Новорічне ессе-спогад

50-ті роки минулого століття, Україна, Полісся.

Щороку в кінці грудня Федосій приносив до хати з найближчого ліска ялину. Висока, лапата, вона миттю ставала об'єктом щирого захоплення шістьох дітлахів.

Дерево встановлювали у просторій вітальні, і вже самі пахощі лісу нашіптували: свято-свято-свято...

Степанида діставала з горища невеличку коробку, де зберігалися (подалі від бешкетних рученят) справжні скарби - скляні ялинкові іграшки.

Червона блискуча скрипочка, хлопчик на ґринджолах, українська бандура, пташеня, початок кукурудзи...

Їх було так мало, і були вони настільки мініатюрні, що майже губилися в ялинових шатах, але від того їхній блиск був ще більш заворожуючим: свято-свято-свято...

Решту зелених хвойних китиць діти обвішували паперовими фігурками, горіхами, льодяниками, притрушували ватою. І була ця ялинка найкращою, найвеселішою в світі!..

Десь далеко, в Києві, водилися розкішніші ялини, й був щедріший Новий рік. Там напевно приходили на ранки Діди Морози, а малеча знала смак заморських мандаринів. А на тихому хуторі під Ніжином, що причаївся посеред лісу, ще не було ні електрики, ні газу. Куди вже до мандаринів!..

Там діти вчили уроки за великим столом під гасовою лампою, а єдиною розвагою було радіо. Воно радо гомоніло про щасливе життя трударів і співало натхненних пісень, навіть розповідало про те, яким гарним було новоріччя в столиці...

А за вікном все сипала і сипала дрібним снігом хурлелиця, замітаючи шибки дерев'яної хати. І тепло світила гасова лампа під тонким склом. І блискотіли в напівтемряві, нашіптуючи про свято, тендітні червона скрипочка, хлопчик на ґринджолах, українська бандура, пташеня, початок кукурудзи. І ледь гойдалися на легкому протязі пушинки вати на рясних ялинових гілках...

-----------------------------------------------------

Навіяло новоріччя, мамині дитячі спогади... і досі вцілілі ялинкові прикраси тих далеких часів.