Чернігівка Надія Дубинська відзначила столітній ювілей

Секрет довголіття жінки простий – любов до ближнього і тварин (Надія Карпівна особливо любить кицьок, й вони завжди привільно почувалися в її домі), щоденна фізична праця, підтримка й турбота рідних.

Сивочолій ювілярці й самій не віриться, що зозуля накувала їй вже аж сто літ. Та факти – річ переконлива. Свідоцтво про народження засвідчує, що Надія Дубинська відсвяткувала  саме такий поважний  ювілей.

Про свято нагадали й гості – начальник управління праці та соціального захисту населення  Новозаводського району у Чернігові Ірина Марчук та член Новозаводської ради ветеранів війни і праці Тетяна Каплунова, котрі завітали з квітами й гостинцями. Отож під час нашої зустрічі Надія Карпівна затишно почувалася, закутавшись у  теплий плед:  подарунок  вельми доречний у зимові холоди.

Народилася іменинниця в селі Сорокошичі Остерського району (нині  Козелецького) в 1913 році. Батькам згодом довелося покинути рідне село.

У липні 1932 року Надія закінчила Чернігівський інститут соціального виховання (виявляється, що був такий навчальний заклад), здобувши дивний як на сьогодення фах – «викладач старшого концентру трудшкіл з агро - біологічних дисциплін». Кілька років навчала грамоти дітвору в Західній Україні.

Життя змусило здобути й другу професію – інженера – технолога харчової промисловості: напередодні війни вона закінчила  Київський технологічний інститут харчової промисловості.

Про сумлінну працю завідувачки лабораторією Чернігівського пивзаводу свідчить щомісячна надбавка від підприємства до пенсії в сумі 100 гривень. Понад три десятиліття Надія Карпівна на заслуженому відпочинку.

Город, квітник, хатні клопоти не давали їй засумувати. Втіхою для душі спершу була внучка Олена, нині – правнучка Маша. Обидві вони чудово  розмалювали і стіни, й двері оселі. До того ж, прикрасивши дім ще й власними картинами і малюнками. До ювілею прабабусі Маша намалювала кілька яскравих полотен ( а поки я спілкувалася з Надією Карпівною встигла й мені підготувати гостинець – «Чарівного кота»).

Любов до людей генетично успадкувала й дочка Наталія Цибульська, добре знаний дитячий педіатр - пульмонолог.

Іменинниця зустріла свою долю -  Василя Цибульського -  ще до війни, чекала повернення чоловіка з фронту, до останніх днів життя зігрівала його теплом душі й серця.

Щирість, доброзичливість, вміння мужньо долати випробування долі, віра в день завтрашній, велике працелюбство – всі ці якості гармонійно поєднувалися в характері Надії Дубинської.

Щось забулося із пережитого, щось пам’ятається донині, щось самій хотілося викреслити зі спогадів, бо прожити сто літ це не, як говориться, поле перейти.  І сьогодні ювілярка зігріта любов’ю найрідніших людей – доньки, внучки й зятя, правнучки. Ця безкорислива любов і оберіг, і захист, і опора.

Фото автора та з родинного архіву Надії Дубинської