«Chernihiv jazz open»: приємна вереснева звичка та взаємна любов

Cправжню цінність того, до чого звик, починаєш відчувати лише під загрозою втрати. Якщо ж мова йде про те, що ти любиш – і поготів. Близькість втрати чогось рідного і близького змушує, як мінімум, багато чого переосмислити та багато про що пошкодувати.

Саме такі відчуття цього року були у сотень любителів джазу та й просто якісної музики, коли вони дізналися про чиновницьку ініціативу: заборонити проведення ювілейного «Chernihiv jazz open».

 Мовляв, війна у країні, нема чого розважатися.

Хай би кому в голову прийшла ця думка, однак назвати цю людину експертом у музиці неможливо. Певно, все ще надто сильні в головах у декого радянські стереотипи стосовно джазу. Хіба ж тому, що він не для розваги, а для душі. Джаз – це і душа, рівно як і своєрідний бальзам на наші душевні рани. А їх останнім часом у нас забагато.

Інший удар по фестивалю прийшов звідти, звідки ми не очікували: зацькований путінськими божевільними легендарний Макаревич відмовився від виступу. Але ми розуміємо тебе, Андрію, розуміємо.

За тиждень до початку фестивалю не покидало відчуття, що всі ці ножі в спину – така собі перевірка любові, випробування, пробачте за тавтологію, цінності здобутих цінностей. Організатори її витримали(у тому, що вони зроблять все, щоб фестиваль був – не було сумнівів).

Пройшли перевірку і слухачі. Лише із великої любові до фестивалю і його традицій люди платять гроші та йдуть на концерт гуртів, про які чують вперше у житті.

«Довіряємо організаторам» - кажуть вони. Звісно, їхньому смаку немає сенсу не довіряти. Як-ніяк, вже 5 років фестивалю, який як і кожна добра справа починався з любові. Любові до музики.

До речі, про джаз. Він цього року був французько-ізраїльським. Хлопці з Cosmicmaurel Trio та Omri Mor Trio на прес-конференції перед початком прес-конференції розповідали звичайні джазові байки: мовляв наша музика – постійна імпровізація, все залежить від слухача.

 А також намагалися визначити свій стиль. Повірте, у джазі це і справді складно. В одних вийшла така собі суміш сучасного і класичного джазу, в інших – те саме, тільки із якимось північно-африканськими мотивами. Однак, це звичні речі.

Незвичайною була лише музика. Описувати те, як хлопці протягом трьох годин «вкатували» публіку в сидіння і не відпускали від себе ні на хвилину. Ті, хто був на концерті – зрозуміють, про що я.

Ті, хто ні – вибачайте. Словами це не опишеш. Хто  хоче послухати французів - нижче відео їх виступу тижнем раніше на джаз-фесті в Одесі.

А музикантам – велике українське «дякую» за те, що не побоялися приїхати. Організаторам – за те, що не дали приводів хвилюватись попри усі описані више перипетії.

Чернігів говорить джазу «Прощавай», але лише до наступного року. Традиція і любов, як-ніяк. Перефразовуючи «Іронію долі»: кожного року в останні дні вересня чернігівці збираються слухати джаз. Жити джазом.