«Розподіл Росії»: як це буде

За сприяння керівника обласної «Самооборони Майдану» Олександра Ясенчука у Чернігові відбулося представлення останнього видання книги визначного українського геополітика, учасника національно-визвольних змагань Юрія Липи (1900-1944) «Розподіл Росії», вперше виданої влітку 1941 року.

Напередодні, місцеві активісти провели флеш-моб, під час якого за допомогою піци кольорів російського трикольору, карти-передбачення створеної українськими аналітиками під звуки маршу Республіки Ічкерія продемонстрували чернігівцям,що майбутнього у російської імперії не існує.  

Книга у новому виданні вийшла в Києві в 2014 році стараннями Української Видавничої Спілки імені Юрія Липи.

У цій книзі автор, здійснивши аналіз історичного та економічного розвитку території Росії, а також колишнього Радянського Союзу, передбачив розпад СРСР. В даній праці сучасний читач знайде аргументи і відкриє для себе передумови, чому новітня путінська, згідно якої Російська імперія приречена зникнути з геополітичної карти світу.      

Першою точкою, де упорядник книги, редактор газети «Шлях перемоги» (видання ОУНР) Віктор Рог розповів про твір стала студія програми «Діалог» з Іриною Воробей, що виходить на ДОТРК «Сівер-центр».

Не залишили без уваги книгу й радіожурналісти. Тож в ефірі обласного радіо відбулося обговорення концепції Юрія Липи у авторській програмі відомої журналістки Олени Кияшко. 

Основний же захід відбувся у музеї-садибі Михайла Коцюбинського де книгу представили Віктор Рог та журналіст Ростислав Мартинюк, початок заходу благословив настоятель святокатерининського храму УПЦ КП, волонтер о. Євген Орда.

Доречно згадати поетичні рядки автора книги, що своєчасні особливо нині: -зауважив під час виступу художній керівник Чернігівського лялькового театру ім. Олександра Довженка Віталій Гольцов:

Україно, рівнино жорстокого бою і слави,
Мов надхненне знамено, сколихане в сонце, угору,
Краю знаків зловісних і віщих, таємних і дивних,
О, прокляття моє богорівне, прокляття простору!
Ти у душах сумирних, як дим, як пожар, як нещастя,
Як залізнеє поле, крівавим засіяне цвітом,
Ти дзвениш і даруєш привітом нас дужих і сильних,
Ти печалью безвластя так будиш, і рвеш, і бадьориш!
Із глибин давнини, що без меж і без міри донині,
Наче крик соколиний палає нам трепет беззвучний,
Се пороги, се - кручі, се - море кричить навздогінці.