Джентльмени аліментів не платять?

Недовговічність сімейних стосунків, на жаль, зустрічається нерідко, отож категорія суперечок про розірвання шлюбу займає значне місце у судовій статистиці.

Розпад сім’ї тягне за собою покладання на одного з батьків обов’язку сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Отже, що робити, коли в результаті сімейного конфлікту страждають неповнолітні діти?

Опускаючи моральний бік, в справу втручається Закон, який має врегулювати матеріальні зносини між батьками, заради благополуччя нащадків. Втім, наскільки ефективно діє в нас система сімейного законодавства ми вирішили дізнатися в однієї з наших читачок, котра наразі стикнулася з проблемами в отриманні аліментів від свого колишнього чоловіка.

Віра Г. має двох дітей – Сашка та Маринку, яких вона тепер виховує сама. Колишній чоловік Олександр Г. пішов від неї до іншої жінки.

– Віра, розкажи як все вийшло?

– Спочатку все починалося красиво. В 1993 році я вийшла заміж і в тому ж році народила Саньку. Далі робота – вирішили займатися підприємництвом. Відкрили на ринку свій пункт по продажу годинників, потім – другий, поставили реалізаторів на Центральному ринку, потім на Шерстянці. Почали з’являтися гроші. Моя мама допомагала харчами, благо господарство в неї в селі добре. Невдовзі ми дали в газеті оголошення, що придбаємо квартиру з наступним викупом. Знайшовся й продавець, що запропонував нам квартиру, тоді ще в новенькому мікрорайоні на Масанах. Квартира, слід сказати, була шикарною. Домовилися розплатитися за два роки, тоді 3-х кімнатна квартира коштувала, між іншим, 4 тисячі доларів. Почали збирати гроші, а мати навіть корову продала, щоб хоч якось допомогти.

Тоді я й подумати, навіть, не могла, що життя перевернеться з ніг на голову. На той момент в нас вже й Маринка була. А помилкою було те, що я довірилася чоловіку, сиділа з дітьми вдома поки він їздив за товаром до Одеси. Це ж зараз все цивілізовано й торговельники мають змогу їздити за товаром в комфортних бусіках, а тоді всі скопом набивалися в „Ікарус” і їхали. Так він і притерся з однією розведеною жінкою. Брехав до останнього, поки все явно зрозумілим не стало. Одного прекрасного дня він приїхав на машині, забрав увесь товар і гроші. Невдовзі приїхала свекруха – почала все пояснювати. Виявляється там в них любов...

Коли приїхала господарка квартири, яку ми хотіли купити, то почала, звичайно ж, вимагати гроші за квартиру, а в мене ні копійки немає, бо Олександр забрав все. Довелося мені перервати декрет й піти на роботу, щоб можна було за квартири платити, які ми потім знімали. Можна було б переїхати в село до матері, але все ж про дітей думаю, бо їм краще в місті. Санька почав музичну школу відвідувати по класу акордеону, Маринка – дитячий садок.

Через два роки дали мені кімнату в гуртожитку звідки ми й починали жити.

– Ну а що з аліментами? Діти хоч копійку від батька отримують?

– Спочатку я на аліменти не подавала. Він потроху допомагав, давав рази два гривень по двісті, а так завжди допомагала свекруха – 50-60 гривень кожний місяць присилала з Росії, бо вона там жила. Олександр навіть не знав, що його мати мені допомагала. Потім вона померла. Останніх же три роки діти від батька взагалі перестали отримувати бодай хоч якусь копійчину. Для нього перестали існувати свята, дні народження дітей. Коли зустрілися, він намагався пояснювати, що йому дуже важко, що грошей немає кормив обіцянками, що заплатить, але ж діти від обіцянок не наїдяться.

Тоді вже я скріпивши серце подала на аліменти. В листопаді 2005 року суд присудив мені 250 гривень аліментів. Звичайно, складно стягнути з людини гроші, якщо вона не має офіційного заробітку. Самі посудіть, ну як можна точно обрахувати заробіток торгівця? Та і всі його доходи зареєстровані на теперішню дружину. Слід сказати, що за два роки він все ж виплатив аліментів аж три рази.

Зверталася я до Державної виконавчої служби, але як мені пояснили, ситуація така, що якщо людина заплатила аліменти хоча б раз на пів року, то він вже не являється злісним неплатником. Витримавши цей піврічний термін державні виконавці ходили й до нього додому, але ніхто їм двері не відкрив. Сьогодні його борг складає близько 2 тисяч гривень. Таким чином на сьогодні я чекаю на порушення кримінальної справи згідно ст.164 КК України на свого колишнього чоловіка.

За консультацією з цього наболілого питання ми звернулися до адвоката Олександра Бражникова. Ось що він нам відповів.

– Матеріальне утримання дітей є одним із обов’язків батьків, покладених на них законом. При їх ухиленні від цього обов’язку кошти на утримання дітей (аліменти) стягуються в судовому порядку. Закон визначає, що облікові при відрахуванні аліментів підлягають усі види заробітку (доходу), однак саме встановлення розміру цих доходів і є найскладнішим у питанні стягнення аліментів. Нерідко особи, зобов’язані до сплати аліментів, ведуть себе далеко не по-джентльменськи і штучно створюють умови, за яких визначити їх справжній дохід непросто. Винахідливості в цьому горе-татусям аж ніяк не бракує: тут можна зустрітися і з неофіційним працевлаштуванням, і з нарахуванням частини зарплати платника аліментів на інших працівників-колег, і, тим більше на родичів, і з отриманням зарплати «в конверті» поза обліковими документами, й з іншими «маленькими хитрощами» великих комбінаторів від сімейного цеху. А в деяких випадках і вигадувати нічого не потрібно. Візьмемо хоча б запровадження єдиного податку при здійсненні підприємницької діяльності. Хто і який тут має дохід — невідомо.

От і пані Вірі залишається порадити: або повідомити «куди слід» про справжні успіхи у бізнесі колишнього чоловіка, або скористатися можливостями, які надає ст. 85 Кодексу про шлюб і сім’ю, а саме: коли один з батьків, який зобов’язаний сплачувати аліменти, має нерегулярний, мінливий заробіток (дохід) або коли частину заробітку (доходу) він одержує в натурі, а також в інших випадках, коли стягнення аліментів у частковому відношенні до заробітку (доходу) неможливе або утруднене, аліменти на прохання особи, яка їх вимагає, можуть бути визначені в твердій грошовій сумі, що має сплачуватися щомісяця. Для цього потрібно звернутися ще раз до суду.

– В якому розмірі стягуються аліменти з батьків на неповнолітніх дітей?

— Аліменти на неповнолітніх дітей з їхніх батьків стягуються так: на одну дитину — чверть, на двох дітей — третина, на трьох і більше дітей — половина заробітку (доходу) батьків, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину, а з осіб, які працюють за контрактом в іноземних державах, — не менше двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на кожну дитину.

– Чи можна цей розмір змінити?

– Розмір цих часток і мінімальний розмір аліментів може бути зменшено судом, якщо у того з батьків, який зобов’язаний платити аліменти, є інші неповнолітні діти, які при стягненні аліментів у встановленому цією статтею розмірі виявилися б менш забезпеченими матеріально, ніж діти, які одержують аліменти. А також у випадках, коли той з батьків, з якого стягуються аліменти, є інвалідом першої чи другої групи, або коли діти працюють і мають достатній заробіток, або з інших поважних причин. Суд також вправі зменшити розмір аліментів або звільнити від їх сплати, якщо діти перебувають на повному утриманні держави або громадської організації.

 – Відомо, що певне число платників ухиляються від свого обов’язку і мають величезні борги з аліментів. Чи існує механізм стягнення заборгованості, яку відповідальність вони можуть в такому випадку понести?

— Стягнення аліментів за виконавчими листами за минулий час провадиться в межах трирічного терміну, що передував пред’явленню виконавчого листа до виконання, а у разі, коли за виконавчим документом, пред’явленим до виконання, утримання аліментів не проводилось у зв’язку з розшуком боржника, то стягнення аліментів має проводитись за весь період незалежно від установленого трирічного терміну та досягнення повноліття особою, на утримання якої присуджені аліменти, в тому числі й шляхом звернення стягнення на майно боржника. За злісне ухилення від сплати аліментів статтею 164 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність у вигляді виправних робіт або обмеження волі.

З історії світової практики стягнення аліментів.

В Білорусі боржника можуть посадити на три роки...

Білоруське законодавство встановлює такий же розмір аліментів що й українське. Однак за навмисне ухиляння від сплати передбачено покарання набагато суворіше ніж в Україні – виправні роботи терміном до трьох років з позбавленням волі. Крім. того діє закон, згідно з яким люди, що зобов’язані платити, зможуть покинути Білорусь (в тому числі й не на тривалий час) виключно зі згоди отримувача аліментів. Обмеження торкається тільки виїжджаючих в далеке зарубіжжя.

... а в Канаді за це відберуть права і мисливську ліцензію!

В 2005 році в канадський провінції Онтаріо було затверджено нове жорстке законодавство, згідно з яким батьки, що відмовляються від сплати аліментів за рішенням суду можуть бути приречені до позбавлення волі на термін до шести місяців. Влада там прийшла до висновку, що трьох місяців тюремного ув’язнення, за старим законодавством, для безвідповідальних батьків було недостатньо. Для боротьби з неплатниками державі доводиться придумувати все більш витончені способи. Раніше в них вилучали водійські права, а тепер разом з правами можуть бути вилучені ліцензії на вилов риби та полювання. Згідно з новим законом держава також вправі публікувати їх фото в Інтернеті, що вже й практикується в провінції Альберта.