Кафедрі промислової електроніки ЧДТУ – 20 років. ФОТО

На початку жовтня свій 20-літній ювілей відзначила кафедра промислової електроніки Чернігівського технологічного університету.

Двадцять років – вік достатньої зрілості, коли вже визначено напрямок руху і можна думати про конкретні подальші перспективи. Але спочатку зазирнемо в історію.

Початок. 1989-й

Датою народження кафедри, яка нині носить ім’я Володимира Рядського, вважається 3 жовтня 1989 року. А «відмашку» для її створення дав видатний радянський вчений, професор Володимир Олександрович Лабунцов. Першим завідувачем кафедри був професор Олександр Денисов – визнаний вчений у галузях енергетичної електроніки та систем точного магнітного запису.

Під його керівництвом кафедра стала не тільки навчальним, а й науково-дослідним центром. Ще за часів СРСР на кафедрі проводились міжнародні науково-технічні конференції з проблем перетворювальної техніки. В роботі цих форумів брали участь такі видатні радянські вчені у зазначеній галузі, як Володимир Олександрович Лабунцов, Анатолій Корнійович Шидловський, Володимир Семенович Руденко, Віталій Іванович Сенько, Тетяна Анатоліївна Глазенко, Віктор Тимофійович Довбня та інші.

Упродовж майже двох десятиліть співробітники кафедри є постійними учасниками багатьох міжнародних конференцій («Проблеми сучасної електротехніки», «Силова електроніка та енергоефективність» та інших). Якщо говорити про концептуальні розробки кафедри упродовж 20-річної історії, то перш за все треба згадати про її тісний зв’язок з київським НВО «Маяк» наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років.

Олександр Денисов був автором багатьох патентів, які використовувались цим підприємством для апаратури точного магнітного запису (головним чином, для розробки так званих «чорних скриньок»).

Ім’я кафедри

Володимир Миколайович Рядський з дитинства захоплювався радіоаматорством і, вже в другому класі зібрав свій перший радіоприймач. Ще в студентські роки почав захоплюватись конструюванням радіоапаратури, був учасником європейських змагань з радіоспорту.

З 1986 року В.М. Рядський активно займався організацією та становленням кафедри промислової електроніки. Володимир Миколайович запропонував і реалізував ідею фронтального проведення лабораторних робіт, яка широко використовується і в теперішній час. Серед його розробок - універсальні лабораторні стенди для кафедри ПЕ з аналогової, силової електроніки, систем перетврювальної техніки, метрології та магнітної техніки. Створені ним стенди були відмічені на всесоюзному рівні - В.М. Рядський отримав срібну медаль ВДНГ СРСР у 1991 році.

З 1989 року Володимир Миколайович працює на посаді доцента кафедри промислової електроніки. З цього ж року він приймав активну участь в роботі школи «Юний політехнік», в якій школярі проходили довузівську підготовку з електроніки та електротехніки. До кінця своїх днів, не зважаючи на тяжку хворобу, він продовжував працювати в університеті.

Серед студентів – навіть пакистанець

Перший випуск фахівців з промислової електроніки відбувся у 1992 році. Слід відзначити, що на кафедрі свого часу навчалися не тільки українські, а й іноземні студенти: кілька індійців та навіть пакістанець, який, що найцікавіше, після закінчення навчання залишився жити у Чернігові.

Науково-технічні дослідження кафедри спрямовані на розробку джерел живлення та систем автоматизованого електроприводу, частина з яких проводиться у рамках держбюджетних науково-дослідних тем.

В останні роки на кафедрі проводяться наукові дослідження з найактуальніших проблем сучасної силової електроніки – використання принципів штучного інтелекту для покращення характеристик перетворювачів електроенергії. До наукової роботи залучаються кращі студенти, які на старших курсах паралельно з навчанням можуть працювати на посадах держбюджетних тем. На кафедрі промелектроніки, образно кажучи, студентів навчають працювати «із залізом», тобто працювати не тільки головою, а ще й руками.

Продовжити наукову роботу випускники можуть в аспірантурі та докторантурі за спеціальністю «Напівпровідникові перетворювачі електроенергії», яка постійно працює на кафедрі. Кафедра промелектроніки має тісні наукові та методичні зв’язки з інститутом електродинаміки НАНУ, Національним технічним університетом (Київ), Національним технічним університетом (Харків), галузевими університетами Санкт-Петербурга, Таллінна та інших міст.

В ногу з часом

Від моменту свого заснування кафедра промислової електроніки динамічно розвивається. Постійно оновлюється матеріально-технічна база, викладацький склад підвищує свою кваліфікацію. До 2006 р. кафедру очолював доктор технічних наук, професор Олександрович Іванович Денисов. Під його керівництвом були захищені кандидатські дисертації Сіренком Сергієм Михайловичем, Гордієнком Вячеславом Валентиновичем, Войтенком Володимиром Павловичем.

З лютого 2006 р. і по цей час кафедру очолює доктор технічних наук, професор Юрій Олександрович Денисов, син Олександра Денисова. Під його керівництвом за останні 5 років підготували і захистили кандидатські дисертації чотири випускники кафедри: Анатолій Сергійович Ревко, Сергій Анатолійович Іванець (нині декан одного з факультетів ЧДТУ), Олександр Анатолійович Велігорський і Руслан Владиславович Заровський.

Кафедра промислової електроніки має міцну базу: приміщення кафедри включають 9 спеціалізованих лабораторій: електронних систем, систем відображення інформації, метрології і магнітної техніки тощо. А також – комп’ютерний клас та лекційну залу. Всі комп’ютери об’єднані у спільну мережу і мають вихід в «інтернет». Учбові лабораторії оснащені сучасним обладнанням як для проведення лабораторних робіт, так і для наукових досліджень.

Згідно з вимогами часу йде поступове оновлення лабораторій. Зокрема, в лабораторії мікропроцесорної техніки встановлено учбово-відлагоджувальні стенди «EV8031/AVR» з сучасними мікроконтролерами, фірмові відлагоджувальні пристрої для роботи з сигнальними процесорами Texas Instruments, відлагоджувальні стенди для роботи з мікроконтролерами ARM фірми NXP.

Модернізовано також лабораторію «Системи відображення інформації», створюється нова лабораторія «Обробка сигналів». Частина сучасного лабораторного обладнання, що використовується в навчальному процесі, отримана в рамках університетських програм, інша частина придбана вузом за власні кошти.

Звичайно, з переходом на ринкові відносини багато що змінилося в системі вищої освіти. Враховуючи те, що електроніка розвивається дуже швидко, непросто встигати за цим розвитком. Але кафедра не пасе задніх.

Електроніка і економічна криза

На кафедрі промислової електроніки працюють висококваліфіковані науково-педагогічні працівники, серед яких один доктор та 6 кандидатів технічних наук. А як же складається подальша трудова біографія випускників кафедри? Така статистика ведеться. Відома інформація про місце роботи приблизно 90-95 відсотків студентів кожного випуску.

Більшість з них (від 50 до 70 відсотків) працюють за спеціальністю, тобто на роботах, пов’язаних з розробкою або експлуатацією електронної техніки: інженерами-електроніками, інженерами-розробниками, інженерами з АСУ ТП, менеджерами з ремонту електронної техніки. Менша частина (від 20 до 40 відсотків) працюють з комп’ютерною технікою: програмістами, адміністраторами мереж, інженерами з комп’ютерної техніки. Враховуючи рівень зарплат та інші чинники, досить багато випускників 2006-2007 років (загалом до 35%) працевлаштувались у Києві. Однак за останній час їх кількість суттєво зменшилась, що головним чином можна пояснити фінансовою кризою, яка однаково вразила як столицю, так і обласні міста.

Взагалі до 2009 р. ситуація з працевлаштуванням була досить доброю – перед захистом дипломних проектів на кафедру звертались роботодавці, які пропонували місця роботи для випускників, і таких місць було більше, ніж самих випускників. Останні мали можливість обирати найкращі для них пропозиції із запропонованих.

Але на працевлаштування випускників нинішнього року світова економічна криза вплинула суттєво. «Хімволокно», «Чезара», «САН ІнБев» не взяли жодного випускника, хоча до цього кожен рік вони влаштовували по декілька електроніків. Кількість пропозицій роботодавців, які цього року зверталися на кафедру, була мінімальною.

Середній вік - 38

Найбільша частина випускників працює в Чернігові. На другому місці – Київ. Частина випускників виїжджають за кордон (Росія, Великобританія, Італія), але їх кількість невелика (не більше одного чоловіка на випуск). Випускники – вихідці з селищ і сіл Чернігівщини, після закінчення вузу повертаються додому і працевлаштовуються у відділеннях ВАТ «Укртелеком», приватних фірмах, де займаються розробкою та експлуатацією електронних пристроїв, автоматизацією виробництва.

Не всі випускники кафедри у подальшому пов’язують свою роботу з наукою. Серед випускників кафедри промелектроніки є банкіри, журналіст і навіть ... професійний парашутист. Щодо цьогорічного вступу на навчання на кафедру, то є певний недобір, хоча фінансових труднощів на кафедрі нині немає. Навчання здійснюється як на основі держзамовлення, так і на контрактній основі, форми навчання – денна і заочна.

Сьогодні є визначеність у концепції отримання вищої технічної освиті на найближчі три роки – до 2012-го. Потім очікуються чергові освітні реформи, які, безумовно, позначаться і на принципах навчання на кафедрі промислової електроніки.

Колектив кафедри промелектроніки сьогодні досить молодий – середній вік викладачів дорівнює 38 рокам. Підтримка їхнього фахового рівня лежить у двох площинах – науковій і практичній роботі, які іноді тісно переплітаються між собою. Кожен співробітник кафедри є автором наукових робіт, більшість яких йде відповідно до держбюджетних тем, які веде кафедра.

Участь у міжнародних науково-практичних конференціях («Силова електроніка і енергоефективність», «Проблеми сучасної електротехніки» та інших) дає змогу тримати руку «на пульсі подій» сучасної електроніки. Крім наукової роботи частина викладачів кафедри паралельно займається й практичною роботою, виконуючи на замовлення різних підприємств невеликі проекти з розробки електронних пристроїв, а також з ремонту складної електронної техніки. Все це дає змогу підтримувати фаховий рівень співробітників на належному рівні.

На жаль, розкрити у повній мірі потенціал кафедри не дає економічна криза та відсутність працюючих в повному обсязі промислових підприємств. Бо, наприклад, в інших регіонах (Донецьк, Алчевськ, Запоріжжя), де теж є аналогічні кафедри (загальна їх кількість в Україні - 11), присутність потужних підприємств дає змогу виконувати досить цікаві проекти з автоматизації й модернізації електроприводу та систем мікропроцесорного керування промисловими процесами .

Та все ж, незважаючи на будь-які проблеми (а у кого їх зараз немає?), викладацький колектив і студенти кафедри промислової електроніки Чернігівського державного технологічного університету з впевненістю дивляться у майбутнє. Для цього є всі підстави.