Чи світить Україні 4G у найближчій перспективі?

Перефразовуючи класика, усе змішалося у секторі українського мобільного зв'язку: давно існуюче національне 3G-CDMA-покриття, продані 3G-ліценції GSM-трійці у діапазоні 2100МГц, 4G-WiMax-оператори з іграшковим покриттям не далі кількох кварталів обраних міст і з підозрілою швидкістю...

Продавши три частоти за немаленькі гроші під модерну ревізію технології 10-річної давнини, держава радісно оголосила про план впровадження 4G в Україні.

Деталі плану прості.

Він передбачає звільнення частотних діапазонів, проведення заходів щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, рефармінг радіочастотного ресурсу та впровадження принципу технологічної нейтральності на законодавчому рівні. Останнього дуже прагнув лідер українського GSM-ринку компанія "Київстар", якому дістався найбільший набір частот у діапазонах 900 і 1800МГц спочатку після злиття Голден Телекому з Білайном, а потім останнього - з Київстаром під омофором Вимпелкому. Маючи такий набір частот і закріплену законом технологічну нейтральність, Київстар може собі дозволити впровадження 4G-LTE-технології на існуючому наборі частот з великою шириною сукупного спектру.

Президент України Петро Порошенко підписав указ про початок роботи по впровадженню технології 4G в Україні ще 23-го липня цього року. Після проведення відповідних заходів НКРЗІ проведе тендер з видачі ліцензій на 4G-зв'язок.

Як зазначив глава НКРЗІ Олександр Животовський, затверджений регулятором план раніше був узгоджений з операторами, асоціаціями та профільними держорганами. До кінця поточного тижня цей план заходів буде оприлюднений на офіційному сайті комісії.

Для видачі частот під 4G регулятор має намір провести аудит радіочастотного ресурсу України із залученням міжнародних експертів, після чого буде складена дорожня карта з використання частот. Фінансуватися дані послуги будуть за рахунок учасників ринку (операторів). При цьому Животинський додав, що терміни впровадження 4G в Україні в 2017 році, які раніше були задекларовані президентом, є "досить реальними".

Віз попереду паровоза, або хвіст мотиляє собакою

Здавалося б, радіти треба! Україна рухається до світлого мобільного майбутнього семимильними кроками і, якщо так піде далі, скоро наздожене такіх гігантів споживання мобільного трафіку як Японія і Південна Корея . Принаймні, видимість подій на мобільному ринку, яку створюють публічні рухи офіційних органів і регулятора, є саме такою.

Але чому такі рухи у підсумку можуть виявитися профанацією?

Як вже повідомляв Свобода ФМ, на тлі усього цього "оптимізму" з 1-го вересня з ринку йде перший український оператор PEOPLEnet через ряд об'єктивних і суб'єктивних обставин.

Якими є ці обставини? Дуже простими. По-перше, не секрет, що навіть такій потужній групі як Приват в інвестиційному сенсі не вдавалося впоратися з темою мобільного зв'язку (саме група Приват є дружньою до оператора PEOPLEnet). Хто пам'ятає історію з віртуальним оператором Privat mobile (нумерація 068-9хх-хх-хх)? Проіснував він недовго. Наступним був PEOPLEnet, який зробив ставку на перспективну CDMA-технологію 3G-передачі даних і голосу, адже на 800МГц за цією технологією якісне тотальне покриття робиться порівняно швидко і менш затратно з фінансової точки зору.

Але у своєму прагненні закидати шапками компанії все одно не вистачило інвестиційного потенціалу, а здібний менеджмент швидко перебрався до іншого відомого оператора. Крім того, впровадження зв'язку за технологією CDMA в умовах України без прямої нумерації з мобільним кодом 092 виявилася утопічною. При тому, що жодних "родзинок" оператор не запропонував. І не міг запропонувати, бо вартість інтерконекту (вартість хвилини на інші мережі для самого оператора) на момент його запуску була дуже високою.

У підсумку вийшло таке собі замкнене коло непривабливості для кінцевого абонента з відсутності "прямих" номерів, високої вартості мобільних і вкрай скромного покриття. Сенсу в користуванні таким оператором було небагато. Самі складності для абонента, включаючи потребу в придбанні спеціального СДМА-обладнання. До цього варто додати фінансову неспроможність платити китайській компанії HUAWEI за ліцензоване Rev.B-обладнання, тобто свою можливість користуватися високошвидкісний ревізією стандарту абоненти останнім часом втратили.

З урахуванням цих реалій на 3G-ринку залишився один сильний гравець - «Інтертелеком», якому і інвестицій вистачило, і тарифної гнучкості, і політики лояльності, і конвергентності послуг (прямі / мобільні номери, Інтернет, швидка модернізація мережі до Rev.B і т.д.).

Поява у GSM-трійки ліцензій на 3G спровокувала «Інтертелеком» на ще більш агресивну конкуренцію ціною. Ніхто з «великої трійки» не пропонує нічого, схожого на 5 грн за 1000 МБ, 139 грн/місяць за 1000 МБ/день, 3 ГБ/міс за 40 грн. або повного безліміту за 299 грн. Якщо ваше обладнання підтримує більш сучасну версію стандарту, можете розраховувати на швидкість завантаження даних до 6Мбіт і відвантаження до 2Мбіт в межах 3G-покриття, яке не має аналогів в Україні.

Наразі альтернативи «Інтертелекому» у багатьох випадках немає і не скоро з'явиться: смт і села, передмістя великих міст і сільська місцевість ще не скоро отримають покриття UMTS/HSDPA-мереж.

Саме тому перспектива впровадження 4G, з огляду на стан ринку і долю 3G-компаній (до PEOPLEnet варто додати і ТриМоб) є примарнішою навіть за 3G від "великої трійки". Причому, більше із суб'єктивних причин і штучно створених обставин. Адже операторам спочатку потрібно буде якось виправдати шалені інвестиції в розвиток мереж на верхніх частотах у діапазоні 2100 МГц й "відбити" кошти, сплачені за 3G-ліцезії. Зробити це буде набагато складніше, ніж компанії PEOPLEnet в нижньому діапазоні 800 МГц. Заради розуміння процесів ми і дозволили тут такий розлогий аналіз історії цього оператора. До речі, дивні тези про "неготовність України до 4G через відсутність гаджетів у абонентів і непотрібність абоненту швидкостей 100 Мбіт" ми вже почули з вуст менеджменту компанії "Київстар".

А ще регулятор вдається до інших, не менш дивних, хоча й актуальних ще 10 років тому, рухів. Наприклад, НКРЗІ чомусь вирішив ні з того, ні з сього, знизити вартість інтерконнекту (дивіться про причини невдач PEOPLEnet на старті) з 36 копійок до 5-ти копійок у 2016-му році. Нагадаємо, що така висока ставка стала не лише причиною невдач нових операторів на старті. Вона змінила мобільний ринок, замкнувши абонентів у своїх мобільних мережах, хоча й дозволила на початку мобільної епохи двом найбільшим гравцям непогано заробити на високих тарифах і взаємозаліках. Тепер, коли абоненти придбали 2-х і 3-х-карткові апарати й призвичаїлися до реалій, оператори стали заручниками інтерконнекту з малим ARPU (доходу з одного абонента) у підсумку. Така несподівана поступливість й метання НКРЗІ може обійтися щорічними втратами бюджету у розмірі 400 мільйонів гривень, а абонентам - втратами вільних розмов всередині мереж.

Взагалі роль держави і державних регуляторів у цьому процесі, звісно, важко переоцінити. У той час, коли 4G вже з'явилося і на окупованих українських територіях (зокрема у Керчі і Севастополі у мережі замаскованого під WIN mobile тамтешнього МТС), і у Придністров'ї у мережі спорідненої "Інтертелекому" компанії "Інтерднестрком", ця роль зводиться, скоріш, до самоусунення від регуляторної функції і обмежується функцією заробляння на продажі ліцензій.

Проте момент, коли ринок з вже існуючим 3G-покриттям готували до продажу ще трьох 3G-ліцензій, був втрачений саме в сенсі підготовки до 4G. А це і перерозподіл частотного діапазону між операторами, і запровадження принципу технологічної нейтральності, і можливо швидке створення з волі держрегулятора єдиної компанії-провайдера 4G-мережі зусиллями усіх існуючих мобільних операторів ринку. За умови останнього непопулярного рішення швидке зкоординоване розгортання національного 4G-покриття на частотах 800, 900, 1800 і 2100 МГц було б гарантоване і у підсумку заощадило б кошти самих операторів. Звісно, тактично б програли усі: і держава (не отримавші гроші за 3G-ліцензії), і оператори (декому б довелося позбутися частини частотного спектру), і абоненти (потреба у нових терміналах). Але стратегічно б виграла країна і усі її громадяни.

Наразі усе відбувається з точністю до навпаки - три оператори штовхаються ліктями у діапазоні 2100 МГц, гатять чималі кошти не тільки у побудову мережі (кожний - у свою), а й у рекламу, доводячи що 3G в країні нібито не було, і аж раптом на голови абонентам впало щастя у вигляді манни небесної. Подекуди це щастя для самих абонентів обходиться недешево - по 5 гривень за кожні 50 МБ високошвидкісного трафіку. Правильно, а де брати гроші операторам? Дешевих фокусів не буває, історію про PEOPLEnet читайте вище.

Тобто, воля еліт до технологічного прориву і якісних змін проглядається слабенько. Ще слабшим є голос технарів і фахівців галузі. Нібито долю країни і мобільного зв'язку зокрема вирішують не вони, а кабінетні бюрократи, які усі 24 роки діють за перевіреною схемою "освоєння коштів" з усією глибиною любові до самого процесу, а не до результату?

Насамкінець наведемо простий приклад. Приклад цей стосується принципу спільного використання операторами технічної інфраструктури. В Україні це просто неможливо. Тобто, спільне використання антен і передавачів операторами не лише не вітається, воно у нас ЗАБОРОНЕНЕ! Звісно, державі цікавіше, коли кожний оператор купить свою антену і передавач, а державі заплатить за дозвіл. Теж окремо. Адже ми дуже багаті, коли йдеться не про розвиток, а саме про освоєння коштів. З цим сильно контрастує досвід США. По-перше, обладнання можна використовувати спільно. По-друге, санітарні норми випромінювання однієї базової станції на порядок демократичніші за українські. По-третє, в країні безліч об'єднаних у федеральний роумінг місцевих (!!!) операторів зв'язку (які побудували свої мережі в окремих містечках і штатах), і ці оператори не використовують мобільних кодів. Уся нумерація в США прив'язана до місцевості. Резільтат за такого підходу дуже простий - скрізь впроваджується LTE, а GSM виводиться з експлуатації. Середній американець вже купує не так пакети хвилин, як трафік, бажано безлімітний. Часто безлімітний LTE-Інтернет з відмінним покриттям у містах за $50/місяць стає надійною заміною домашнього дротового Інтернету.

То чи потрібний Україні, власне, розвиток і мобільні швидкості 100 Мбіт?