Люди забули, що є одним з біологічних видів і зобов’язані дбати про природне середовище

Директор заповідника “Асканія-Нова”: “Альтернативи збереженню природи немає. Коли “дотиснуть” науку, тоді всі зрозуміють, що таке не мати науки”.

Люди загрузли в буденних клопотах: фінансових, економічних, технологічних, політичних. Вони забули, що є одним із біологічних видів і в першу чергу зобов’язані дбати про природне середовище, в якому живуть. Якщо ми і далі не думатимемо про ті основи, на яких тримається людство, то буде погано”.

Такими словами розпочав інтерв’ю для “SVOBODA FM” директор відомого на весь світ біосферного заповідника “Асканія-Нова”, що на Херсонщині, кандидат біологічних наук Віктор Гавриленко. Зустріла відомого не лише на Херсонщині природозахисника-практика на Шостому міжнародному екологічному форумі “Чисте місто. Чиста ріка. Чиста планета”.

Захід відбувався в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара. “Нині у світі питання про те, як вижити людству, є одним з найактуальніших, – говорить учений-біолог, який 42 роки вивчає природу, еколог, старший науковий співробітник Національної академії аграрних наук України. – На жаль, люди продовжують робити все, щоб себе знищити. А спеціалісти в галузі охорони природи займаються тим, щоб людську свідомість направити з руйнівного в конструктивне русло. Ця робота має бути впертою і безперервною, без найменших пауз, бо як тільки загальмуєш, усе повертається назад”.

– Вікторе Семеновичу, існує думка, що заповідання територій – не зовсім добре діло, бо на великих площах не ведеться господарська діяльність, і це нібито свідчить про те, що населення вимирає. Що скажете?

– Це абсурд. В Україні, порівняно з Європою, дуже багато землі, яка використовується нераціонально. Приміром, в Іспанії 30% території має різний ступінь охоронюваності. У нас, кажуть, від 5,6 до 7. Буде добре, якщо досягнемо 12%. Але заповідання не самоціль, це – нагальна необхідність. Адже люди все дужче й дужче “тиснуть” на довкілля: знищують види, екосистеми, які забезпечували наше існування століттями. Те, що ми нині використовуємо, створене природою, тисячами й тисячами видів, які й надалі повинні існувати на планеті паралельно з нами.

Не треба забувати, що люди є лише біологічним видом. І скільки б не розвивалися в технічному плані, ми можемо жити тільки у відповідному середовищі. Те, що кілька відсотків території вилучено з активного господарського використання, не означає, що ці землі зовсім не можна використовувати. Їх можна розумно використовувати: національні парки, біосферні заповідники, інші заповідні об’єкти – це простір для просвітницької, освітянської, наукової роботи. І це необхідне суспільству. От ми вже переконалися, що таке не мати армії. Коли “дотиснуть” науку, тоді всі зрозуміють, що таке не мати науки.

– А що Ви відповісте тим, хто вважає, ніби заповідання земель – це гарантія їх збереження від розкрадання? Адже не секрет, що “прихватизують” якраз цінні території.

– На мою думку, в ситуаціях, коли крадуть природні ресурси, повинні працювати інші закони. Перш за все, потрібно чітко встановити належний режим використання цих територій, і не повинно бути проблем. А якщо влада в цьому не зацікавлена, тоді… Зазіхання на природні перлини, бажання мати їх “у кишені” показує рівень людей при владі, хоча вони часто мають учені ступені й звання. Прикро, що і посадовці на вищих щаблях влад не завжди добре освічені. Справжню науку сьогодні перестали слухати, і це дуже небезпечно.

Багатьом здається: головне – присвоїти природному об’єкту статус заповідного. Але це не так. Одна справа зареєструвати, а інша – його утримувати. Оскільки наше суспільство і держава не дуже орієнтовані на те, що потрібно берегти довкілля, утримувати заповідник дуже непросто. У цьому наша серйозна проблема. Приміром, у Німеччині вважають: для того, щоб створити національний парк – потрібно 40 років. І українці повинні нарешті зрозуміти: альтернативи збереженню природи немає.

– Деснянсько-Старогутський національний природний парк на Чернігівщині існує 16 років. Мезинський – 9. “Асканія-Нова” понад 100 років є еталоном збереження довкілля. Розкажіть про свій 25-річний досвід керівництва заповідником.

– Пройдено такі терни, що на нашій історії можна писати історію заповідної справи в Україні. Але попри все ми працюємо. Світове наукове товариство визнало, що структура біосферного резервату була відкрита і апробована саме в “Асканії-Новій” 1898 року: заповідний степ, навколо нього – сінокоси, потім пасовища і оранка. ЮНЕСКО затвердило цю структуру тільки в 1974 році. Підхід до природи засновника заповідника Фрідриха Едуардовича Фальц-Фейна був правильним.

І це надихає, хоча коштів на забезпечення функціонування заповідника маємо вдвічі менше від потреби. Необхідно 28 мільйонів гривень на рік. Держава дала трохи більше 10 мільйонів на збереження біорізноманіття, 1 мільйон 107 тисяч – на науково-дослідницьку роботу, 4 мільйони 620 тисяч ми заробили самі, отримали від екопросвітницької роботи, реалізація тварин і рослин. Щоб ви знали: в Україні немає не заповіданих абсолютно диких територій, про які можна сказати, що вони на саморегуляції і можуть жити за суто природними законами.

А національний природний парк повинен мати, крім ядерної території (де немає ніяких дій людини), зони, в яких наявні регуляційні дії та еколого-просвітницька робота, на чому заробляються кошти для потреб парку. Екскурсанти ж на туристичних маршрутах споглядають природу, відпочивають духовно, отримують інформацію. У нас, до прикладу, працює 279 людей за штатним розписом і більше 30 сезонних екскурсоводів. Це – місцева інтелігенція і школярі старших класів, які успішно пройшли 30-годинну програму і практику на екскурсійних маршрутах.

У радянський час “Асканія-Нова” приймала до 170 тисяч туристів у рік, наш рекорд був у 2009-у – 146 тисяч. Минулий рік був провальним – 32 тисячі, це через закриття Криму. Проте у 2015-у заповідник відвідало 58 тисяч людей. Хочемо відновити туристичний потік до 100 тисяч. А насправді готові приймати 150 – 170 тисяч відвідувачів без шкоди природі, без заглиблення у заповідні зони.

– Дякую Вам за розмову.

Нещодавно оприлюднено інформацію: Чернігівщина вийшла на перше місце в Україні за кількістю об’єктів природно-заповідного фонду. Наразі нараховується 662 об’єкти площею 260,7 тисяч гектарів, що становить майже 8% площі області. Отже Чернігівщина третя в країні за площею, яку займають об’єкти природно-заповідного фонду.

P.S. Матеріал підготовлений завдяки польсько-канадській програмі підтримки демократії Міністерства закордонних справ Республіки Польща і Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади.