103 роки тому в Чернігові помер колишній міський голова Василь Хижняков

27 лютого (5 березня) 1917 року в Чернігові помер колишній міський голова, громадський діяч Василь Михайлович Хижняков.

 ”В день и час, когда в Петербурге произошла революция, не узнав о ней“. Чернігівський міський голова у 1875–87 роках та голова Губернської земської управи у 1886–96 роках. Викладач Чернігівської класичної чоловічої гімназії, гласний чернігівських губернського та повітового земських зібрань. Кавалер ордену Св. Володимира 4-го ступеня. Статський радник. ”Найкращий мер Чернігова“.
Василь Хижняков прибув до міста у 1866 році в якості викладача Чоловічої класичної гімназії. Як домовласник був гласним Міської думи й був обраним її головою у 1875 році. Був одружений з донькою чернігівського протоієрея Олександрою Василівною Кизимовською.

Ось що писала згодом донька Хижнякова, Марія: ”Должность эту [мера] он принял в то время, когда в Чернигове не было ни одной мощеной улицы <...> Редкие фонари не горели, когда по расписанию полагались лунные ночи, в распутицу водовозы наполняли бочки из луж, пожарные кони паслись на выгоне. Мой отец был городским головой 12 лет, и за это время было замощено несколько улиц, открыт городской банк, появились городовые на постах. Но самым главным делом его было устройство в Чернигове водопроводов. <...> Строились городские училища.“

На початку 1887 року, будучи обраним головою Губернської земської управи, Хижняков полишив посаду мера, проте не полишив турботи про Чернігів. За наступні три трирічки почалися процеси телефонізації та електрифікації міста, було впорядковано санітарний нагляд, активно розвивалася медична сфера та народна освіта. Доводячи необхідність того чи іншого починання, Василь Хижняков не боявся виступати зі своєю позицією навіть ”у верхах“, чим часто-густо дратував начальство.

У 1896 році Василь Михайлович за станом здоров'я змушений був відмовитися від переобрання на четвертий строк, хоча, більш вірогідною причиною став конфлікт з губернатором, який міг вилитися у параліч роботи земства при переобранні Хижнякова. Але ж, земський діяч продовжував усіляко підтримувати модернізацію міста.
Проживав у Чернігові в особняку на вул. Стриженській.

Останні роки В. М. Хижняков здебільшого жив у придбаному ним невеликому маєтку в с. Кезі Чернігівського повіту, але від земських і міських справ не відійшов, залишаючись земським губернським та повітовим гласним, а також гласним міської думи.

Після відправи у Вознесенській церкві, 27 лютого 1917 року, траурний кортеж рушив на міське кладовище. Біля будинку, де він жив, а також біля губернської земської та міської управ були відслужені літії. Поховали В. М. Хижнякова на міському кладовищі.
27 липня 1917 р. прах В. М. Хижнякова у супроводі рідних та близьких був перевезений до с. Кезі Чернігівського повіту і там після панахиди був перепохований у заздалегідь підготованому склепі. На могилі, згідно з заповітом, був поставлений великий дубовий хрест як «символ щирої і чистої душі й могутності духу». До нашого часу, нажаль, могила не збереглася.