Останнє оновлення: 17:05 четвер, 6 лютого
Думка / Версія
Ви знаходитесь: Політика / Регіон / Загибель та прихватизація "Деснянської правди". Версія КДБ
Загибель та прихватизація Деснянської правди. Версія КДБ

Загибель та прихватизація "Деснянської правди". Версія КДБ

Сімнадцять років ми все з’ясовуємо, коли нам було краще: за комуністів (які нікуди не поділися) чи за лібералів, тобто тих же самих комуністів, які з легкістю перекваліфікувалися на лібералів? Хоч добре знаємо, яким був у нас соціалізм.

Про те красномовно говорять наші квартирки у «хрущовках», убогі будиночки у міській і сільській місцевостях, пенсії на селі, судові матеріали, за якими з 1917 по 1953 рік було безпідставно винищено майже сімдесят мільйонів ні в чому не винних громадян.

Все це творили пикаті добродії, що займали найрозкішніші апартаменти у будь-якому населеному пункті. Як же, ленінська партія була у нас всім і вся. Спробуй у ті часи щось пробурмотіти не до ладу. Де тоді були авторитетні засоби масової інформації? В тому числі і «найшановніша» «Деснянська правда»?. Про що вони писали? Нагадати?

Нині ж ми всі демократи. Маємо власну думку, висловлюємо її як кому заманеться. При цьому ми вже не тремтимо від того, що увечері у наші двері постукують люди у шкірянках і з револьверами…

Я звичайний громадянин, житель Чернігівської області. Народився у звичайній українській родині, яка наполовину була винищена чекістами у 30-ті та послідуючі роки минулого століття. Так склалася моя доля, що виховувався я різними людьми. Що таке батьківський дім, ніколи не знав. Служив у лавах радянської армії, в органах КДБ СРСР, МВС України, Українській армії. Воював у 1981-82 роках на території Республіки Афганістан. Маю державні нагороди Радянського Союзу та відзнаки «За особливі заслуги перед Українським народом» вже незалежної України.

Не заплямував себе перебуванням при владі. Батьківщину, політичні переконання та дружину ніколи не міняв. Як більшість українців я є людиною консервативною: шаную все те добре, що надбали попередні покоління за тисячі років, дотримуюсь старих звичаїв та традицій. У церкву ходив тоді, коли пикаті ленінці жорстоко переслідували за це українців. Мав свій погляд на так звані «добрі» радянські часи і не боявся їх висловлювати. Хоч і служив в КДБ!

Але то окрема історія. Нині ж я хотів би висловити свою позицію з приводу так званої «прихватизації» «колись дуже шанованої» «Деснянської правди». Гадаю, що як людина, яка бачила на своєму шляху занадто багато горя людського і несправедливості, не мала нічогісінько у приватній власності і при цьому не заплямувала себе перебуванням при владі, не стала держимордою, а лишилась вірною тим моральним цінностям, за які різні поневолювачі мордували і просто нищили наш народ упродовж всієї його жахливої історії, я маю таке право. Не все ж у цьому житті має належати синкам комуністів та тим, хто десятиліттями плазував перед пихатими владоможцями.

Отже, почну з того, що мені, рядовому українцю, учаснику бойових дій, колишньому співробітнику органів КДБ СРСР дивно чути про якусь «шанованість» «Деснянської правди», про яку так часто пише «Вісник Ч», а тепер уже і «Високий Вал». Можливо її («Деснянську правду». – Прим. авт.) і шанували товстопузі ленінці, яких вона обслуговувала більше семи десяти років.

На жаль, наразі мені не відома позиція «Деснянської правди» щодо тотального винищення українців у 30-х, 40-х, 50-х та послідуючих роках. Але я переконаний, що якби «Деснянка» тільки спробувала б мати власну позицію, тобто стала б на бік народу, що безжально винищувався, – її знищили б як було знищено селянську мрію про землю у 30-х роках минулого століття.

Взагалі я хотів би щоб ті, хто висловлює власну позицію щодо так званого «знищення» «Деснянської правди», оперували хоча б якимись фактами, називали свої імена і тому подібні конкретні дані. От я особисто не згоден з тими, хто вважає, що колись «Деснянка» належали таким же людям праці, ветеранам війни, яким є, наприклад, я.

«Деснянка» завжди належала тим, хто терся у владних будівлях, сидів під червоними прапорами (а нині - під жовто-блакитними, «бандерівськими». – Прим. авт.), нахабно поводився з нами, дітьми робітників і селян, яким пощастило вижити в Афганістані, Анголі, Єгипті, Нікарагуа, В’єтнамі, Кореї, на Кубі та в інших куточках земної кулі, де дуже мирні «ощасливлювачі» простих людей (і зокрема українців) втілювали в життя ленінські ідеї повального ощасливлення народів світу. На нас і зараз вони плюють. Я можу навести прикладів таких чимало. Тоді дістанеться й ще одній «дуже шанованій» газеті під назвою «Гарт».

Це стосовно так званої «шанованості» «Деснянської правди» та інших провладних видань. Так, я згоден - «Деснянська правда» була шанованою. Але ким? Це бажано б чітко вказувати, шановні противники «прихватизації» «Деснянської правди». Тепер стосовно так званої «прихватизації» та «поганої» діяльності новопризначеного редактора. Якщо провладна газета (а «Деснянка» завжди була такою. – Прим. авт.) ніколи не належала конкретно кожному жителю області, то про яку загибель чи втрату тут можна говорити?

Ну не мали прості люди ніякого впливу на цю «колись шановану» газету і мати не могли, бо керували неї пикаті владоможці.

А тепер, коли до керівництва вперше за всю історію цього друкованого видання прийшла проста, звичайна українка, яка не заплямувала себе ні перебуванням при владі, ні належністю до впливової родини, це викликало страшний спротив. Я знаю нинішнього редактора «Деснянської правди» Ларису Мілову з 1997 року. Це цілком нормальна, скромна, вихована людина.

На зароблені за кордоном тяжкою працею на початку 90-х років вона разом з чоловіком відкрила власний бізнес у Прилуках, який і досі непогано почуває себе. Нею не приватизовано жодного об’єкту, який би належав до комунальної власності. У нас (у Прилуках. - Прим. авт.) цим займалися і продовжують займатися колишні комсомольці та комуністи, замполіти, парторги та інша ленінська братва.

Йдемо далі. Мілову дуже важко запідозрити у якихось політичних симпатіях. Також навряд чи хтось зможе привести хоч один приклад, який би свідчив про те, що вона колись рвалася до влади.

Освіта. Хто вона за освітою, мені особисто невідомо. Але те, що вона має неабиякий досвід виживання у нашій державі – це доконаний факт і окрема тема для розмови. Ні на чиїй шиї вона ніколи не сиділа, чекаючи, поки з неба впаде їй манна. Працювала по 24 години на добу, здобувала досвід, знання і авторитет. Між іншим.

Таким чином я роблю висновок: галас навколо «загибелі» «колись шанованої» газети роблять ті, хто роками терся біля владного корита, а нині втратив можливість годуватися з нього. І не треба приплітати сюди простих людей, історію, колишню «славу» газети і таке інше.

Ігор ЗАВОРОТНИЙ, редактор газети «Українська доля», учасник бойових дій в Афганістані, колишній співробітник органів КДБ СРСР та МВС України, відзначений Верховною Радою України «За особливі заслуги перед Українським народом»

Ілюстрація: militarygift.ru

Коментарі (28)

Лабазов | 2009-03-12 17:55

Игар,це ти? Невже з села зсунув?

неАндрій | 2008-11-19 15:59

Андрій
Ну і дурак. Інші (хитрож..пі) роблять це без реклами.
А дурнів ніхто не поважає...
дУРЕНЬ, не ганьби ім"я "Андрій"

Андрій | 2008-11-13 21:42

Щодо мене, то я за за гроші готовий поливати брудом кого завгодно і навіть 25 годин на добу!!!

я | 2008-11-13 10:17

Тракторист..доярка гівноуборщик.пастух . раб 21-го століття ..т.д. і.т.п. -панове пани.і вся остальня сволота може у вас хоть на дзіцьку ум у прибавиться щоб про свого подбати ..... що ви ділите ?....народне добро.Сволота ви сволота..... на жаль !

Андрій | 2008-11-12 23:04

А де логіка, шановні? Якщо справжня історія і репутація "Деснянки" така,якою ви силкуєтеся її подати, то чому ж куплялася для Мілової редакторська посада? І хіба не розумієте, як самі несамохіть характеризуєте Мілову, ставлячи їй як головну заслугу колишнє "човникування"?

Oper | 2008-11-12 22:35

Ігор Заворотний
"То хто я в такому разі?"
Лаврентій Палич знайшов би для вас гідне визначення. Воно би стало останнім ;) А якщо серйозно, то думаю пишатися званням співробітника КДБ дещо недоречно.

abc | 2008-11-12 19:34

Взагалі, дуже сумна ситуація. Як же ми недбало обираємо владу, якщо потім ламаємо голову, як захистити суспільне майно від тієї ж влади? Це ж елементарні речі - суспільне повинно слугувати суспільству, людям. Той, хто на нього посягне - сидіти у в"язниці. Якщо щось робиться в інтересах людей, то чому їх спочатку у цьому не переконали? Чому наскоком і тишком-нишком?
Ні, не така повинна бути влада, не так дбати про наші спільні інтереси.

Ігор Заворотний | 2008-11-12 19:33

Кроме Миловой у Заворотного в друзьях значатся Герои СоветскогоСоюза, генералы, полковники, простые крестьяне и рабочие, большинство из которых абсолютно беззащитные люди. Многим из них он помогал и продолжает помогать чем может, несмотря на то, что сам перебивается временными заработками.

Ігор Заворотний | 2008-11-12 19:21

Кармазін багато кого "відсторонив" від себе своєю цікавою поведінкою. А наявність довідки дуже легко встановлюється. Тим більше, що сам Заворотний згоден на таке встановлення і оприлюднення її змісту.

Ігор Заворотний | 2008-11-12 19:11

Добре, що редакція "Високого Валу" спочатку перевіряє інформацію, а потім виставляє її на суд читачів. Це дуже добре. Наразі я запросив взяти участь у обговоренні моєї статті всіх, з ким виживав в Афганістані, а також своїх друзів в Туркменістані. Нехай і вони побачать нашу "демократію". А для рятувальників "Деснянки" хочу нагадати, що за радянських часів це видання було не просто комуністичним рупором, але й обєктом оперативного обслуговування управління КДБ УРСР в Чернігівській області. А це означає, що серед тих, хто там працював, було чимало чекістських "катів" як висловився зі згоди редакції "Високого валу" один учасник цього форуму. Давайте шановні учасники форуму познущаємось над "афганцями". Досвід у чернігівчан у цьому плані вже є. Згадаймо Мельника.

Ігор Заворотний | 2008-11-12 19:01

Для всіх, хто взяв участь в обговоренні моєї статті і особливо для редакції "Високого валу" додатково повідомляю наступне. В лавах радянської армії я прослужив 5 років, у військовій контррозвідці - менше 4-х (звільнився у віці 26 років), в міліції - півтора роки, в Українській арміі - 2 роки. Рік (у 1985 р.) був під слідством за побиття радянського офіцера-комуніста. Всі нагороди мав лише за будвництво хлібозаводу та інших підприємств на території Афганістану. У журналістиці більше 25 років. То хто я в такому разі? Прошу обговорити й це. А ще можна зачепити моїх двох безробітних доньок (старшій 24 роки, меншій - 18) і дружину з її репресованими батьками.

Garry | 2008-11-12 15:05

Кумедно, що по суті прокомуністичний листок привласнив собі170-річну історію "Черниговских губернских ведомостей", які дісно були демократичними як на свій час. А так ще недавно (зараз не читаю) "Деснянка" нагадувала газету-орган КПРС 70-80 рр з її рекордними надоями, чи піаром чиновництва...

Шершень | 2008-11-12 14:57

А що "Десняночка", добрехалась? Всі ті, хто боровся за незалежність України у кінці 90-х добре памятають її справжню назву від народу "Брехнянська Правда"". Доплакалася? Проти дій "нахабних" бандерівців. Дозахищалась памятників кату - Леніну. Доплювалась проти тодішнього нардепа - а нині Героя України - Степана Хмари. У брехунів одна дорога - на смітник історії!

ФСБ | 2008-11-12 14:46

ФСБ
Заворотний Ігор
На хамскую (по отношению к "Деснянке" и не только) статью - хамские и комментарии.

Лобазов | 2008-11-12 14:40

Лабазов
люба
Ні, люба, це - шеф-редакток газети "Українська доля", а "Світанок над Удаєм" це - історія.

люба | 2008-11-12 14:33

Лабазов
Привіт "Світанку над Удаєм" від "Вікна". Вікторе, це ти?

Андрій | 2008-11-12 14:28

До всіх цих регалій варто додати, що названий товариш іще має і довідку з цікавої установи ... через яку Кармазін відсторонив його від своєї "Партії захисників вітчизни". Кращого захисника Міловій не знайти:)

Сергій | 2008-11-12 14:19

SeGrey
"Ну ось опублікувався КДБіст. Та ким би він не був - він висловив свою думку. Абсолютно відкрито."
"И все, поди, беспошлинно!" ©

Лабазов | 2008-11-12 14:19

Перша частина статті щодо шанованості "ДП"(відчуваєте, що назва походить від ленінської газети "Правда". Чого тільки варта "Комсомольская правда", наче у СССР не була лише одна правда - КГБіська) взагалі не викликає питань.
Щодо дифірамбів про пані Мілову?
Якось не зручно читати про ще живу людину , яка зробила кар"єру в бандитському місті Прилуки, в зоні коптевих, дубелей, лабазових "європ" тощо.
Для представника спецслужби, яким себе подає І.З., якось не солідно, не переконливо, і головне не професійно виглядає.

SeGrey | 2008-11-12 14:04

Ой-ой-ой-ой-ой. Мати рідна!!!! Скільки бруду. КДБісти, редактори, політичні партії. Та що ж це коїться. Читаю коментарі і що я бачу - суцільні образи, суб`єктивізм, бажання когось "вкусити". НАВІЩО? Ну ось опублікувався КДБіст. Та ким би він не був - він висловив свою думку. Абсолютно відкрито.
І головне - у суперечці абсолютно правим не може бути ніхто. Зазвичай, винні обидві сторони. І це правда. Якщо є бажання, то це питання можна вирішити. Якщо є бажання "покричати" (інакше кажучи - звинуватити всіх у всьому). - то будь ласка. Якщо ж є бажання дійти до правди у цій ситуації, то нехай ображені журналісти подають у суд.

Заворотний Ігор | 2008-11-12 13:52

ФСБ
Автор матеріалу мав звання старший прапорщик КДБ і перебував на посаді співробітника 8 групи (шифрслужба). До речі, служив у період з 1986 по 1990 рік. Звільнився за власним бажанням за рік до так званого путчу.
У Прилуцькому міськвідділі внутрішніх справ мав звання лейтенант міліції і обіймав посаду командира взводу ППСМ. Чекаю принижень за службу в Афганістані. Я там служив в інженерних військах. Тобто не вбивав, а будував. Стосовно Штірліца теж можу сказати: пику собі не наїв.

Сергій | 2008-11-12 12:56

Григорьевич
"Видно, служба в КГБ ума не добавляет..."
Бачив я у Чернігові одного підполковника міліції у відставці. Він не знав, що Земля кругла.

13 | 2008-11-12 12:42

интересно, а кем Милова "тяжело работала за рубежом 24 часа в сутки"?
двусмысленно звучит, честно говоря. такое только бывший чекист мог написать. Хотя, бывших, говорят, у них не бывает.

Андрій | 2008-11-12 12:42

А чим же ця непорочна дама займалася за кордрном - чому КДБіст не уточнив? Невже журналістикою та газетним бізнесом?

Григорьевич | 2008-11-12 12:33

Такая смешная статья :)
Большая часть - пропагандистские лозунги времён недостройки.
Меньшая - слабенькие доводы в защиту профнепригодной редакторши. Главный довод - "я ж её знаю, она хорошая".
  Видно, служба в КГБ ума не добавляет...

Гора | 2008-11-12 12:19

Йой, вуйки, кдбісти - це вже пляма, і неабияка, а тут ще совісті хватило, аби лізти у справу неоднозначну. І кому зробили гірше?

ФСБ | 2008-11-12 11:43

Класна фраза: "На нас вони й зараз плюють". Наскільки я зрозумів, на автора вони все життя "плювали" високими нагородами і високими посадами. А тепер він так критично висловлюється про своїх колишніх хазяїв, неначе його в КГБ заслало ЦРУ. Прямо Штірлиць якийсь. Пане Заворотний, ви в органах квіточки вирощували? А вам Людмила Мілова коли подзвонила з проханням заступитися: сьогодні вранці чи вчора ввечері?

Сергій | 2008-11-12 11:08

Дуже промовисто звучить ця назва газети в одному рядку з регаліями ката КДБ. Ну то таке - зі сфери почуттів.
Цікаво інше.
Авторе, як ця досвідчена дама, загартована у човниковому бізнесі початку 90-х, що знається на "виживанні у нашій державі", профукала 400 тисяч гривень за 200 робочих днів року?
закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Пан Усмішка і його позитив - фоторепортаж

SVOBODA.FM