Поет Сергій Пантюк: «Думи мої Україні до дупи»

15 липня в культурно-мистецькому центрі «Інтермецо» лунали чудернацькі вірші у виконанні Сергія Пантюка – українського поета, письменника та публіциста.

У його творчому доробку – вісім власних книжок (сім поетичних, роман «Сім днів і вузол смерті», збірка новел «Як зав’язати з бухлом і курінням»).

Крім того, Сергій видає твори інших авторів (серед найвідоміших - резонансна серія «Мафія в Україні», а зокрема «Кримський гамбіт» та «Донецька мафія. Перезавантаження», роман Бориса Гуменюка «Острів» тощо).

«Листя. Мох. Ми вдвох»

Сергій Пантюк – переможець «смолоскипівського» літературного конкурсу «Гранослов», лауреат різноманітних конкурсів і фестивалів, учасник літературно-мистецьких акцій та перфомансів. Ця колоритна особистість завітала до Чернігова, аби презентувати свою нову книгу «Як зав’язати з бухлом і курінням».

Однак почалася зустріч з шанувальниками з того, що автор прочитав декілька свої віршів. Читав голосно й з елементами театралізації – так, «як він їх відчуває». Серед них прозвучав і «Заповіт» від Пантюка, початок якого винесений у заголовок цієї замітки. А також один з сумно-іронічно-злих віршів, присвячених самому собі, що народився «ще в ті часи, коли дівчата мене не любили».

Загалом вірші сподобалися. Особливо оцей: «Листя. Мох. Ми вдвох». А ще процитував декілька своїх «жахливчиків» (український варіант російського чорного гумору на зразок «Дети в подвале играли в гестапо – зверски замучен сантехник Потапов») та «філософчиків».

Потім автор перейшов до більш вагомих за обсягом творів і розповів, що «як всі нормальні поети він завжди писав прозу, пише її і зараз». Свій перший роман він писав 12 років, він був відзначений на конкурсі «Коронація слова» (щоправда, заднім числом, коли про нього почали писати, говорити, запрошувати автора на зустрічі). А нині одночасно пише ще п’ять романів і почав шостий.

- Якщо помру, а закінчити не встигну, то незакінчених романів ніхто не побачить, тому що в заповіті написано: дружина має знищити всі ці твори, - повідомив під час зустрічі Сергій Пантюк. - Тому що не мають бути в світі каліки. Хочу, щоб ви розуміли, що таке проза взагалі: ти не можеш писати так, як ти хочеш. Бо ти починаєш, з’являються ці персонажі і в якійсь момент починають діяти не так, як ти хочеш, а зовсім інакше. Збірка «Як зав’язати з бухлом і курінням» – це по суті ті сюжети, які не увійшли в романи. Вони виявилися занадто малими і занадто локальними, аби їх розвивати в широкі сюжетні лінії.

Так ми нарешті перейшли до теми зустрічі. За словами автора, з цією назвою пов’язана цікава історія.

- Брати Капранови захотіли щось видати, і запропонували мені. Я надіслав свої новели. А одна з так і називається «Як зав’язати з бухлом і курінням». Вона стосується родинних стосунків і великого бізнесу. Коли її читають, кажуть: це страшно. Це правда – відповідаю, - поділився з шанувальниками Сергій Пантюк. - А чому така назва? Тому що головний персонаж виграє грант (до речі, це історія з мого життя) від американців, які підтримують програми щодо здорового способу життя. Хоча ця книжка мала називатися зовсім інакше - «Його персональний диявол», але я був категорично проти, тому що попередня мала назву «Смак Бога». І тоді пришла ось така ідея.

За словами автора, назва вийшла дуже вдалою. Адже коли він презентував цю книгу на минулорічному львівському форумі, де побували тисячі людей, буквально кожна третій зупинявся біля стенду: «О, треба своєму купити!» І хоча Сергій Пантюк пояснював, що це не посібник, а художня література, за три дні весь тираж був проданий.

- Дивно, на цю назву люди ведуться й досі, книга продається, - задоволений автор. - Гадаю, це тому, що люди досить ліниві. Адже що таке новела? Це спресований роман. Читати роман не кожному під силу. А новела в моєму розумінні – це класична форма. Це твір, який має бути коротким і мати несподіване закінчення. Класична новела всіх часів і народів виглядає приблизно так: «Купе потяга. Вечір. Він і вона. Вона читає книгу, а він несподівано запитує: «Перепрошую, а ви вірите в привидів?» «Яка дурниця!» - відповідає вона. «А дарма!» - каже він і зникає.

Особисто мене і вірші, і новели, і особистість Сергія Пантюка зацікавили. А вас? Якщо так, то шукайте твори, як-то кажуть, на полицях книжкових магазинів!