Фестиваль «Норов» прикрасив світ творчістю

Завершився фестиваль аматорських театрів «Норов», який проходив у Чернігові вперше і був присвячений видатному педагогу, режисеру, поету, журналісту, патріоту Олександру Норову.

Журі назвало переможців. Театральні критики, професійні актори, глядачі, організатори визнали: свято відбулося на високому рівні. Перший млинець не був глевким.

Усе заплановане виконали, на сцені виступили всі 20 анонсованих колективів, глядацька зала була постійно повною. А наступного року планується зробити фестиваль міжнародним.

Кращою режисерською роботою названо виставу «Веселий Роджер» (казка про любов, дружбу і піратів) від чернігівської дитячої студії «Біла валіза». Гран-прі фестивалю серед дорослих отримав «Наш новий театр» із Прилук за виставу «Реiнкарнація Тараса». Серед дитячих колективів найкращим визнано театр «Слово» із села Карильське Коропського району з виставою «Крутий заєць».

Такого в Чернігові ще не було

Надвечір першого дня фестивалю, 8 квітня, від обласного драмтеатру ім. Т.Г. Шевченка розпочався костюмований парад юних акторів. Біля Катерининської церкви вони поклали квіти до пам’ятника Борцям за волю і незалежність України. Учасників фестивалю благословив архієпископ Чернігівський і Ніжинський УПЦ КП Євстратій. До нащадків вустами актора Молодіжного театру, заслуженого артиста України Олексія Биша звернувся славетний гетьман Іван Мазепа. Потім усі разом заспівали Гімн України і згадали Олександра Норова – патріота і гуманіста. Біля пам’ятника Т. Г. Шевченку на Валу учасників театральної ходи вітав народний аматорський хор «Діти війни». Звідти всі вирушили до Палацу дітей і юнацтва на церемонію відкриття фестивалю.

«Такого в Чернігові ще не було, це просто диво, – говорили працівники управління культури Чернігівської міськради. – Приїхало стільки творчих колективів! До цього була не одна спроба зібрати разом хоча б аматорські театри Чернігова, але нічого не виходило».

Очевидно, авторитет Сан Санича (так називали Олександра Олександровича учні, колеги, друзі) і добра пам’ять про нього спонукали артистів-аматорів вийти на чернігівську сцену і показати: попри все – театр живий. Як живий Норов у серцях своїх учнів, колег, друзів.

Люди пам’ятають і шанують

Під час відкриття фестивалю звучали такі слова: Олександр Норов залишив нам неоціненний творчий спадок, який необхідно вивчати. Він містив у собі світло, хоча в житті не завжди був щасливим. Понад усе він цінував людську душу. І шукав чистих душею людей. Напевно, тому єдина збірка його поезій має назву «Ліхтар Діогена».

«Цей фестиваль показав здатність громади пам’ятати кращих своїх представників і берегти цю пам’ять, – сказав Чернігівський міський голова Владислав Атрошенко. – Цей маленький струмінь виллється у велику ріку інформації про наше місто. Цей фестиваль неодмінно стане міжнародним. Вірю: він – не останній».

Письменник, видавець збірки «Ліхтар Діогена» – киянин Сергій Пантюк – нагадав, що саме чернігівський патріот на початку російського вторгнення опублікував відкритого листа президенту Росії. Олександр Норов – наполовину росіянин, наполовину поляк – писав: не треба мене захищати, мене ніхто не ображає, моя батьківщина – Україна і я щасливий від цього. У цьому вчинку – весь Сан Санич.

15 років тому він заснував народний театр «Ілюмінатор» і до смерті його очолював. Головною тут була не кількість вистав, а можливість розуміти життя, пізнавати людей, відчувати. Адже ілюмінатор – не лише віконце корабля чи літака, а й фахівець з освітлення. Отож мета «Ілюмінатора» – прикрашати світ творчістю. Проте колектив брав участь у багатьох театральних фестивалях і виборював найвищі нагороди: «золоті» та «срібні» маски. З його легкої руки утворився і студентський соціальний театр «EX LIBRIS», який очолює його учениця Марина Каранда – викладачка кафедри філософії і культурології Чернігівського національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Актори практикують театральне волонтерство: дарують свої вистави хворим і знедоленим людям.

Норов не прагнув регалій, визнання, багатства, а просто ніс людям добро і світло. Роки роботи і дружби поєднували Сан Санича з Обласним педагогічним ліцеєм для обдарованої сільської молоді. Особливо теплими були стосунки з дитячим театром «Слово» Карильської школи на Коропщині.

«Дружба між «Словом» та «Ілюмінатором» розпочалася п’ять років тому, – розповідає керівниця театру Валентина Приходько. – Ми готувалися до конкурсу «Чисті роси» і мріяли, щоб з’явилася людина, яка дасть мудру пораду, підкаже. Випускник нашої школи Ростислав Дикий, студент Чернігівського педуніверситету і актор театру «Ілюмінатор», розповів нам про Норова, а йому – про нас. Невдовзі Сан Санич приїхав у Карильське. Відтоді діти з нетерпінням чекали його, готували сюрпризи, розповідали історії. Коли «Слово» та «Ілюмінатор» збиралися разом, Сан Санич казав: «Нарешті вся родина в зборі». От і сьогодні так, але, на жаль, сім’я осиротіла».

Наталія Олександрівна – мама Олександра Норова – подякувала організаторам фестивалю, про який давно мріяв її син: «Сашенька постійно повторював: «Ищу человека». Напевно, людина таки знайшлася. І не одна. Шкода, що це сталося так пізно. Але ж сталося…»

«Крутий заєць» і «Реінкарнація Тараса» вибороли гран-прі

Три дні поспіль перед повною залою на сцені йшли вистави: зранку до обіду – дитячі, а потім – дорослі. Всі колективи шукали шляхи розв’язання одвічних проблем: соціальна несправедливість, непорозуміння, хитрощі, а на допомогу приходили мудрість, доброта, кохання.

Журі фестивалю очолював режисер-постановник Київського академічного драматичного театру на Подолі, викладач акторської майстерності в Київському національному університеті театру, кіно, і ТБ ім. І.К. Карпенка-Карого, заслужений артист України Ігор Славінський. До складу журі, зокрема, входили заслужена артистка України, провідний майстер сцени Валентина Гаркуша, директор ліцею для обдарованої сільської молоді Галина Коломієць, поет і видавець Сергій Пантюк, головний режисер Театру ляльок ім. О. Довженка Віталій Гольцов.

Голова журі Ігор Славінський сказав: «Актори-аматори продемонстрували блискучу любов до театру. Тож висновок очевидний: це мистецтво – не убієнне. Бо навіть нині, коли країна у війні, театр живе і, сподіваюся, житиме».

Сільський дитячий театр «Слово» показав на фестивалі філософську казку «Крутий заєць», у якій грали й «ілюмінаторці» У виставі звучали пісні на слова Олександра Норова, покладені на музику й виконані чернігівською композиторкою і співачкою, акторкою театру «Ілюмінатор» Оленою Івановою-Райською. Постановку здійснив молодий режисер Ростислав Дикий – учень Олександра Норова. Серед дипломантів – Максим Бабюк, який виконав роль Крутого зайця. Його відзначено як кращого виконавця чоловічої ролі. За послідовну підтримку театру «Слово» нагороджено мецената Василя Перепадю.

«Нехай ані мотлох життєвий, ні втрати не завадять нам на землі роль свою чесно зіграти», – сказав представник «Нашого нового театру» з Прилук, беручи з рук Наталії Олександрівни Норової найвищу нагороду фестивалю – ліхтар.

Гран-прі – ліхтарі Діогена, ексклюзивні авторські роботи чернігівського коваля Дениса – вручила переможцям мама Олександра Норова. Проте не обійшлося без сюрпризу: на церемонію закриття прийшли представники цивільного корпусу «Азов» і подарували фестивалю свій великий кований ліхтар. Він зберігатиметься в Обласному педагогічному ліцеї для обдарованої сільської молоді – останньому й улюбленому місці роботи Сан Санича.

* * *

Номінацій на фестивалі було багато, тому кожен театр здобув не одну, а кілька нагород. Крім традиційних: за кращі режисуру, сценографію, хореографію, пластику, музичний супровід, дует, жіночу і чоловічу ролі – були й за драматургічну адаптацію літературних творів, за новації та нагорода кращому режисеру-педагогу.

Усі дитячі колективи й театр «Дивосад» отримали солодкі подарунки від ГО «Інтеграція». Вручав їх Олег Кошовий – учень Олександра Олександровича, головний організатор фестивалю «Норов».

Наразі оргкомітет аналізує цю культурну подію і починає роботу з підготовки нового – уже міжнародного фестивалю «Норов-2017».