Київського ВО генерал армії Василь Іванович Чуйков, який і був ініціатором цієї ідеї. Зі слів очевидців він власноруч забив перший кілок у план новобудови зі словами: «Товариші офіцери, ось тут буде військове містечко». Саме на цьому місці в мальовничій місцевості посеред соснового лісу було зведено перші ДОСи – будинки офіцерського складу. З цього часу і розпочалася історія селища Гончарівське, жителі якого 17 квітня відзначатимуть 60-ту річницю від дня заснування.

Згодом маленький гарнізон почав розширюватися, тут дислокувалися механізовані, танкові, артилерійські, ракетні, інженерні частини, авіатори і десантники тощо. Свого часу, в 70-80-тих роках, в невеличкому Гончарівському, де лише дві, з красномовними назвами, вулиці – Танкістів і Артилеристів, знаходилося дев’ятнадцять військових частин. Про те, що селище збудовано військовими і проживають тут саме вони – колишні й діючі, красномовно свідчить і той факт, що на гербі Гончарівського, у верхній його частині, зображено воїна часів Київської Русі у шоломі, зі списом і щитом в руках.

Культурний центр наймолодшого селища Чернігівщини

Більшість офіцерів і прапорщиків були сімейними, прибували до гарнізону з дружинами і дітьми. Тому у селищі згодом було збудовано дитячий садочок і школу.

Віддалений гарнізон створювався військовими і для військових, фактично на голому місці. Звичайно ж тут на той час не було й мови про цивільні культурно-просвітницькі заклади, а виїзд до обласного центру, так би мовити – до культурної цивілізації, який знаходиться ніби й поряд – за 40 кілометрів від селища, не завжди був можливим, адже військова служба зумовлює бойову підготовку, несення чергувань тощо не тільки у робочі, а й у вихідні дні.

Тому одним з першочергових питань, які постали перед військовими, було й будівництво гарнізонного офіцерського клубу, який відкрився у січні 1960 року.

– Це була невелика одноповерхова будівля з залою для урочистостей та кімнатами для занять, – розповідає начальник 20 гарнізонного будинку офіцерів, що в Гончарівському, майор Володимир Юрченко, – але на той час відкриття клубу навіть такого формату для військових і мешканців селища стало дійсно визначною подією. Клуб задовольняв потреби як військових, так і цивільного населення, зокрема молоді та дітей. Він став справжнім культурним центром селища.

При гарнізонному офіцерському клубі працювали народні університети, де всі бажаючі мали можливість ознайомитися з новинками культури, науки, техніки та мистецтва. Також діяла розгалужена мережа різноманітних курсів: машинопису, крою та шиття, в’язання і вишивання, англійської мови, малювання тощо.

Згодом поряд з офіцерським клубом було відкрито літній майданчик зі сценою і лавами для глядачів. Завдяки організаторській роботі працівників клубу у вихідні та святкові дні перед гончарівцями виступали як дорослі так і дитячі  аматорські колективи художньої самодіяльності.

Свого часу на сцені офіцерського клубу глядачам дарували свої  вокальні номери навіть такі відомі артисти як Анна Веске, Лев Лещенко і Ярослав Євдокимов.

Однією з яскравих сторінок клубу був і візит всесвітньовідомого українського актора і кінорежисера Леоніда Бикова, який знімав у селищі, на полігоні біля станції Жидиничі й в районі сіл Соколовка і Максім епізоди до свого чудового фільму «В бій ідуть лише «старики». До речі, військовослужбовці Гончарівського гарнізону також допомагали «Маестро» у зйомках фільму.

Будинок офіцерів у сосновому лісі

Кількість військових частин у Гончарівському гарнізоні поступово зростала, збільшувалося й населення селища. Тому  одноповерхова будівля клубу була вже замала для потреб військових та мешканців селища. Постала нагальна потреба у новій сучасній споруді офіцерського клубу для  культурно-просвітницької роботи. Її будівництво було здійснено у рекордно короткий термін, а двері для відвідувачів відкрилися вже у 1982 році. А згодом офіцерський клуб було перейменовано у 20-й гарнізонний будинок офіцерів, який і нині опікується духовними потребами селища.

Споруда гарнізонного будинку офіцерів вражає навіть сьогодні. Це красива двоповерхова будівля загальною площею понад півтора гектари з окремим спортивним комплексом, великим залом на 500 місць, просторими кабінетами для навчання й дозвілля, ошатною бібліотекою із затишним читальним залом. На базі спорткомплексу ГБО щороку навесні й влітку  проводяться районні спортивні змагання з настільного тенісу, легкої й важкої атлетики, волейболу й футболу. Адже такої чудової спортивної бази, звісно, у сусідніх селах немає. Також у будинку офіцерів проводяться зустрічі делегацій, різноманітні брифінги, прес-конференції, урочистості селищного масштабу, демонстрація кінофільмів.

Ліворуч від ГБО височить Обеліск на честь захисників Вітчизни. Тут громадою селища проводяться урочистості з нагоди Дня Перемоги, Дня визволення Чернігівщини і України від фашистів, Дня Захисника Вітчизни тощо.

Екскурс в історію

Перші клуби для організації дозвілля офіцерів виникли у ХVІІІ столітті.  Спочатку до них входила бібліотека і їдальня. Опікувалися ними офіцерські зібрання. У наступному столітті офіцерські зібрання були вже у кожному полку. Окрім бібліотеки і їдальні також діяли зали для гри в більярд, фехтування, танців, тактичних занять і стрільбище. Головою зібрання був командир полку. Офіцери самі визначали розмір членських внесків. За ці кошти поповнювався бібліотечний фонд, обладнувалися зали, оплачувалися артисти і музиканти, влаштовувався офіцерський бал.

До кінця ХІХ століття офіцерське зібрання фактично повністю керувало життям офіцера. На зібранні обговорювалися кандидати на існуючі вакансії, проводився ритуал прийняття до полку новоприбулих офіцерів тощо. Всі офіцери зобов’язані були досконало знати історію свого полку. Поширеною традицією була заборона на романи з дружинами однополчан. За неписаним кодексом правил поведінки офіцер не мав права втручатись у вуличні бійки, з’являтися на людях нетверезим, мати неохайний зовнішній вигляд. За невиконання цих правил офіцерське зібрання могло піддати винуватця осуду. А іноді змусити перевестись до іншого полку або взагалі піти у відставку.

Інколи доходило до абсурду. На зібранні обговорювалась «пристойність» одруження офіцера і його наречена. До 28 років офіцери взагалі не мали права одружуватися. А з досягненням цього віку повинні були просити дозвіл у командира полку. Іноді, якщо офіцер одружувався без дозволу, зібрання обговорювало, чи варта «непогоджена» дружина честі бути прийнятої до спільноти «полкових дам».

З революційними змінами у 1917 році, після скасування всіх чині і звань, зникли і зібрання. Лише у 1921 році з’явилися перші Будинки Червоної армії – нащадки ідей офіцерських зібрань, тому що головними їхніми завданнями було задоволення духовних потреб і організація культурного дозвілля військовослужбовців. Тут проводились лекції, політичні бесіди, виставки, конкурси, екскурсії, концерти, вечори, а також перегляд кінофільмів.

У 1943 році військовим повернули погони. Командири знову стали називатися офіцерами. А у 1946 році Будинки Червоної армії перейменовано в Будинки офіцерів. Тут діяли вечірні університети марксизму-ленінізму, військово-наукові товариства, бібліотеки, створювалися музеї історії військових частин і народні університети. З того часу при кожному будинку офіцерів працює художня самодіяльність і багато інших гуртків.

У книжковому царстві

Інформаційним, культурним і освітнім підрозділом будинку офіцерів є бібліотека, в якій є читальний зал та понад 16 тисяч примірників книжкового та журнального фонду.

–  Відвідують бібліотеку і є її постійними читачами майже 700 чоловік. – констатує завідувач бібліотеки Інна Мосійчук. – Це військовослужбовці і члени їхніх сімей, військові пенсіонери, школярі та дорослі мешканці селища. Навіть у наш час, коли чи не в кожній сім’ї є комп’ютери, інтерес до книг не згасає, люди приходять, підбирають на свій смак книги, читають, і це мене дуже тішить.

На жаль дві третіх книжкового фонду це російськомовна література, видання ще часів Радянського Союзу. Поповнення новими книгами, через брак коштів, бувають дуже рідко. Останній раз це було у 2011 році. Тоді ми отримали 76 українськомовних книг централізовано і 150 – з військової частини Київського гарнізону, яка розформовувалася. Допомагають нам у наповненні фонду сучасними виданнями і самі читачі. Тетяна Канаєва подарувала бібліотеці близько 50 книг зі своєї домашньої бібліотеки, а Максим Попов – підшивки журналів з комп’ютерної і спортивної тематики: «Домашній ПК», «Chip», «Ринг», а також видання історичного факультету Чернігівського державного педагогічного університету. Надсилає бібліотеці книги і випуски літературно-художнього журналу «Неопалима купина» й київський письменник і видавець Михайло Малюк.

Специфіка бібліотеки полягає в тому, що для дорослих читачів вона єдина у селищі, для дітей є ще бібліотека у гімназії. Тому чимало військових і цивільних гончарівців є читачами цієї бібліотеки. Серед найактивніших –  прапорщик Сергій Шульга, а також військові пенсіонери Олександр Лоскот і Юрій Степанець. Особлива категорія це діти. Серед кращих юних читачів Владислав Бакуменко, Катерина Криворучко, Марина Буренок. Для цих дітей, та й багатьох інших, ні телебачення, ні комп’ютер ніколи не замінять гарно проілюстровану цікаву книгу.

У бібліотеці щомісяця проводяться культурно-освітні заходи. В першу чергу це літературні вечори і лекторії. Зокрема, минулого року вони торкнулись творчості українських поетів і письменників Євгена Гребінки, Михайла Стельмаха, Андрія Малишка, а нещодавно – Василя Стуса.

Також у бібліотеці постійно діють тематичні виставки з нагоди державних, професійних та військових свят. Торік їх було розгорнуто 17 – до Дня Незалежності України, Збройних Сил України, вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визволення України від загарбників тощо.

З виставкової літератури та спеціальних стендів відвідувачі, зокрема військовослужбовці, мають можливість більше дізнатись про край в якому вони служать, ознайомитися з його особливостями та самобутністю. Популяризується творчість відомих українських та світових письменників, організовуються  бесіди, літературні вечори та читацькі конференції.

А для учнів Гончарівської гімназії періодично проводяться розважально-пізнавальні ранки і вечори, зокрема, нещодавно відбулася бесіда «Історія Різдва: від ясел до книжкової полиці» і народознавчий ранок «Три Спаси: традиції святкування».

Ні дня без творчого запалу

– У нашому будинку офіцерів, – ділиться майор Володимир Юрченко, – є досить потужна навчально-методична база, фахівці з відповідним рівнем освіти і багатим досвідом. Всього за штатом у нас вісім посад. Тому кожну людину підбирали досить прискіпливо, найбільша увага зверталась на вміння працювати з людьми, працьовитість, освіченість і пунктуальність. Завдяки такому підбору кадрів робота ГБО проводиться систематизовано, злагоджено і своєчасно.  Свою роботу ми, як осередок культури, спрямовуємо перш за все на організацію і проведення різноманітних тематичних культурно-масових заходів: урочисті святкування, вечори відпочинку і тематичні ранки, літературні вечори, зустрічі з цікавими людьми, професійні й аматорські концерти. Також на базі будинку офіцерів проводяться концерти учнів гімназії, де навчається багато дітей військовослужбовців, випускні вечори, розважальні заходи, дискотеки тощо.

Усі ці заходи, звичайно, відбуваються у святкові дні з нагоди урочистих подій.  Але й у будні життя осередку культури та дозвілля вирує. Для молоді, яка особливо потребує нових знань, має бажання корисно використати свою запальну енергію і більше пізнати навколишній світ, при будинку офіцерів діють різноманітні гуртки, курси, студії та клуби за інтересами. Нині в 20 ГБО успішно працюють близько десяти таких клубних угруповань.

Для найменших гончарівців діють гурток дошкільної підготовки, де вони навчаються «цікавої» математики, читання і письма, а також гурток англійської мови. З малюками працюють досвідчені викладачі, які мають чималий досвід педагогічної роботи Вікторія Гончарук й Інна Герасименко. Заняття проводяться двічі на тиждень і переважно в ігровій формі.

Метою дошкільного курсу є підготовка малюків до школи, розвиток їхнього інтелекту, тренування пам'яті, звертається увага на такі важливі сфери знань, як математика і розвиток мовлення, підготовка руки до письма, формування у дітей мотивації до навчання, також з ними проводиться й логопедична робота.

В гуртку англійської мови дітей готують до опанування англійською мовою,  навчають різноманітним лексичним одиницям, основам граматики, транскрипції, проводиться фонетична і орфографічна робота, практика мовлення, читання, аудіювання. Гурток англійської мови відвідують як дошкільнята так і школярі молодших класів.

Також в будинку офіцерів є гуртки дизайнерської майстерності, шейпінгу, сучасного бального танцю «Мегаденс», гуртки танцю «Зорепад» і «Первоцвіт», філіал дитячо-юнацької спортивної школи «Колос», вокальна, танцювальна і театральна студії тощо. Для досконалої роботи гуртків і студій виділені спеціальні приміщення, вони просторі, добре обладнані всім необхідним для проведення занять.

Дозвілля з користю і задоволенням

Особливу роль в роботі ГБО відіграють дві чарівних жінки – інструктори культурно-просвітницької установи Оксана Захаревич і Христина Бабійчук. Оксана свого часу успішно навчалась в Уманському музичному училищі ім. П.Д.Демуцького і Національному педагогічному університеті ім. М.П.Драгоманова за спеціальністю «Музичне мистецтво», має рівень магістра, з дітьми працює понад 10 років, а Христина здобувала освіту в Ніжинському училищі мистецтв ім. М.Заньковецької за спеціальністю «Народна хореографія» і Чернігівському інституті менеджменту і підприємства, на педагогічній ниві сьомий рік. В ГБО вони працюють порівняно нещодавно –  два роки. Але за цей час вже встигли, завдяки отриманій освіті та педагогічному досвіду, зробити чимало.

На їхніх тендітних плачах лежить проведення розважальних вечорів, концертів і дискотек для дітей та молоді, постановки театралізовано-масових дійств, зокрема, «Осінньої» і «Зимової» казки за участі військовослужбовців строкової служби, учнів гімназії і школи мистецтв, вихованців вокальної і театральної студій, які стали вже традиційними. Торік для мешканців Гончарівського було проведено десятки святкових концертів, зокрема – «Слава Захисникам!», «Жінко – ти прекрасна!», «Ми – діти твої, Україно!», «Танкові війська – броньовий щит держави», «Білоруський «Бітл» тощо.

Також запам’яталось глядачам святкове дійство «Козацькі розваги» з показовими виступами українських титанів: Олександра Пеканова – заслуженого майстра спорту України, Віктора Юрченка – заслуженого майстра спорту із стронгмену, Олександра Лашина – майстра спорту міжнародного класу з важкої атлетики, Сергія Конюшка – майстра спорту міжнародного класу з пауерліфтингу (у 2009році виборов титул «Найсильніша людина планети у ваговій категорії до 105 кг»). А ще – «Зірковий бал» (випускний у школярів), «З днем народження – Гончарівське!»,  концертно-розважальні конкурсні програми до Дня молоді, Дня ЗС України, 70-річчя 1 гвардійської окремої танкової бригади та інших заходів.

Оксана Захаревич і Христина Бабійчук – керівники вокальної, театральної і танцювальної студій, гуртків з аеробіки і шейпінгу для дітей і дорослих. Свою роботу люблять, тому і бажаючих навчатись у них дуже багато.

Оксана розповідає:

- У Гончарівському діти і молодь мають можливість, окрім школи мистецтв, розвивати свої творчі здібності тільки у нас. Інших закладів просто не існує. У студіях та гуртках підлітки займаються з задоволенням. Приємно, коли бачиш, що ці заняття приносять їм користь і задоволення. У нас заохочується ініціативність, творчий пошук, імпровізація. Серед найактивніших членів студій і гуртків, до речі, діти військових. Це Валерія Мошура, Наталія Ковган, Дарина Четверякова, Галина Бранець, Діана Пустовойт і Дмитро Констатюк. 

Для любителів спорту в ГБО є гарний спортивний зал, де можна пограти в футбол, баскетбол і волейбол, тренажерний зал, спортивна кімната з трьома столами для гри в настільний теніс, ігротека – ігрова кімната для гри в шашки, шахи, дартс, доміно і нарди.

Сповідуючи духовний розвиток людини

– Головним завданням будинку офіцерів, – підсумовує майор Володимир Юрченко, – я вважаю збереження й популяризацію культури в гарнізоні, розвитку духовності, збагачення знаннями і, що головне, виховання патріотично свідомих громадян. Завдяки успішному поєднанню нашої індивідуальності та колективної роботи з військовослужбовцями, членами їхніх сімей і мешканцями селища це нам вдається. Загалом, активно проводиться культурно-виховна та просвітницька робота, заходи щодо організації дозвілля військовослужбовців, членів їхніх сімей та працівників ЗСУ, задовольняються їхні духовні потреби тощо.

Важливість роботи будинку офіцерів у Гончарівському безперечно велика і вагома. І за цією роботою стоять реальні люди, які у наш скрутний час невтомно працюють на ниві культури, духовності та просвіти. Весь колектив ГБО безумовно заслуговує найтепліших слів вдячності. Адже саме вони формують серед військовослужбовців, жителів селища і особливо дітей національний світогляд, плекають у душах людей патріотизм, заохочують жагу до знань і світу прекрасного, збагачують гарнізонне життя яскравими подіями та святами, надихають військовиків на почесне і натхненне служіння Батьківщині.