про сміливість влади

Ви знаходитесь: Політика / Чернігів / Чому у мера Соколова «трусяться руки» у 9-ту річницю штурму міськради?

Чому у мера Соколова «трусяться руки» у 9-ту річницю штурму міськради?

Або як «десан» наклав у штани перед «стройбатом»… Коротка історія боягузтва

26-го листопада - дата символічна. 9 років тому громада на чолі із славно- сумнозвісним Рудьковським посунула на штурм міської ради.

Олександра Соколова тоді просто вмовляв вийти до людей депутат міської ради Сергій Шумило. Результат – закам’яніле обличчя градоначальника у помаранчевому шалику…

Вдруге історія повторюється у вигляді фарсу. Про якесь місцеве самоврядування у славному місті майже чотирьохсотлітнього магдебурзького права за 9 років потому говорити годі. Міський голова, комунальне підприємство якого забрало і потрощило коштовну приватну власність городян, сьогодні до них так і не вийшов.

Не далі ніж вчора секретар міської ради Олег Шеремет і перший заступник міського голови Сергій Андрос пообіцяли громадським активістам таку зустріч влаштувати.

Щоправда, повноцінного спілкування після розгону чернігівського євромайдану і брутального знищення-привласнення приватної власності громадської організації не вийшло. Як влучно написали користувачі мережі Фейсбук, склалося враження, що говорять казкові ельфи:

Керівник ГО «Апельсин» під час зустрічі необережно почав говорити не чиновницькою поетичною мовою. Згадав навіть «стройбат», відтоді як держава не стала довіряти йому, а він – державі.

Але зустріч з «десаном» Соколовим на 8-му годину ранку у міськраді таки призначили. І навіть Олег Семенович пообіцяли сприяти у поверненні сплюндрованого комунальним підприємством майна як громадським активістам, так і народному депутату Руслану Марцінківу.

«Пацан сказал – пацан сделал»

О 8-й годині ранку учасники євромайдану «як штик» з’явилися у малій залі міської ради… Спливли «джентльменські» 15 хвилин, спливла година…

Як там казала тьотя Свєта у «Спокойной ночи, малиші!»? «А Хрюши всьо нєт!»

Пройшло неджентльменські 2 години… І ось євромайданівці, які втомилися чекати міського голову і власне викрадене майно, приймають рішення – дати брифінг для журналістів об 11:00 у малій залі міської ради. Анонс швидко поширюється Мережею, а працівники виконкому швидко з ним ознайомлюються.

Приходить мер? Ні! До активістів у малу залу приходить секретар міськради Олег Семенович з керівником юруправління Павлом Вовком, аби витурити євромайданівців у три шиї. Аргументи вражають: «громадяни не можуть тут перебувати і на свій розсуд оголошувати прес-конференції» (можливо – ред.), «це комунальне майно і проведення заходів не є безкоштовним» (на тлі безкоштовності для чиновників і нанесення десятитисячних збитків громадській організації вражає своїм цинізмом – ред.).

Втім, краще один раз на це подивитися:

Тож, оскільки виконкому на 11:00 «кров з носа» треба проводити заплановану комісію, а «Хрюші всьо нєт», активісти виходять на вулицю, за ними безпрецедентно зачиняють двері на замок. У мерію навіть не впускають тележурналіста Юрію Міхулю, плутаючись у «відмазках» і заявляючи йому, що в мерії «запланованих заходів немає»!

Отакої! То є чи немає?!

А ось прес-конференція на вулиці:

Після прес-конференції усім стає відомо, що Станіслава Тавлуя викликають на Шевченка, 13 «з приводу вчорашніх подій». Невже захотіли щось повернути, компенсувати і вибачитися? Навряд. Адже зранку КП, яке «умикнуло/потрощило» майно, жодних ознак життя не подавало… Ні, йому "шиють" дрібне хуліганство за обливання себе бензином, "чим міг створити небезпеку іншим учасникам акції".

З історії «афганської сміливості»

Про сміливість і чоловічу рішучість міського голови містом ходять легенди. Якщо 9-річний штурм міськради багато хто призабув, то деталі розставання з колись відданим заступником Оксаною Тунік-Фриз – навряд. Останню він просив залишитися на посаді, але приніс в жертву політичній доцільності і взятим на себе підвищеним «бізнесово-політичним» зобов’язанням. Злі язики і досі переповідають про «тремтячі руки з цигаркою» і важку розмову градоначальника з людиною, яка йому довіряла.

Недавній епізод у виконанні «злих язиків» - прохання до Соколова від співмешканців елітного дворику біля кафе «Нірвана» щось вирішити з дитячим майданчиком. Відповідь була простою «як двері» і юридично зваженою одночасно: «Це не у моїй компетенції».

Сказав і почимчикував… Напевно, вбік роботи, залишаючи по собі образ «сміливого афганця» у помаранчевому шалику.