«Остреч» не повинен залишитися сиротою

Тривають дискусії довкола подальшої долі санаторію «Остреч» (Чернігівська обл.). Передати здравницю у спільну власність територіальних громад району не вдалося.

Що ж очікує санаторій у недалекому майбутньому? На це питання відповідає голова Менської районної ради Михайло Кот.

– Важко відповісти однозначно. Можна лише прогнозувати, виходячи з сьогоденних реалій.

Світова економічна криза змушує скорочувати робочі місця, значить, роботодавці зменшуватимуть відрахування до фонду соціального страхування. У свою чергу це зменшить можливість держави купувати путівки на оздоровлення громадян. Та й самі громадяни будуть обмежені в можливостях за власний кошт лікуватися та оздоровлюватися в санаторних закладах.

По-друге, у самому санаторії «Остреч» є ряд питань, які потрібно вирішувати вже сьогодні. Гарантоване забезпечення закладу питною водою, ремонт корпусів, розширення їдальні і номерів для відпочиваючих і багато іншого. А вирішення всіх цих питань потребує, зрозуміло, грошей, яких у «Остречі» немає.

Моя позиція і позиція депутатів районної ради (сподіваюся, в цьому нас підтримують як трудовий колектив, так і всі жителі територіальної громади району) – санаторій повинен бути збережений як цілісний майновий комплекс. Колектив повинен мати впевненість у стабільній роботі на найближчу перспективу.

Аналізуючи майже піврічні дебати навколо реформування санаторію, роблю висновок, що бачення його подальшої долі у всіх різне. У районної ради – одне, у трудового колективу – друге, у частини співвласників – третє, і в інших – інше.

Улітку минулого року за ініціативою головного лікаря санаторію Миколи Сердюка районна рада за згодою трудового колективу, співзасновників в особі правонаступників сільгосппідприємств району приступила до розгляду питання про створення комунального підприємства при районній раді.

Передбачалося виділити частку у власності і трудовому колективу. Але, перш ніж щось створити, треба мати певне майно. Тому 7 серпня 2008 року районна рада ухвалила рішення «Про прийняття цілісного майнового комплексу санаторію «Остреч» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міста Менського району».

Якби це рішення набрало чинності, то подальшу долю санаторію ніхто б одноосібно не мав би права вирішувати. У тому числі в пошуках потенційного інвестора для розвитку санаторію.

Зазначене рішення було оскаржене в судовому порядку Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств. На даний час розгляд цієї справи Менським районним судом переданий до Київського апеляційного адміністративного суду. До того ж, трудовий колектив відізвав свою згоду на передачу майна санаторію у власність районної територіальної громади і забажав створити з Всеукраїнським союзом сільгосппідприємств господарюючий суб’єкт, розраховуючи, мабуть, отримати за свою частку грошову вартість від останнього.

Зважаючи, що судові тяганини заберуть як мінімум півтора – два роки і цей час буде втрачений для розвитку санаторію, 26 грудня 2008 року районна рада прийняла рішення, яким передбачалося реформування санаторію у товариство з обмеженою відповідальністю.

Планувалося виділити Всеукраїнському союзу сільгосппідприємств не більше 50% у статутному фонді, трудовому колективу – 20%, залишивши у спільній власності територіальної громади району не менше 26%. Так звану «блокуючу частку», без якої ніхто не мав права на продаж санаторію чи відчуження частини його майна. Всеукраїнський союз сільгосппідприємств мусив взяти на себе інвестиційне зобов’язання протягом двох років вкласти п’ять мільйонів гривень у розвиток санаторію.

Комусь таке рішення здалось упередженим. Чи, може, не задовольняло чиїсь інтереси. Тому останньою сесією районної ради воно було скасоване. Тим самим райрада підтвердила, що не брала, не бере і не буде брати участі у «напівкримінальних ситуаціях». Районна рада відстоює інтереси територіальної громади і колективу санаторію «Остреч» у тому числі.

– Михайле Петровичу, тож у чиїй власності все-таки перебуватиме санаторій?

– Навіть важко сказати. Мені відомо, що останнім часом відновила роботу комісія регіонального відділення Фонду державного майна в Чернігівській області щодо визначення частки держави у власності санаторію. Адже ніхто не заперечує, що за кошти держави з’явилися останні будови санаторію. Це і спальний корпус, і грязелікарня, і теплі переходи між корпусами, і свердловина мінеральної води. У складі цієї комісії є представник районної державної адміністрації. Якщо буде визнана частка держави, то ситуація знову зміниться.

Відповідаючи на поставлене питання, пригадую слова, сказані поважною людиною: «У перемоги багато батьків, а поразка – завжди сирота». Я б не хотів, щоб «Остреч» залишився сиротою. А прикладів такого сирітства лікувально-оздоровчих закладів у нашій країні вистачає.

– Чи означають останні рішення районної ради, що місцева влада самоусувається від вирішення проблем «Остречі»?

– Я досить детально розповів про перебіг подій у питанні реформування санаторію. Всі рішення районної ради як по санаторію, так й інші приймалися і будуть прийматися колегіально, відкрито і гласно. Звинувачення, що лунають на мою адресу як голови районної ради по прийняттю одноосібних рішень, власної зацікавленості і таке інше є безпідставні і я їх відкидаю. У цьому мене, думаю, підтримають і представники всіх зацікавлених сторін, котрі брали участь у неодноразових засіданнях президії районної ради, нарадах, зустрічах, на яких обговорювалися питання реформування «Остречі».

Районна влада не має наміру самоусуватися від вирішення проблем санаторію. Як я вже сказав, перше рішення сесії районної ради про передачу у власність районної громади майнового комплексу «Остречі» судом призупинено, але не відмінено. Тому ми зобов’язані його відстоювати у судах. У цьому нас підтримують обласна державна адміністрація та деякі народні депутати, які є кураторами нашого району від парламентських партій.

лБути пророком – справа невдячна. Але я хотів би, щоб через рік – два сьогоднішні читачі газети згадали мої слова, що районна рада і я, як її голова, підтримують будь-які рішення стосовно подальшої долі санаторію «Остреч», які б забезпечили збереження і розвиток такого унікального оздоровчого закладу.