«Зради» та «перемоги» першого року Атрошенка: думки чернігівців

Минула перша річниця обрання на посаду міського голови Чернігова Владислава Атрошенка. Серед його передвиборних обіцянок, як то кажуть, «у народ» пішло гасло «повернути Чернігову амбіції».

То як сприймають перший рік повернення амбіцій чернігівці?

Із цим запитанням ми і звернулися до містян, які мають активну громадянську позицію, є експертами у різних галузях і так чи інакше впливають на процеси у місті.

Схема дуже проста: відділити умовні «зради» від умовних «перемог» та поставити своєрідний діагноз першому року роботи нової міської влади.

До речі, про діагнози. Коли цей матеріал був вже практично готовий, Атрошенко сказав таке: «Я в таком дурдоме еще не работал за свою жизнь. Понятно, как делать. Всем все понятно. Покивали головами. Прошла неделя. Не сделано. Это ж дурдом».

Отже,

Павло Пущенко журналіст, політичний експерт

Рік тому Атрошенку, попри скандальні вибори, пов’язані з підкупом виборців, не вдалося досягти головної мети – отримати свою стійку більшість в міській раді.

Це показали одразу події пов’язані з приведенням до присяги нового голови та протистоянням з політичними силами «Наш край» та «Батьківщина» та радикалами. Закінчилося протистояння – традиційно розподілом сфер впливів та посад.

Атрошенко віддав тимчасовим союзникам кілька.

Для створення стійкої більшості у виконкомі мер намагався ввести туди своїх, перевірених людей, це йому вдалося, хоча й не з першої спроби.

Сьогодні, за рік по тому, ми бачимо спробу перерозподілу впливів в міській раді. Звільнення зама по будівництву Бондарчука та навислий «дамоклів меч» над транспортним замом Кириченко, говорять про спробу Атрошенка та «попередньої команди міськради», сконцентрованої в фракції «Наш край», домовитися про своєрідну «ширку».

Як кажуть, в політиці немає вічних союзників, є лише вічні інтереси.

З плюсів можна виділити запровадження системи Прозоро , доки це не стало «мейнстрімом». Але тут таки є і мінус – до багатьох тендерів проведених управліннями Чернігівської міськради були претензії, як у аналітиків Прозоро та і у громадськості.

Також з плюсів можна назвати більшу демократизацію міськради, збільшення прозорості, доступу громадян. В той же час спостерігається стиль управління – « ви подумали, і я вирішив», як це було з фонтанами.

Ігор Кондратьєв, історик, публіцист

Не вважаючи себе блогером, експертом, і навіть аналітиком, зазначаю, що цей текст з’явився виключно на прохання редакції svoboda.fm. Навіщо з’явився? Мені самому стало цікаво, а що відбулося в місті за останній рік.

Розумію, що до ідеальної моделі (по-перше, мерія – це суто сервісна служба яка має слугувати громаді міста, а по-друге – усі гроші витрачені мерією є грошами платників податків), нам ще треба працювати і працювати. Причому не лише у масштабі міста. На жаль, але на фоні декларативності більшості реформ, і навіть появи псевдореформ, більшого ніж є, вочевидь, зараз варто не чекати.

Серед описаного нижче – лише те що викликало особисто у мене якусь реакцію.

Прозорість мерії. Особисте враження – міська влада стала прозоріша. Але завдяки своєму бажанню чи все ж таки тиску громадян та журналістів? Це питання. Серед непрозорих залишилося земельне питання. Звісно, що місто має розвиватися, але якою має бути етажність будинку на вулиці князя Чорного, чи є дійсно потреба забудовувати район Ялівщини? Найгучніший земельно-будівельний скандал року – це спроба підбудуватися під Березовим гаєм. Перемога «всуху» за громадянським суспільством, однак, це не означає що завтра десь в іншому місці не станеться подібного.

Непрозорим залишилося використання коштів. З’явилася традиція ділити усе на півторамільйонні частини, щоб уникнути системи «Рrozorro». Ідеальна модель – на сайті мерії вивішується кошторис усіх витрат (нагадую, що це наші податки), які знаходяться там протягом року-двох. Як це наприклад було зроблене для фонтану біля «Мегацентру». Однак навіть там було оприлюднене лише частину документації – з самого фонтану (форсунки, труби, лампи). А от в яку суму обійшлася тротуарна плитка біля фонтану чи його гранітне оздоблення? Отож бо. Хоча може там кожна копійка економилась і свої докладалися. Тоді треба відзначити меценатів бодай почесною грамотою.

Серед позитиву – більшу роль у діяльності мерії стали відігравати громадські організації – і це факт, який, сподіваюсь, буде працювати на позитив. З іншого боку, завжди існує ризик перетворення цього співробітництва суто у формат мертворожденних «громадських рад».

Дороги, тротуари, фонтани. Фонтани – це гарно, це красиво, це круто, як то кажуть «респект и уважуха» (без іронії). А от погані тротуари (а місцями вже навіть відсутність)– це погано, підземний перехід біля готелю «Україна» - це дуже погано, це жахливо і сумно. Кажуть там нещодавно зламала ногу працівниця мерії (я без злорадства, а лише із співчуттям), може й брешуть, хоча наявність у реченні слова «карма» буде доречним.

Навіть в центральній частині міста за ТЦ «Мегацентр» після середнього дощу тротуарів фактично немає – а є повноводні ріки, глибокі калюжі, бруд по коліна. Після сильного дощу краще мати з собою невеличкий човен. Звісно що цю проблему створила ще минула злочинна влада, тим самим перешкоджаючи нашому поступу у світле майбутнє. Але проблема дійсно серйозна і її треба вирішувати.

Транспорт. Заявлена-завалена транспортна реформа від початку була нездійсненною та декларативною. Щоб змінити щось в транспортній мережі треба мати щонайменше 30-40 великих сучасних автобусів та стільки ж тролейбусів. Саме вони мають зайняти основні маршрути міста – а це два чернігівських проспекти і потіснити з них маршруточників. Тому можливо найбільший позитивом є те, що цю реформу об’єктивно відклали. Серед позитивних моментів – більшість маршрутів стали брати з учнів пільгову вартість проїзду – 1,75 грн, менше стало маршруток у незадовільному технічному стані, але це не означає що їх немає взагалі (суто із власних спостережень).

Отримані нові тролейбуси очікувано пішли на гарантійний ремонт (транспортники від початку низько оцінювали їх якість). Із загальних мінусів – тролейбуси твердо зайняли роль транспорту для пільговиків, і роль цю здавати не збираються.

По сьогодні не зрозуміло чого з Чернігова до Києва білет коштує 80 грн, а з Ріпок чи Городні – на 30 грн дешевше, хоча відстань більша. І чому до Новгород-Сіверського з Чернігова можна виїхати аж за 30 грн. (правда лише з Бобровиці). Єдине розумне пояснення – це несприятливий астрологічний прогноз та сильні мусони, характерні для нашого регіону в цьому часовому та просторовому континуумі.

Туризм. Незважаючи ні нащо, як і рік назад, до міста їдуть туристи, але місто як і раніше залишається містом туризму одноденного, якось затримати людей на другий день допоки не вдається. Загалом якихось серйозних потуг на цьому поприщі не видно, реклами міста в масштабах країни не має, якоїсь реальної (а не паперової стратегії) не чутно. Хоча саме це джерело потенційних робочих місць.

Комунальне господарство. Не маючи можливість побувати в усіх під’їздах міста – суто про свій досвід. Повним провалом завершилася спроба творити у моєму будинку ОСББ. Ідею загубили пільги – половині мешканців «глибоко по барабану» усі комунальні проблеми. Зросло комірне. «Комірне стало непомірне» – десь так. А от якість послуг залишилась без змін. З цікавого – перший поверх мого під’їзду, який і так був нещодавно відремонтованого за кошти мешканців, був несподівано перефарбований. Ця «летюча» акція далі першого поверху не пішла і сенс її залишився незрозумілим, а нові перила, які ставили ще пару років назад, були пофарбовані аж до шостого поверху, а далі фарба вочевидь закінчилася. Серед позитиву – нове облицювання кабіни ліфту та схилясті дахи проти снігу та дощу на балконах останніх поверхів.

Як і рік-два назад я здаю відпрацьовані люмінесцентні лампи до ЖРЕДу, де їх приймають, правда завжди без ентузіазму і лише за чітко відведеним незручним графіком. Поставлена біля входу ємкість для збору ламп та батарейок значно спростила би цю проблему і звузила б спілкування із жредівською секретаркою до мінімуму.

Що не змінилося, то це як і рік назад, як і два, і три, і чотири, і п‘ять – це дах мого під’їзду, який потребує капітального ремонту. Маю підозру що це проблема інституціональна, знаходиться поза часом і простором, і не залежить від комунальників, як не залежить від них проблема озонової діри над Антарктидою чи вимирання рідкісних видів тушканчиків у преторійській сельві. Так було завжди і так, вочевидь, має бути завжди.

Проблема пріоритетів та перспективи. Було у нас чимало цікавих програм – чимало з них не виконані ані минулою владою, ані теперішньою. Вічна проблема – це проблема пріоритетів – що треба робити і куди вкладати гроші в першу чергу. В суспільній сфері загальний світовий тренд (за винятком тоталітарних та посттоталітарних країн) – розвиток самоорганізації суспільства (громади), що веде до зменшення контролюючих функцій; в економіці – це енергозбереження та енергомодернізація.

Щось не видно на даху мерії (умовно) сонячних батарей. Або ж Чернігівська ТЕЦ відповідає технічним стандартам 60-80-х рр. минулого століття та ще й працює на денеєрівському вугіллі. Звісно добре, коли шахтар не йде воювати з автоматом на сепарський блокпост, а «рубит в шахте уголек». Але якщо це вугілля за якимись причинами нам стане недосяжне? Що тоді? Вкладена в цю сферу гривня дає віддачу і дуже значну. Хоча це і не так видовищно як фонтани.

Тетяна Романова, депутат Деснянської районної ради, транспортний активіст

За рік роботи нової команди при владі чернігівці помітили явні зрушення в місті: затишний парк, приведений в порядок «Золотий берег», гарні фонтани в центрі міста та оновлені дороги. Впевнена, що буде найгарніша ялинка і новорічне святкування на вищому рівні. Безумовно, це позитив, якого не вистачало містянам раніше. Але це все здебільшого косметичні речі, які гарно виглядають ззовні і не вирішують глобальні проблеми в місті. На жаль, глибинних зрушень та змін в тій чи іншій сфері життєдіяльності міста поки не відбулося.

А інколи складається враження, що більшість речей відбувається для замилювання очей містянам. І здебільшого це проявляється в дрібницях. До прикладу, призначення за політичними вподобаннями (домовленостями) своїх заступників і потім феєричне їх звільнення чи публічне приниження.

Окрім цього, досі не запущена робота сектору боротьби з корупцією. В результаті чого активістами та журналістами зафіксовано ряд корупційних проявів та зловживань, в тому числі і в сфері ЖКГ. Також ряд питань та зауважень щодо вартості фонтанів, строку життя новопокладеної плитки та дороги.

Відсутність конкурсного підходу в більшості випадків щодо призначення на керівні посади, в тому числі й розстановка своїх людей по комунальним підприємствам.

Не запущена належним чином транспортна реформа в місті, хоча це також було одним із ключових завдань команди Атрошенка. Зокрема, з того, що декларувалось на початку, залишилась тільки назва «транспортна реформа». Але є ще шанс хоча б мінімально змінити ситуацію під час конкурсу на перевезення, задавши якісно нові умови роботи на ринку громадського транспорту. Інакше від реформи залишиться тільки розчарування людей.

До того ж міський голова не забуває й про власний інтерес. Його фірми виграють та заробляють на міських тендерах, зокрема це добре прослідковувалось в процесі закупівлі та укладання асфальту в місті.

Власне, для більш ефективної діяльності команди міського голови, не вистачає системної та послідовної роботи, що даватиме якісні результати в майбутньому. Для цього необхідно запускати глибинні процеси, а не обмежуватись лише косметичними змінами. Хочеться бачити у владі людей, котрі думають на кілька років вперед та щиро хочуть робити зміни в суспільстві. А тому щиро бажаю людям, що отримали шанс від чернігівців робити їх життя комфортнішим, мудрості, сил та світлої мотивації бути корисними суспільству.

Костянтин Іванов президент Чернігівської торгово-промислової палати

Мені подобається нова команда у Чернігівській міській Раді, на чолі із Владиславом Атрошенком.

Перше - це відношення до підприємництва та виробничників Чернігова. За цей рік ми тричі збирались для обміну думками та вирішення найбільш гострих проблем міста.

У мера є повне розуміння важливості гарного бізнес-клімату у місті, розуміння того, що без економічного розвитку не існує соціального та культурного зростання. Проблеми є і будуть, але є і гарний рівень розуміння та відкритого діалогу.

Друге - високий рівень відкритості нашого міського самоврядування, який започатковано саме цією командою наших чиновників міста. Петиції, бюджети участі, можливість обговорення актуальних питань життя міста на рівні заступників, проведення виконкомів, практично у прямому ефірі - це гарний, цивілізований настрій та зміст спілкування громади, обізнаності громади із поточною діяльністю та рішеннями, що обговорюються та приймаються. Третє - високий рівень виконавчої дисціпліни та контролю за використанням коштів громади. Багато чув критики, що, мовляв, міський голова не повинен особисто дивитись як виконуються роботи Зеленбудом або як там викладаються камені у скверах. Знаю, що у наших умовах, якщо мер не буде контролювати роботи з благоустрою особисто - порядку та якості не буде.

Що треба підтягувати у якості та ефективності самоврядування?

Перше - не боятися конфронтації, якщо до того вже доходить із організаціями та держустановами, які саботують або бездіють у ситуаціях, що важливі для громади. Чернігівобленерго може тижнями тримати на замку підрозділ обслуговування населення та юридичних осіб, а від самоврядування нема жодного рішення, чи виконкому, чи сесії. Газовики "граються" із лічильниками, тепловики пишуть не зрозумілі цифри у квитанціях на оплату - мають бути не тільки наради та круглі столи, а рішення громади, закріплені у рішеннях виконкому або сесії міської Ради.

Друге - викривати та вичищати відвертий популізм із практики роботи самоврядування. Ніяких конфліктів або розбрату при вирішенні важливих питань по партійному принципу, бути у Раді не може. Звичайно, що є процедура обговорення, за якою ховаються популісти, але економічні викладки, з цифрами завжди проявляють правду.

Ярослав Сухомлин, власник CMG

Як мешканець міста, загалом вважаю, що нова міська влада провела свій перший рік вдало. З плюсів виділю те, що і так бачать мешканці міста – в ньому почав наводити порядок, запущені механізми реконструкції парків, доріг, міського простору. I робиться це доволі швидко.

На відміну від минулої влади мера видно в місті, він особисто відвідує публічні заході і події, намагається особисто відслідковувати ефективність роботи різних служб. Це добре. З мінусів відзначу те, що за цей рік міська влада чітко не проговорила, в якому напрямку, власне, рухати місто.

Які пріоритети? Якщо припустимо, що ми все таки будуємо туристичний центр, то де тоді ефективна концепція розвитку туризму?

Також з мінусів відзначу те, що міська влада реконструює місто поки що доволі консервативно, не впускає свіжі ідеї, не залучає молодих архітекторів, дизайнерів, спеціалістів з інших міст і країн.

Тобто все робиться за простими, зрозумілими алгоритмами. Простіше кажучи, влада робить місто теперішнього часу, а хочеться, щоб закладалися основи, розроблялися концепції міста майбутнього.

атротендер мерство