Чернігів – «русскоє сєло»? (відео)

Якби цей захід називався різдвяною вечіркою російської громади, я б його відвідав з цікавістю і розумінням. І, можливо б, навіть оцінив.

Натомість «корпоратив національної меншини» був анонсований як міський захід в рамках «Чернігівської коляди 2013» за підтримки управління культури.

Після віршика ведучих «дрємлєт русскоє сєло…» на цих «Різдвяних піснеспівах» у мене промайнула думка, що поплутав заходи.

А коли готував відео, звернув увагу на сценарій. Позаяк виступали численні хори місцевої єпархії «У»ПЦ Московського патріархату (доцільніше б називати цю структуру просто РПЦ), згадалася ще одна слушна думка: в Росії Церква в першу чергу «Русская», в другу – «православная», і лише в третю чергу – «церковь».

Чому? Я невеликий спеціаліст в цих справах, але добре знаю - у православній Церкві існує неписане для РПЦ 34-те Апостольське правило, відповідно до якого УПЦ має бути помісною церквою українського народу. Чи може бути духовним провідником народу духовно відірвана від нього структура, яка лише прикривається у своїй назві номінальним словом «українська»? Більше того, московська церква не толерує і не жалує колядників. Як пишуть знайомі з Воронежа, «у нас так не принято». Воно й не дивно, що московські церковники в Україні не можуть придумати, як його бути з отією колядкою, коли Господь поміж серцями, як і годиться. Бо у себе вдома «обрядославлять» Бога лише по церквах, сприймаючи все інше за язичництво.

А в Україні у святкові дні лунає щирий дитячий сміх. Від посмішок, традиційних колядок і щедрівок навколо стає світліше.

А зі сцени офіційного заходу? «Русское сєло» і незрозумілі українському вуху «христославы, христославы…», які чомусь на святкову хвилю не налаштовують. Замість веселих колядок – академічні співи діток просвітлено-замученого вигляду про те, як «Христос к нам сегодня тихонько стучится». Хоча так виглядає, що перед виходом на сцену міського палацу культури до діточок з недільної церковної школи довго «стучался» російськомовний бабай і декого таки сильно налякав.

Чернігів - русскоє сєло? по svoboda-fm

Дивитися на YouTube

Творчий керівник – регент дитячого хору при Єлецькому монастирі з характерним прізвищем Селюченко на наше запитання українською попросилася відповідати російською:

– А на русском языке можно?

– Ви українською не… ???

– Могу. Но надо готовиться. Иначе будет безграмотно, как у Азарова.

Приблизно таким самим був діалог і з хористкою зі Спасо-Преображенського собору Олесею Шапаловою:

– Почему у вас с украинским такие затруднения?

– Это мое личное. Я сама россиянка. На (!) Украину приехала очень давно. Но Чернигов – город и российский, и украинский. Я общаюсь больше с людьми, которые общаются на русском. И поэтому «вільно спілкуватися» не получается.

Отакої! Невже коло «духовного» спілкування в «МП» повинне виривати душу з прадавнього грунту із самим корінням і по-іншому «не получается»? Так і хочеться порадити деяким слугам Господа з «У»ПЦ, які толерують «давно приехавших», вгамувати свою неадекватну толерантність й уникати непотрібних страждань. Саме слово «толерантність» за своїм походженням є характеристикою хворого організму.

Адже світогляд «приехавших» в Україну разом зі своєю «родіной» не зміниться, поки не змінимося ми самі. Аби той світогляд зрозуміти, потрібно глянути «московський сценарій на українські гроші» далі:

«Южные звезды, и Господа славят даже пастухи». Після слів ведучих про пастухів на сцену виходить академічний ансамбль «пастухів» чернігівського філармонійного центру і розважають «приехавших» своїм «забавным» фольклором з колядою. З-поміж іншого ансамбль для підсилення ефекту виконує «Калинку-малинку». «Приехавшие» для «окультурювання» Чернігова у захваті! В тому числі і від «забавных южных штук» «про Панька і рудого Сірка».

Заступник начальника міського управління культури уклінно дякує від усієї чернігівської громади за неоціненний внесок в духовний розвиток міста і вручає грамоти.

Завіса.

Детальніше – на відео.

На фото: «Православна виставка», вироби учнів «воскресных школ».