Чернігівка Надія Дубинська відзначила столітній ювілей
Секрет довголіття жінки простий – любов до ближнього і тварин (Надія Карпівна особливо любить кицьок, й вони завжди привільно почувалися в її домі), щоденна фізична праця, підтримка й турбота рідних.
Сивочолій ювілярці й самій не віриться, що зозуля накувала їй вже аж сто літ. Та факти – річ переконлива. Свідоцтво про народження засвідчує, що Надія Дубинська відсвяткувала саме такий поважний ювілей.
Про свято нагадали й гості – начальник управління праці та соціального захисту населення Новозаводського району у Чернігові Ірина Марчук та член Новозаводської ради ветеранів війни і праці Тетяна Каплунова, котрі завітали з квітами й гостинцями. Отож під час нашої зустрічі Надія Карпівна затишно почувалася, закутавшись у теплий плед: подарунок вельми доречний у зимові холоди.
Народилася іменинниця в селі Сорокошичі Остерського району (нині Козелецького) в 1913 році. Батькам згодом довелося покинути рідне село.
У липні 1932 року Надія закінчила Чернігівський інститут соціального виховання (виявляється, що був такий навчальний заклад), здобувши дивний як на сьогодення фах – «викладач старшого концентру трудшкіл з агро - біологічних дисциплін». Кілька років навчала грамоти дітвору в Західній Україні.
Життя змусило здобути й другу професію – інженера – технолога харчової промисловості: напередодні війни вона закінчила Київський технологічний інститут харчової промисловості.
Про сумлінну працю завідувачки лабораторією Чернігівського пивзаводу свідчить щомісячна надбавка від підприємства до пенсії в сумі 100 гривень. Понад три десятиліття Надія Карпівна на заслуженому відпочинку.
Город, квітник, хатні клопоти не давали їй засумувати. Втіхою для душі спершу була внучка Олена, нині – правнучка Маша. Обидві вони чудово розмалювали і стіни, й двері оселі. До того ж, прикрасивши дім ще й власними картинами і малюнками. До ювілею прабабусі Маша намалювала кілька яскравих полотен ( а поки я спілкувалася з Надією Карпівною встигла й мені підготувати гостинець – «Чарівного кота»).
Любов до людей генетично успадкувала й дочка Наталія Цибульська, добре знаний дитячий педіатр - пульмонолог.
Іменинниця зустріла свою долю - Василя Цибульського - ще до війни, чекала повернення чоловіка з фронту, до останніх днів життя зігрівала його теплом душі й серця.
Щирість, доброзичливість, вміння мужньо долати випробування долі, віра в день завтрашній, велике працелюбство – всі ці якості гармонійно поєднувалися в характері Надії Дубинської.
Щось забулося із пережитого, щось пам’ятається донині, щось самій хотілося викреслити зі спогадів, бо прожити сто літ це не, як говориться, поле перейти. І сьогодні ювілярка зігріта любов’ю найрідніших людей – доньки, внучки й зятя, правнучки. Ця безкорислива любов і оберіг, і захист, і опора.
Фото автора та з родинного архіву Надії Дубинської
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 4844 |
Посилання до теми:
5.12.2013 Венедиктов: «Людям казалось, первый шаг к мечте близко, а их стащил с седла собственный президент"
Додати коментар: