Виставка «Є ВОЛЯ – Є ШАНС», розгорнута в PINCHUKARTCENTRE, шокує публіку
А ще дивує, вражає, змушує замислюватися над суттю буття, над швидкоплинністю часу, вчить любові до ближнього і толерантності.
Тематичною виставкою «Є воля – є шанс», що зібрала роботи художників, присвячених проблемі ВІЛ/СНІДУ і створених в епоху цієї епідемії, фонд «АНТИСНІД» Олени Пінчук відзначає своє десятиліття.
Тут представлені роботи семи майстрів світової величини – Деміена Херста, Ай Вейвея, Нен Голдін, Фелікса Гонзалеса - Торреса, Тоні Оурслера і двох українців: Сергія Браткова та Іллі Чичкана.
ВІЛ/СНІД НЕ ТІЛЬКИ НА ПОЛОТНІ
Директор із комунікацій фонду «АНТИСНІД» Павло Пімінов перед відвідуванням виставки і знайомством із експонатами делікатно порадив представникам регіональних ЗМІ, слухачам Університету журналістської майстерності, сприймати сучасне мистецтво спокійно і вдумливо. Всупереч його доброзичливому застереженню я, чесно кажучи, не була готова до такого своєрідного бачення проблеми і її незвичного( надто вже оригінального) втілення в картинах, фото, інсталяціях, відео…Відтак дивилася на всі шедеври широко відкритими (чи, як сказав би мій син, квадратними) очима. І якби не коментарі того ж таки Павла, не збагнула б сповна задумів авторів й алегоричності та метафоричності робіт. Надто вже вони, на мою провінційну точку зору, образні та нестандартні.
Колами ходила довкола витвору найзнаменитішого китайського художника Ай Вейвея з інтригуюче - спокусливою назвою «Безпечний секс». Дощовик (форма колишньої Народно – визвольної армії Китаю) висить на звичайній вішалці, а в його полу вмонтовано – прикріплено …презерватив.
Просто, прямолінійно й, погодьтеся, водночас креативно і промовисто. Мабуть, щось з моєю уявою – фантазією не так, бо відразу не вловила суспільного протесту (тобто замовчування владою проблеми ВІЛ – інфекції). За словами знавців високого мистецтва, якраз «Безпечний секс» і нагадує про епідемію ВІЛ/СНІДу, що заволоділа світом.
Ця робота на виставці не випадкова. Тема безпечного сексу домінує в інформаційній компанії Фонду Олени Пінчук, адже з 2008 року ВІЛ - інфекція передається переважно статевим шляхом. Через незахищений секс інфікувалося більше половини українців, в яких діагностовано цю небезпечну недугу.
Представлено й знамените відео Ай Вейвея «Любов у нас в крові», що поширювалося в Інтернеті й стало метафорою СНІДу.
Унікальність виставки якраз в тому, що художники володіють універсальною мовою й образами вміють розповісти про речі, які не прийнято озвучувати вголос та певною мірою неможливо передати словами.
80 КІЛОГРАМІВ ПЕЧАЛІ
На сірому камені в центрі зали насипана гірка цукерок в блискучих різнокольорових обгортках. Назва цієї оригінальної інсталяції …« Портрет Росса в Лос – Анджелесі». Їх вага, за словами Павла Пімінова, 175 футів – тобто десь 80 кілограмів. Саме стільки важив сексуальний партнер її автора Фелікса Гонзалеса – Торреса до інфікування ВІЛ. Такий собі алегоричний образ втраченого друга Росса Лорока.
Кожен відвідувач може взяти собі одну цукерку, і таким чином «солодкий експонат» потихеньку тане – саме так «з’їдає» людину підступна недуга (Росс помер від СНІДу). Глядачі беруть цукерки – й ніби зникає його фізична вага. Метафорично відтворено людське тіло й страждання, які передували його неминучій смерті…
Щоранку гірка знову виростає: досипаються нові цукерки. І так – до безкінечності: як утвердження віри у вічне життя тих, кого ми любимо. Бо ж кажуть, що людина живе доти – доки її пам’ятають. Повертається умовна вага, даючи кожному з нас сили для боротьби за коханих, за рідних. Протистояння неминучості смерті й всеперемагаючої пам»яті.
Купа цукерок – нетрадиційне і найемоційніше втілення печалі – суму за близькою людиною. Символічно, бентежно й зворушливо.
Я теж привезла до Чернігова одну кругленьку карамельку: відчуття, що приєдналася до чужого горя - печалі.
Ще один прояв болю і втрати - фото на цілу стіну. Це – робота того ж таки американського художника кубинського походження Фелікса Гонзалеса – Торреса, який увіковічнив свою постіль – зі зім’ятими простирадлами та слідами від двох голів на подушках. Постіль – ложе кохання й водночас небезпеки.
Автор помер від хвороби, спричиненої СНІДом, через п’ять років по смерті Росса.
Художник пожертвував особистим життям, обнародувавши інтимне. Любов, втрата, самотність і печаль – з них сплітається життя. Відтак маємо навчитися берегти свого ближнього.
Зізнаюся, що не прихильниця одностатевих взаємин, і не розумію такого прояву любові. Та поважаю право кожного бути самим собою, право кожного на життя.
Дивлячись на фото, думала про найдорожчих мені людей та міркувала, як застерегти їх від всюдисущої інфекції.
«Любов – это очень особенная штука, потому что она дает нам причину, чтобы жить, но также – великую причину бояться, невероятно бояться, ужасаться тому, что можно потерять эту любовь…» - прижиттєві одкровення автора. Додати справді нічого…
Концепція виставки висловлена в роботі Деміена Херста «Є воля – є шанс». Хвороба, яку спершу вважали недугою геїв, сьогодні підстерігає кожного. Без перебільшення, всі ми в групі ризику. СНІД став об’єктом серйозних досліджень – медичних і соціальних. Змінилась з часом й суспільна думка і про інфекцію, і про хворих. До поєдинку медицини з інфекцією приєдналися громадські організації, фонди, митці, всі небайдужі громадяни різних країн.
Україна – країна з найвищими у Європі темпами поширення ВІЛ/СНІДУ. Відтак Фонд «АНТИСНІД» вже десятиліття спрямовує зусилля на підвищення рівня обізнаності українців, на профілактику хвороби – через всілякі просвітницькі проекти й програми.
Виставка вперше об’єднує зусилля Фонду та ПінчукАртЦентру ( вона безкоштовна, й до 5 січня 2014 року кожен може її відвідати), зарубіжних і вітчизняних художників заради нашого життя в безпечнішому світі.
За допомогою робіт арт - зірок відтворено історію хвороби, не надавши їй статусу «страшилки». Від інфекції, на жаль, неможливо відмахнутися чи відмежуватися кордонами. Але є надія подолати цю наймасштабнішу епідемію спільними зусиллями.
Експонати дивують, шокують, вражають, але не лякають глядачів, не викликають у них почуття жаху чи огиди. Відображено життя людське таким, яким воно є насправді, в усіх проявах.
Сталева нержавіюча вітрина з антиретровірусними таблетками відразу приковує мою увагу. Робота Деміена Херста з обнадійливою назвою «Є воля – є шанс». Своєрідний маніфест про те, що воля до життя, сильна віра й надія можуть все змінити на краще.
«Вы можете лечить людей, и они все равно однажды умрут. Вы не можете остановить разложение, но эти «Медицинские шкафы» дают надежду, что вы все – таки можете», - стверджує Деміен Херст.
Свого часу художник став створювати шафи із ДВП, наповнюючи їх порожніми ємкостями з –під бабусиних ліків. Ці упаковки він називав «пустыми долбанными сосудами», досліджуючи відмінність між життям і смертю, домислами і медициною.
Марно намагалася допитатися, скільки ж пігулок у символічній шафі. Зате інша картина автора «Ліки від ВІЛ/СНІДУ» дає відповідь на запитання про щоденну дозу препаратів. На долоні – три різні за розміром антиретровірусні пігулки, що стають хворому порятунком.
Зачарувала мене і яскрава інсталяція з червоних ( та невеликої кількості білих) метеликів «Карма». Колір крові й водночас колір любові. Життя й небезпека завжди поруч, на відстані руки й серця…
Знаменита американська художниця і фотограф Нен Голдін спеціально для цієї виставки зробила мультимедійний проект: відео на основі фотографій ВІЛ - позитивних людей, з котрими зустрічалась в Україні – лікарнях, громадських організаціях, групах ризику. Без хвилювання не переглянути.
Представила Нен і серію фото найближчої подруги – художниці, померлої від СНІДу. Відтак недуга «набрала» рис конкретного людського обличчя, наблизившись впритул до безтурботної колись авторки. Особиста трагедія стає відомою всьому світові. Знімки – нагадування про те, що небезпека поряд, і варто кожному бути на сторожі.
Співзвучна з фото американки й велика фотографія Сергія Браткова «Мобі Дік». Темна хмара, яка символізує гігантський фалос, накриває український пейзаж. Гнітюче відчуття неминучої загрози. Пересторога – символ!!!
Поодинці експонати викликають в глядачів різні емоції й почуття, а загалом вселяють віру, оптимізм і надію. Отож будьмо пильними й бережімо одне одного! І борімося з ВІЛ/СНІДом не тільки 1 грудня, в офіційний день боротьби з небезпечною інфекцією.
| Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
| Переглядів : 7144 |
Фотоновини
Коментарі (2)
ольга чернякова | 2013-12-04 15:27
МАГ | 2013-12-02 00:48