«Ебонітовий» активіст

Бачили активістів? Я теж днями одного побачив. Не аби яке диво, звісно, але по тому мене чомусь мучало так зване «deja vu».

І ось, як казав один, «Евріка!» – раптом сталося прозріння. Примарна асоціація набула чіткого вигляду. Активіст-то, панове, був… ебонітовий!

Ебоніт… Які у вас це слово викликає асоціації?

Втім, про суть прикладу.

Місце – пішохідний перехід через вул. Рокосовського, де по три смуги руху в кожному напрямку. Переходити збираються дві дами з колясками.

Перед переходом в цей момент зупиняється авто, теж явно сімейного типу – Opel Zafira. При цьому звертає з середньої смуги на крайню праву. Стоїть, ніхто не виходить, двигун працює. Пропускає, мабуть.

І тут вмикається тумблер «активіст» у чоловічка однієї з мам з колясками. Здавалося б – перехід ваш, вулиця вільна для переходу, але він зупиняється (порушення підпункту «ґ» пункту 4.14 ПДР) і щось киває тій машині.

Водій йому теж киває, мовляв, «Проходь!». І активіст з дамами таки проходить. Але не переходить. Він навіть спиною спостерігав за авто, яке не від’їхало. Там водій балакав з жінкою, а позаду теж сиділа дитина.

І ось, покинувши двох дам з двома дітьми посеред дороги, «активіст»… повернувся до авто (знову порушив п. 4.14 ПДР).

В ту мить в думках спостерігача вертілося слово, співзвучне з «ебонітовий»… Однак думка про матеріал ебоніт осяяла мене лише наступного ранку.

«Активіст» тим часом, знову ж, на кивах, вимагає щось від водія. Припускаю, наголошує на підпункті «г» пункту 15.9 ПДР, котрий вказує, що ставати перед переходом слід не ближче 10 метрів. Водій попався спокійний і знову хотів на кивах випровадити «активіста» подалі. Але куди там!

«Активіст» дістав останній, надпотужний аргумент!

Це... мобільник. Але не телефонувати, а знімати. Потім фото чи відео виключно з його коментарями розповзеться, як брехня по селу (хоча чому «як»?): і про те, як він застукав «ворога народу», що права у падонка за кермом куплені за сало, що «євробляхери» зовсім «ухи об’їлися», що… що… що…

Кажуть, що в 1930-ті роки в СРСР хтось таки накатав 4 млн доносів.

Але з відосом у «активіста» не склалося. Водій натис на газ. Від’їхав, щоправда, недалеко – за перехід. Однак секунд за 15-20 і звідти поїхав. Ніхто з авто не вийшов.

* * *

Що в підсумку? Чи конструктивний такий «активізм»?

Це нагадує інше явище: фото по соцмережах авто, припаркованих то на місці з позначкою «інвалід», то якось «не так», на думку чергового «активіста». Рефлесія таких авторів зрозуміла: воні немов особисто ображені нахабством невідомого водія.

Однак заковика в тім, що в більшості автори, напевно, не бачили самого факту такого паркування. А в соцмережах потім до фото – хоч греблю гати вигуків «ганьба» і всяких побажань халепи.

Чи дає користь такий «активізм» – то ще велике питання. А що в цьому випадку без питань – то злісне порушення правил самим «активістом». Котрий і писані правила розтоптав, і жінок з дітьми покинув на проїжджій частині, щоб показати, який він «герой».

* * *

Отже, про ебоніт. Що вам спадає на думку?

Покоління школярів СРСР, напевно, згадає ебонітову паличку. Нею нам показували, натираючи шматом шерсті, ефект електризації. Кому менше пощастило – тільки у підручнику її бачив.

Яке ще є застосування ебоніту в сучасності? Так раптом і не згадаєш… Та й насправді користі з цього матеріалу не густо.

Як і суспільної користі з того активіста. «Ебонітового». Він добре електризується і на ньому можна показати ефект активіності.