Школа закрита. Всі на автобус!

Бігач першим у Менському районі Чернігівської області випробував реорганізацію сільського навчального закладу.

Десятикласниці Мар’яна та Зоряна Гнатів з Бігача Менського району вже більше двох років їздять навчатися до Березнянської школи.

Раніше сестрам доводилося знімати там квартиру, тепер підвозить шкільний автобус. Їм так краще, адже можна жити вдома. От тільки вставати доводиться на півгодини раніше – саме стільки триває дорога до школи.

Уроків у шкільному автобусі не повторюють, але і сумувати в компанії юних односельців не доводиться. Разом із ними щодня до школи подорожують і менші брати – Віталій та Валерій. Усього з Бігача до Березни підвозять 36 учнів.

Нелегке рішення

Сьогодні Бігацька школа існує лише на папері – усіх дітей підвозять на навчання до Березни. Спочатку не всі батьки були згодні: все-таки, коли дитина поруч, на серці спокійніше.

У перші дні їздити на навчання школярам не подобалось. Хотілося вранці довше поспати, та й боязко було: чи приймуть новачків однокласники? Проте побоювання виявилися марними. Учнівський колектив сприйняв поповнення своїх лав нормально, хлопці та дівчата швидко подружилися.

За словами однієї мами, над малими новачками березнянські діти навіть взяли шефство, щоб ніякі хулігани не чіплялися.

Тепер задоволені і діти, і батьки, адже новація має більше переваг, аніж мінусів. У порівнянні з єдиним комп’ютером, яким користувалися в старій школі, тепер у розпорядженні учнів цілий комп’ютерний клас.

Є спеціально обладнані навчальні кабінети, наочні посібники в достатній кількості. Як кажуть сестри Гнатів, у них тепер є можливість отримати більше знань, більше спілкування, а це дуже важливо, особливо у період формування особистості.

Демографія і географія

Більшість колишніх працівників Бігацької школи зараз працевлаштовані. Вчителям запропонували роботу в інших населених пунктах.

Приміщення школи стоїть порожнє під замком. Що з ним буде далі, поки невідомо. Найближчим часом у стінах цього навчального закладу навряд чи знову лунатиме дитячий галас. І це типова реалія сьогодення.

Несприятлива демографічна ситуація та інші чинники скорочення чисельності учнів призводять до вивільнення приміщень. Сільські школи разом із завеликою кількістю вчителів і високими видатками на утримання стають додатковим тягарем для місцевого бюджету.

Кількість учнів на одного вчителя з року в рік продовжує зменшуватись, а в деяких школах уже наближається до фантастичного показника 1:1. Фактично це вже індивідуальна форма навчання, та чи завжди вона є благом. Коли всі предмети викладають лише двоє педагогів, як у Максаківській школі, якими висококласними фахівцями вони б не були, їм навряд чи під силу замінити цілий педагогічний колектив.

Подібна ситуація через малу кількість учнів склалась у школах Гусавки, Чапаєвки, Климентинівки, Городища, Данилівки, Лісок, Слобідки та Ушні.

Базовим школам – бути!

На думку спеціалістів, єдиний спосіб зробити якісну освіту доступною – відмовитися від ідеї створення «біля кожного будинку» своєї школи. Повинні бути окремі заклади, де зосереджені сучасні освітні ресурси, яких немає в окремо розташованих школах.

Як повідомив «Нашому слову» заступник голови райдержадміністрації Леонід Литовченко, сьогодні таких базових шкіл у районі чотири: це районна гімназія, школи в Березні, Стольному та Дягові. Скоро до них приєднається і Макошине.

За кошти Всесвітнього банку реконструкції та розвитку в базових школах мають провести ремонт та закупити необхідне оснащення для спеціальних навчальних кабінетів. Наразі Міністерство освіти і науки України чекає надходження необхідних ресурсів для реалізації запланованого.