«Алло, це Соколов!» або Як мер у дитячу поліклініку ходив

Мер біля штанги, мер на масажі, мер у басейні, мер біля світлофору, мер у крейді, мер у ліфті та не тільки у репортажі з другої міської дитячої поліклініки, яку 25 листопада відвідав чернігівський міський голова Олександр Соколов.

- Батьки теж у цьому винні, - сказав міський голова Олександр Соколов, звертаючись до Ганни Якубової, головного лікаря дитячої поліклініки №2 та кількох її підлеглих, - купляють дітям різні сухарики та чіпси.

Перед цим пан мер накинув оком у журнал реєстрації дітей, які перебувають на денному стаціонарному лікуванні в другій дитячій, та побачив напроти багатьох прізвищ слово «гастрит».

 - Ще й напої, зокрема «Кока-кола», ситро, - доповнила пані Якубова. – Печінка, наприклад, розчиняється у «Кока-колі». Киньте шматочок печінки в стакан з нею й самі побачите.

 - От візьму й кину, - повідомив міський голова. - Куряча чи свиняча підійде?

 - Так. До речі, «Спрайтом» добре чайники чистити, - порадила пані Ганна.

Слід зауважити, що огляд денного стаціонару затягнувся і тривав майже годину, замість запланованих 30 хвилин.

Попрощавшись із працівниками денного стаціонару, мер Соколов та головний лікар другої дитячої поліклініки, у супроводі кількох журналістів, попрямували до поліклінічного відділення, де Олександр Володимирович мав намір зустрітися із медичним колективом поліклініки.

По дорозі треба було перетнути проїжджу частину, і, на відміну від журналістів, які перебігли швиденько дорогу деінде, пан мер підійшов до світлофора, дочекався зеленого світла та спокійно перетнув дві колії вулиці Рокосовського.

Один із водіїв впізнав пана Соколова та прилип очами до лобового скла свого авто, щоб якомога краще вживу розгледіти міського керманича.

Пан мер ішов струнко, чітко, прислухаючись до кожного слова пані Якубової, яка постійно щось йому говорила.

 - Ми йдемо, - сповістила когось по телефону пані Ганна. Невже хлібом сіллю будуть мера зустрічати?

Міський голова був одягнений у звичний сірий костюм та білу сорочку з краваткою. Щодо верхнього одягу, то це було чорне пальто з білою плямою на лівому плечі, яку Олександр Володимирович «поставив» десь у денному стаціонарі, доторкнувшись до крейдяної стіни.

- Я вже стільки разів просила Антошина і Сеньковича, - звернулась пані головний лікар до міського голови, показуючи жахливий тротуар біля двору поліклініки. – Тут же колясками не проїдеш.

Оголошення про заборону входу до поліклініки без захисної маски пана Соколова не зупинило, як і супроводжуючих його осіб. У поліклініці пахло хлором, а в коридорах було дуже мало людей, причому відвідувачі також без масок.

Спочатку мера повели до тренажерного залу. На жаль, жодного підходу зі штангою Олександр Володимирович не зробив, проте уважно роздивився зал та поцікавився дошками Євмінова, що в кількості кількох штук висіли на боковій стіні.

 - Вони дуже необхідні при лікуванні порушень осанки та сколіозах, - поінформувала пані Ганна. – 80% школярів нашого міста мають сколіоз. Головна причина цього не неправильне сидіння за партою, як вважали ще декілька років тому, а недосконалість з’єднувальної тканини м’язів. Це відбувається ще на генному рівні.

 - А чому ж тоді у покоління, наприклад, Олександра Володимировича було менше проблем з осанкою, ніж у теперішніх студентів та школярів?

 - Причин багато. Це і екологія, і більш якісна медицина, що виявляє порушення, які раніше не помічали, і багато інших факторів, - пояснила пані головний лікар.

 - Я поясню простіше, - втрутився міський голова. – Серед поколінь наших бабусь та прабабусь виживали дійсно найкращі, оскільки медицина була на досить низькому рівні. Сьогодні ж ми навіть 500-грамових немовлят виходжуємо.

Далі пана мера повели до масажного кабінету, але не на процедуру, а щоб похвалитися єдиним ліжком для вібромасажу всього хребта.

 - Руками ж все рівно краще? – запитав міський голова.

 - Ні, руками стільки не охопиш, - пояснила лікар-масажист.

 - А бажаючих на це ліжко багато?

 - Ну є, - ніяково відповіла масажистка.

 - Вистачає, - доповнила пані Якубова.

Після масажу міський голова пішов до басейну. Мабуть, плавок не взяв, а тому лише споглядав, як двоє малюків у плавальних шапочках з усієї сили лопочуть ногами по воді. Можливо, найміцніших під мерські очі пустили.

 - Ну як, подобається купатися? – запитав Олександр Володимирович у малечі, але ті не почули його, оскільки якісно «відпрацьовували» ногами.

 - А цей вам навіщо?

 - В утробі матері немовля знаходиться у воді, а тому йому краще адаптуватися до навколишнього світу також у воді, - каже пані Ганна. – При поринанні краще йде «рухальна буря» і дитина позбавляється багатьох постравматичних синдромів.

У приміщенні малого басейну пану Соколову зателефонували, а тому присутні тихенько залишили мера на самоті. Телефонував якийсь «Боря», якому міський голова повідомив, що знаходиться зараз у лікарні, але о 14-й обов’язково десь буде.

 - Олександре Володимировичу, - тільки-но закінчив телефонну розмову мер, його атакували запитанням. – А чи доповідав вам Антошин у п’ятницю про вежу та трос на пляжі «Золотий берег», як ви від нього вимагали?

 - Не доповідав, а значить виконав.

 - Але ж вежа й досі стоїть, трос лежить…

 - Гм, - відповів міський голова та почав комусь телефонувати. На другому кінці слухавку не зняли.

Коротенька екскурсія поліклінікою закінчилася, а підійматися на четвертий поверх до актової зали вирішили ліфтом. Олександр Володимирович увійшов чи не найпершим та під час руху кабіни розглядав інформацію у своєму телефоні.

Актовий зал був заповнений вщент людьми у білих халатах та марлевих пов’язках. Мер зайшов до зали не через головний вхід, а через кабінет пані Якубової, де лишив своє пальто з крейдяною плямою.

 - Сьогодні у нас мер, якого всі ви добре знаєте, - представила гостя головний лікар.

 - Я дякую вам за всі ці дні, протягом яких ми боролися з епідемією, - почав свою промову міський голова. – Сьогодні майже 89% школярів пішли до школи. Це стосується першої зміни. Про другу мені будуть доповідати о 13-й, - сказав пан Соколов о 12.15. – 44 дитини батьки привели до дитячих садочків хворими і ми вимушені були відправити їх додому.

Також мер спрогнозував, що грудень для бюджетників буде досить складним, та сповістив про несправедливе розподілення державних субвенцій, що прийшли минулого тижня в область.

 - Чернігів мав отримати четверту частину від 55 млн. гривень субвенцій, які надійшли в область, - сказав Олександр Соколов, - а отримав лише 4,7 млн. Я вже зустрічався з губернатором з цього приводу, і буду ще зустрічатися.

За словами міського голови, на перших поверхах новобудов по вулиці Єськова планується зробити кабінети сімейних дитячих лікарів, а на Масанах – філіал дитячої поліклініки: мінімум 8 кабінетів та маніпуляційна.

 - 2008-й рік всім подобався, - кинувся у спогади Олександр Володимирович. – Ми так розгулялися, що потім 600 тисяч на виплату зарплати бюджетникам не вистачило.

 - Олександре Володимировичу, - звернулася до мера голова профспілок поліклініки, - допоможіть нам Ганну Василівну (Якубову. – Авт.) висунути на нагородження орденом княгині Ольги..

 - Збирайте всі необхідні документи й приносьте мені, - посміхнувся міський голова. – Якщо до обіду принесете, до обіду й підпишу.

 - Олександре Володимировичу, - питає інша жінка у білому халаті. – Ми врешті решт змогли наповнити штат молодими дільничними лікарями, але невдовзі ми їх втратимо. Як можна працювати при заробітній платі у 890 гривень «чистими», платячи за квартиру 1000?

 - Зараз мене всі трясуть, як грушу: і медики, і афганці … - пожалівся пан Соколов та пообіцяв якось посприяти виділенню медикам квартир із тих відсотків, які забудовники передають місту.

 - Молодь будемо підтримувати.

Немолодому ж спеціалісту, яка переїхала працювати до Чернігова лікарем та довгий час не може навіть місцевої прописки отримати, міський голова запропонував відвідати його в індивідуальному порядку.

 - Іра, запиши, - наказав мер начальнику відділу зв’язків із громадськістю Ірині Соломасі.

- Журналісти погано пишуть про нашу роботу, - поскаржилася жіночка-лікар.

 - Ось ведуча програми «Здоров’я», - показав пан Соколов пальцем. – Вона може запросити педіатрів у студію та поспілкувати з ними.

На цьому розмови про телебачення не закінчилися. Пан мер розповів про свої телевізійні смаки.

 - Іноді дивлюсь серіал «Свати», але пізно він закінчується, спати хочеться. По «1+1» після 22-23.00 у вихідні дивитись нічого, самі «ужастики». А от чернігівське телебачення показує тільки позитив.

Висловися пан мер і щодо власної профілактики застудних захворювань.

 - Я сам вже заплутався із цим «Арбідолом». Але не вживав.

Пожалілися медики і на жахливий стан доріг в Олександрівці, куди «швидка» доїхати не може: треба брести по калюжах. Пані Якубова знову згадала начальника міського управління ЖКГ.

 - Я вже неодноразово говорила Антошину про нумерацію будинків в Олександрівці. Наприклад, на одній із вулиць за першим номером, одразу слідує 70-й.

 - Іра, запиши, - звернувся мер зрозуміло до кого.

У ході подальшого спілкування виявилося, що міський голова не дуже-то й розуміється у маршрутах чернігівських тролейбусів.

 - Дуже важко добиратися до нашого закладу із мікрорайону ЗАЗ, - говорить пані лікар. – Тільки 10-м тролейбусом, але їм їхати досить довго й незручно, через Бойову та Ялівщину. А от 4-й маршрут чудовий, проте аварійний стан засобів пересування настільки небезпечний, що страшко й у середину заходити.

 - Я так розумію ви про 4-й тролейбус говорите…, - почав було мер, але його обірвали, оскільки 4-й тролейбусний маршрут аж ніяк не перетинається не те що з другою дитячої поліклінікою, а й взагалі проходить зовсім в іншій частині міста.

 - Я маю на увазі 4-ту маршрутку, - повідомила лікарка.

 - Іра, запиши, - знову міський голова напружив Соломаху.

З’ясувалося, що міський голова особисто спостерігає за кожним начальником ЖЕКу.

- У них за прогнозами мав бути сніг, а тому вони й сміття не прибирали, сподіваючись, що снігом все накриє. Ще й з цієї причини я повинен спостерігати за кожним начальником ЖЕКу.

Три рази пан Соколов збирався попрощатися, але йому не давали цього зробити настирливі медики.

 - На цій гарній ноті…, - починав було мер.

 - Можна ще питання?

У фінальній частині розмови мер торкнувся питання фінансової нерівності працівників міських та обласних медичних закладів та проінформував, що 30% жінок, які народжують у Чернігові, мешканками нашого міста не являються.

 - Ми нікому не відмовляємо, але ж бюджет цього не передбачає.

І на сам кінець міський голова зазначив, що обіцяного урядом підвищення заробітної плати у Чернігові не буде.

 - Всі хочуть перерахувати, але ж бюджет 2009-го року не переглянутий. Забудьте, про це поки що. А от вашу Ганну Василівну «княгинею Ольгою» зробимо.

Попрощавшись із колективом другої дитячої поліклініки, мер Соколов зайшов у той кабінет, де лишив пальто та через який у зал і заходив.

 - Алло, Вітя? Це Соколов, - зателефонував комусь міський голова та просив надіслати Прем’єр міністру країни лист із проханням про дотації місту Чернігову.

Поспілкувавшись по телефону, Олександр Володимирович дав інтерв’ю міському телебачення та, розцілувавшись із Ганною Якубовою, сходами спустився із четвертого поверху на вулицю.

Опинившись на свіжому повітрі міський голова разом із Іриною Соломахою та працівником мерії, який натиснув кнопку, щоб скоріше загорілося зелене світло, знову перейшов тим же пішохідним переходом. По дорозі до мера причепилася якась упізнавша його чернігівка та перекинулася з ним парою слів.

Перетнувши проїжджу частину, тріо з мерії попрямувало до мерської службової зеленої «Шкоди», яка з водієм усередині стояла обабіч будівлі дитячого денного стаціонару. Порівнявшись з авто, пан мер відкрив задні дверцята для пані Соломахи, а сам сів поруч з водієм.

Зелена «Шкода» підірвалася з місця, і вже через хвилину розчинилася серед інших авто та перетнувши перехрестя в районі вулиці Седнівської зникла.