Почім нині слово? Або дещо про скромність публічних осіб

Питання Ялівщини ризикує обрости новим скандалом. Схоже, цього разу деякі публічні «правдоруби» або їхні юристи намагаються замість доведення власної правоти перевести стрілки за сказані ними слова на «дзеркало». Тобто, на журналістів.

Хотілося б, звісно, у цьому помилятися. Але журналісти вперше почули про необхідність питати дозвіл у депутатів на публікацію сказаного ними з усією щирістю й прямотою під час публічних заходів.

Нагадаємо, депутатом Деснянської у місті Чернігові райради Русланом Волощуком під час круглого столу були озвучені прізвища тих, хто на його думку безпосередньо причетний до ситуації з Ялівщиною.

Зважаючи на суспільну важливість сказаного, Інтернет-видання «Високий Вал» розлого процитувало депутата і надало відеозапис його виступу.

До речі, на відеохостінгу YouTube є кілька інших відеозаписів викривального спічу пана Волощука.

З огляду на заявлене паном депутатом райради, депутати міськради Олег Мороз і Наталя Осіковська подали позов до суду на Руслана Волощука з вимогою відшкодувати ним заподіяну моральну шкоду у розмірі 10 тисяч гривень.

Найцікавіше, що у ході першого судового засідання відповідач заявив, що… не давав журналістам згоди на відеозйомку і поширення ними його «оціночних суджень». Іншими словами, він заперечував заднім числом проти виконання ними своїх професійних обов’язків? А головне – журналісти усе те начебто «змонтували»!

Отакої!

Принагідно нагадаємо, що стаття 307 Цивільного кодексу автоматично передбачає згоду особи на зйомку. Адже йдеться про публічний захід із суспільно важливої теми, який відбувся за участі громадськості, народного депутата України, представників ЗМІ і депутатів органів місцевого самоврядування. До речі, представником місцевого самоврядування, якого не змушували брати участь у заході й говорити сказане під тортурами, і є сам пан Волощук. З проханням до Інтернет-видання про публікацію спростування сказаного чи навпаки зі спробами доведення власної позиції він наразі не звертався.

«Заяви про монтаж – найбільша дурниця»

Ситуацію з «киванням на журналістів» відповідача ми попросили прокоментувати самого позивача, депутата міської ради Олега Мороза:

– Мене це дуже здивувало. Адже найбільша дурниця, яку можна було зробити, була зроблена. Я знаю багатьох журналістів, які вели зйомку. Це і журналіст Ігор Грищенко, і телеканал «Дитинець», і Інтернет-видання «Високий Вал», і інші. Ці ж слова неодноразово повторювалися і на інших прес-конференціях. Нещодавно була прес-конференція Валерія Дубіля і це питання піднімав Олександр Шило. Тобто, найдивніше було почути в суді, що це – монтаж. Якщо на події було багато журналістів і усі це чули.

– Фактично це була спроба доведення не власної правоти, а провини журналістів?

– У мене немає жодної претензії до журналістів Інтернет-видань чи газет. Вони були на прес-конференції і вони її висвітлювали. Це гласність і доступність. Навіть якщо суд вважатиме, що відповідачів двоє – Волощук і Інтернет-видання, у частині позову до останнього я просто відмовлюся. Якщо винними у цій ситуації гіпотетично зроблять журналістів, я вийду на прес-конференцію і відмовлюся від позову і позовних вимог. Оскільки журналісти тут ні до чого.

Комп’ютер для школи і жодної земельної ділянки

– Таке можливо навіть теоретично?

– У нас можливо все… Крім того, у мене немає мети заробити на цьому позові. Просто якщо людині виставити позов у одну гривню, вона вийде на наступну прес-конференцію і казатиме те ж саме. Ці 10 тисяч, якщо їх присудять, або менше, я витрачу на благодійність. Куплю комп’ютер у свою рідну 27-му школу. Або віддам на ремонт чи щось інше. Це буде зроблене офіційно із запрошенням журналістів.

– Чи могло бути можливим мирне розв’язання конфлікту? Що цьому завадило?

– Я думаю завадила гординя. Волощук вважає себе захисником Ялівщини. Я теж вважаю, що виконую свої депутатські обов’язки. Якщо у депутата є власність, земельна ділянка, якщо йому дали дозволи усі служби перевести цю земельну ділянку у житлову забудову, то ми маємо просто виконати свої депутатські обов’язки і проголосувати за цю ділянку. Бо це – власність людини. А якщо хтось сидить і думає «як же ж я не вліз у ті земельні ділянки?», це його проблеми. Бо насамперед я виконував свій депутатський обов’язок. Крім того, ні у мене, ні у моєї доньки, ні у мого батька, ні у матері, ні у дружини немає жодної земельної ділянки у місті Чернігові. Є лише звичайна квартира. Жодна фірма, де я є засновником, не торгує землею. Усі фірми ведуть свою діяльність виключно на території ринку «Нива». Тут я чистий перед собою і власною совістю.

Нагадуємо, Інтернет-видання «Високий Вал» надає рівні можливості для публічного висловлення своїх позицій усіма сторонами процесу.