Останнє оновлення: 14:05 п'ятниця, 25 вересня
«#ВКраїна: сіверські хроніки Довженка»
Ви знаходитесь: Культура / Література / Vkraina / Студентські роки і боротьба протиріч молодого Довженка
Студентські роки і боротьба протиріч молодого Довженка

Студентські роки і боротьба протиріч молодого Довженка

Сайт «Високий Вал», радіо «Ера-ФМ» за підтримки національного телеком-оператора «Київстар» продовжують соціально-освітній спецпроект #ВКраїна, який ми започаткували у 2014 році для того, щоб розповісти більше про рідну Чернігівщину українцям.

Цього разу ми запрошуємо вас у цікаву подорож «#Вкраїна: сіверські хроніки Довженка».

Кожні 14 днів упродовж березня-травня читачі порталу «Високий Вал» та слухачі радіо «Ера-ФМ» матимуть можливість познайомитись з унікальними матеріалами, які наша редакція по крупинкам збирала Сіверщиною про Олександра Довженка.

Наші журналісти, в пошуках унікальної інформації, об’їхали Сосницьке Придесення – місця, де народився, зростав і творив геній кінематографу Олександр Довженко. Ми поспілкувались з чималою кількістю фахівців і зібрали для вас багато цікавого, з першими знахідками знайомимо вас вже сьогодні.

Інтелектом і глибиною думок юного Олександра Довженка були вражені не лише його друзі та однокласники, а й вчителі. Хлопчина вбирав у себе знання, як губка воду. Після успішного закінчення Сосницької чотирирічки та міського чотирикласного двокомплектного училища – майбутній геній світового кінематографу 16-річний Олександр Довженко вступив до Глухівського вчительського інституту.

Як студентська сталь гартувалася

За словами кандидата педагогічних наук, доцента Глухівського національного педагогічного університету імені Довженка Володимира Гриневича, студентську долю Олександра Довженка, певним чином, вирішив його вчитель з Сосницького училища Леонтій Опанасенко. Адже саме він умовив Петра Довженка (батька майбутнього генія кінематографії), щоб той віддав сина на навчання до Глухова. І у 1911 році Сашко, після закінчення училища з похвальним листом, вступив до Глухівського учительського інституту.

Глухівський учительський інститут. 1874 рік

Незмінними провідником і помічником у цій подорожі нам стане http://vkraina.com – унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни.

ПРИМІТКА: Весною 2014 року українцям безкоштовно став доступний ще й мобільний додаток Vkraina для Windows 8 та Windows Phone 8.

Посилання на Vkraina у AppStore: http://bit.ly/WnkCnW.

Посилання на Vkraina у Google Play: http://bit.ly/1lEPf4e.

Глухівська «елітна» кузня вчителів

До речі, серед багатьох українських вишів того часу глухівська кузня вчителів вирізнялася, так би мовити, «елітною» стипендією. Здібним студентам платили аж 120 карбованців на рік. На ті часи це були шалені кошти. До речі, у 1911 році серед абітурієнтів інституту була неабияка конкуренція – на 1 місце претендувало аж 30 людей. Та це не завадило ще зовсім юному, звичайному сільському 16-річному хлопчині «втерти носа» своїм набагато досвідченішим конкурентам.

Цікаво, що переважна більшість абітурієнтів були 30-річними педагогами з 5-10-річним вчительським стажем. Тож, Олександр Довженко став наймолодшим студентом Глухівського інституту.

Молодий Олександр Довженко мав багато планів на майбутнє. Причому, його мрії з приводу вибору професії були дещо екзотичними.

«Загалом мої мрії у виборі майбутньої професії літали десь у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання. Можливо, що учителювання я тільки примислюю зараз до моїх тодішніх прагнень, бо воно було єдиним, чого я тоді досяг», – ділився спогадами у своїх творах Олександр Довженко.

Однокурсники запам’ятали Довженка як дотепного і жвавого хлопця, чуйного товариша, здібного карикатуриста і прекрасного декламатора.

У листі студентки А.С.Тарасенко до своєї знайомої у Глухові Є.Ф.Пашкевич від 18 лютого 1972 року (цей лист знаходиться в архівному фонді музею Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка) написано:

«С Довженко А. я была знакома… Прибыл на экзамены для поступления в институт в белой ситцевой рубашке домашнего покроя, с несвежим воротником со смугами в пыльную погоду… Экзамены в институт паренек выдержал лучше поступающих со стажем педагогов, которые имели преимущество при зачислении институтчиками. Приняли и Довженко в число институтчиков на первый курс. Среди институтчиков Довженко был самый молодой.»

Нелегкий граніт науки

Втім, перші роки навчання чомусь були для Олександра Довженка нелегкими. Йому було важко, передовсім, психологічно.

«Мені важко було зближуватися з цими учителями-учнями і вчитися було важко. Моя підготовка до інституту була недостатньою, і я склав іспити, мабуть, випадково. Тому вчився я поганенько. Нерівно. Через те мені не дали стипендії, і перші два роки я перебивався уроками, а батько мій навіть продав десятину землі. Відкраяв від серця. Йому, неписьменному, жилося і тяжко, і гірко, і так хотілося «вивчити свого сина на пана», – згадував у своїх щоденниках Олександр Довженко.

Саме в інституті у Довженка проявився хист до малювання, ще більше зміцніла любов до літератури, художнього слова і народної творчості, визначилися мистецькі здібності та уподобання. Його малюнками, карикатурами на товаришів, учителів захоплювалися однокурсники.

На літературних вечорах у Олександра Довженка проявився хист до перевтілення в літературний образ. Саме тут майбутній класик вперше познайомився із мистецтвом кінематографу. Молодий Довженко захоплювався блискучою грою Марії Заньковецької (з її участю у Глухові були поставлені «Наталка Полтавка» І.П.Котляревського, «Маруся Богуславка» М.М.Старицького та інші).

Тут він вперше познайомився з українською забороненою літературою, яку читав на квартирах товаришів та на хаті у свого найближчого друга Петра Фурси, майже ровесника, з яким його єднало щире юнацьке побратимство.

Петро Фурса

За відданість Московії вчителям доплачували

Студентські роки Довженка позначені також і громадською активністю. Скромний будинок на Романівській вулиці, де він квартирував (нині це вулиця Т.Шевченка, 32), був місцем «гарячих» суперечок на мистецькі та політичні теми. У листі до своєї подруги Ярини Коваль про цей період свого життя Олександр Довженко писав:

«Я згадую Глухів і свою романтичну юність… учительський інститут. Він стоїть переді мною, як живий, білий, чистий, з штамбовими трояндами і посипаними жовтим піском доріжками садка. Пам’ятаю домову інститутську церкву, в якій я, 17-річний у той час юнак, стоячи на колінах перед аналоєм на сповіді перед законовчителем Олександром, відмовлявся від віри в бога. З нас готували учителів – обрусителів краю. До нашої платні згодом додавалась якась надбавка, здається, вісімнадцять карбованців на місяць, – за обрусіння краю».

Педантичний Довженко умів планувати час

Кожен день у Довженка був чітко розпланований. Зранку – заняття в інституті, після обіду – репетиторство з метою заробити на хліб, а ввечері – підготовка домашнього завдання. Цей розпорядок порушувався лише у вихідні чи святкові дні, коли Сашко ходив до свого товариша Петра Фурси, який жив у селі Береза, за сім кілометрів від Глухова.

О. Довженко з одногрупниками у майстерні інституту, 1911 рік

Довженку подобалося це село. Воно нагадувало рідну Сосницю. Особливо радувала Петрова хата – звичайна, селянська, із садом і пасікою. Ця хатина і нині знаходиться на вулиці Кірова у селі Береза.

Звичайно, що в ті часи жителі села і не підозрювали, що поряд із ними співає, розповідає байки та читає книжки майбутній видатний митець.

До речі, населені пункти Сіверського краю, пов’язані з народженням та дитячо-юнацькими роками Олександра Довженка, можна знайти на стародавніх картах на сайті http://vkraina.com.

У червні 1914 року Олександр Довженко одержав атестат за № 477 про закінчення Глухівського вчительського інституту, у якому зазначалося, що вихованець інституту О.П.Довженко «… при отличном (5) поведении, оказал успехи в Законе Божьем удовлетворительные (3), педагогике и дидактике – весьма удовлетворительные (5), русского и славянского языка с методикой, теорией словесности, русской словесности, логики, математики (арифметики, алгебры, геометрии и тригонометрии) с методикой – весьма удовлетворительные (4); некоторые с методикой – удовлетворительные (3), географии с методикой, естествоведении и физики, чистописании – весьма удовлетворительные (4), черчении и рисовании – весьма удовлетворительные (5), пении и музыки удовлетворительные (3), гимнастики ­– весьма удовлетворительные (4). Вследствие чего он, Довженко, удостаивается звания учителя высшего училища... и при вступлении на означенную должность имеет пользоваться всеми правами, той должности присвоенными».

Також талановитий випускник Довженко отримав на руки приписку директора інституту, яка зобов’язувала його відпрацювати чотири роки на посаді вчителя вище початкового училища за «… полученное им на казенный счет воспитание в Глуховском учительском институте или возвратить государственному казначейству затраченную на его содержание сумму триста пятьдесят рублей».

Хоча особливої радості після отримання атестату Довженко чомусь не відчував. Натомість він відчув невидимий зашморг на шиї… Той зашморг називається «система». Власне, все своє подальше життя геній кінематографу і класик літератури проведе у боротьбі з тією ганебною системою.

«Вийшов з інституту у 1914 році з умінням учити школярів, політично неписьменним і темним юнаком дев'ятнадцяти з половиною років», – пише згодом Довженко у щоденниках.

Олександр Довженко отримав призначення у Житомир, де і зустрів події лютневої революції. Йшла Перша світова війна. Учителів було мало, оскільки багатьох було мобілізовано на фронт, тому він викладав майже всі шкільні предмети (фізику, природознавство, географію, гімнастику). Самого ж Довженка медична комісія визнала не здатним до військової служби через ваду серця.

Від своїх учнів він був не набагато старшим, але користувався незаперечним авторитетом, а вчителі-колеги поважали Довженка за глибокі знання, педагогічні здібності й надзвичайну людяність і толерантність у поводженні.

У той час він мріяв стати художником, багато малював, брав приватні уроки з надією колись вступити до Академії мистецтв. Проте, це вже був початок нового, досить суперечливого і до кінця не з’ясованого періоду життя митця.

Про перші кроки на шляху до кінематографічного Олімпу та як Олександр Довженко зрозумів, що саме кіно – його покликання ми розповімо вам у другій серії нашого спецпроекту, яку чекайте вже за 14 днів – «Кіно – стихія Довженка».

закрити

Додати коментар:

SVOBODA.FM - LIVE!
Listen on Online Radio Box! SVOBODA.FM

Архів прямих трансляцій на YouTube: YouTube.com/holovatenko

SVOBODA.FM на Apple Podcasts

Реклама на сайті SVOBODA.FM
Фотоновини

  Баскетбольний майданчик на Шерстянці

Ліза ПЕТРЕНКО