Питання помісної церкви: Круглий стіл не без гострих кутів

Ситуація довкола Катерининської церкви доводить, наскільки актуальним є питання примирення і діалогу для Чернігова – у цьому були переконані учасники круглого столу, який відбувся вчора в залі Президії. Тема зібрання - «Візит Вселенського Патріарха на Україну: Сподівання та реалії».

Його учасники намагалися з’ясувати як вплинув приїзд Варфоломія І на українське православ’я.

Учасників столу було менше, ніж планували організатори. Зокрема, не прийшли представники УПЦ (МП), хоча їх і запрошували, а також деякі представники міської влади і політичних партій.

І все ж діалог відбувся – точніше, розпочався. Бо говорили багато, захід затягнувся ще на одну годину. І врешті-решт присутні констатували, що не всі питання ще як слід розглянули, і варто ще раз зібратися.

На захист позицій Московського Патріархату виступив голова обласної партії регіонів Володимир Вінниченко. Його критика стосувалася самого діалогу: про Вселенського Патріарха говорили не більше 5 хвилин, увесь інший час обговорювали проблему помісних церков. Також він вказав на ті моменти, які є на його думку не логічними.

Участь у заході взяли представники органів влади, громадськості та церкви.

Сергій Кнуренко, модератор круглого столу, голова ГО «Новий Чернігів сказав, що для політиків брати участь у обговоренні цих питань може бути програшним, бо вони викликають різні трактування з різних сторін, тому політики намагаються їх уникати.

«Ми очікували, що цей візит Варфоломія сколихне свідомість і розпочнеться жвава дискусія. Але пройшов невеликий час, а інформаційної хвилі після такого масштабу події немає. Тому ми взяли на себе сміливість і виступили з ініціативою зібратися і поговорити з приводу наслідків візиту Вселенського Патріарха», - сказав він.

Віктор Молочко, начальник відділу у справах релігії Чернігівської ОДА, вважає, що ситуація в українському православ’ї сьогодні є небезпечною, бо не важко помітити, як формується конфліктне мислення у наших співгромадян. На його думку, створити єдину помісну православну церкву означає відновити історичну справедливість, бо з історії України можна знайти приклади того, що помісна церква у нас була.

Також Віктор Михайлович згадав той випадок, коли депутати міської ради проголосували за те, щоб скасувати рішення М.Лаврика і повернути в Катерининську церкву музей: «Мене дивує, що за два роки жоден депутат не прийшов і не поцікавився документами, підставами, юридичними аргументами, на основі яких передавалася ця культова споруда», - сказав він.

На його думку, сьогодні потрібно провести просвітницьку громадську роботу щодо історії створення помісних церков.

Такої ж думки дотримується Василь Чепурний. На його думку, потрібно провести «лікнеп» серед населення і роз’яснити елементарні поняття, якими так часто апелюють: що таке автокефалія, помісна церква. Він наголосив, що візит вселенського патріарха зробив величезний вплив на суспільство, який ми зможемо оцінити не сьогодні, бо такі візити закладають довготривалу дію.

Після цього візиту люди почали питати: хто він такий, патріарх, чому він перший, а Алексій другий. Візит показав обивателю, що є не тільки московське, а й грецьке, грузинське, болгарське православ’я. На думку Василя Чепурного, «українське православ’я (Московського Патріархату) робить малесенькі, але кроки до єднання. Те, що патріарх Варфоломій митрополита Володимира через голову Патріарха Алексія запросив до Константинополя, є доказом того, що Константинополь веде тонку дипломатичну політику, яка сприятиме утвердженню українського православ’я взагалі».

Від церкви виступилиЄпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський, Керуючий Чернігівської Єпархії Іларіон і Вікарій Київської Єпархії, кандидат богослів’я, Єпископ Євстратій.

Єпископ Євстратій роз’яснив терміни «автокефальна» та «помісна», прокоментував питання політики і церкви. За його словами, історично так склалося, що на відміну від Римо-католицької церкви, яка сформувалася як єдина у світі, православна виробила іншу модель – сім’ї помісних церков.

Спочатку прихильники української православної церкви акцентували на слові «автокефальна», але за 70 років дискусій воно було настільки дискредитоване, що приблизно 10 років тому почали вживати слово «помісна». Фактично це синонім, але слов’янського, а не грецького походження.

Помісна церква – незалежна, яка може забезпечити своїми богословськими, духовними, матеріальними силами, кількістю віруючих, духовних навчальних заходів і храмів своє самостійне буття без того, щоб звертатися по допомогу інших церков. Починаючи з 3-4 століття жодна з церков не виникла якимось іншим шляхом, ніж самостійне проголошення своєї автокефалії. Бо у канонічному праві немає жодного канону, який би чітко визначав, яким способом видається або визначається автокефалія.

У незалежній державі є всі підстави для існування незалежної церкви. Коли церква знаходиться в одній державі, а її керівний центр – у іншій державі, то є постійна спокуса у політиків іншої держави через церкву впливати на політичні процеси в Україні. Церква у розділеному стані є вигідною для політиків, які б хотіли нею маніпулювати.

................................................................

По ідеї, цей захід задумувався як діалог. А діалог передбачає дві точки зору. Духовенства від УПЦ (МП) не було, отже і не звучала повною мірою думка іншої сторони. Як вважають організатори, не з'явившись на захід, вона тим самим також продемонструвала свою позицію. Організатори столу: Громадська організація «За помісну Україну», Товариство «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка, Громадський Рух «Новий Чернігів», Фонд «Єдність», Благодійна організація допомоги обдарованим дітям.