Чи дають користь контрольні ваги, або Чому діти виносять хліб з їдальні

Цього літа у дитячому санаторії ім. Щорса (Чернігівська обл.) живуть 134 дітей з інтернатів області. Діти на вході до їдальні уважно читають меню (на фото 1), а на виході - складають у жмені залишки хліба.

Саме таке я побачила у їдальні. Обід розпочався о 14 годині, за розкладом. Вихованці інтернатів масово заходять до їдальні.

На вході висить меню 5-разового харчування на день. Читаю і я.

Одразу зацікавило, скільки це - 200 грамів кавуна. За першим столиком беру тарілку з чотирма шматками кавуна і ставлю на ваги, які стоять на виду. Дивлюсь на шкалу: Майже 750 грамів. Дочекалась, доки діти з’їли південну смакоту і ставлю на ваги вже порожню тарілку. Стрілка завмерла на позначці 420 грамів.

Математика каже, що кавуна на тарілці було 330 грамів. Де ще півкіло? (Якщо вірити меню, то на столі на 4-х дітей повинно бути 800 грамів.) Таке питання адресую головному шеф-кухарю їдальні Ользі Петрівні Кузьменко.

- Може, соком витекло, - чую у відповідь. - Втім, точно ножем поділити кавун важко. Якщо якісь продукти дітям видаються поштучно, то тут вже ми точніші. Я вже 23 роки влітку тут працюю, нічого не приховую, всі бачать, як ми ділимо їжу. Діти наїдаються, спитайте у них. Ми вже бачимо, де хто сидить і кому треба більше покласти. Загалом на день на одну дитину виділяється 36 гривень.

Знайомлюсь із найстаршим відпочиваючим 17-річним Русланом Третяком, вихованцем Батуринської школи-інтернату. Він із сумом і певним острахом розказав протилежне:

- Я тут на 4 кілограми похудав. Часто перевіряю кількість виданих нам продуктів на вагах. Прикладів можна навести декілька, коли ваги показували менше, ніж сказано в меню. Щоразу я просив офіціантів пояснити, чому не сходиться вага, але відповідей не почув. Не хочу нікого образити, але отримати півтори зефірини замість шести - хіба будеш ситим? Менші не скажуть нічого, а я не хочу бути голодним, як і мої ровесники. Докупити собі продуктів ми не маємо за що, бо з наших пенсій на руки щомісяця видають тільки по 30 гривень. Як нам бути? Ми тут ще до 24 серпня житимемо. Особисто я після Сосниці поїду в Конотоп в училище, куди поступив. Батьків у мене немає (як і в багато кого з нас), я вже 10 років живу в інтернаті.

Всі 134 дітей, які цьогорічне літо проводять у Сосниці, живуть в інтернатах Удайців Прилуцького району, Городні, Березного і Батурина. У середу четверо з них виносили з їдальні хліб. На моє питання, навіщо, всі одказали:

- Їсти будемо.

- Це в них така захисна реакція, запасаються хлібом наперед, - припускає шеф-кухар Ольга Петрівна.