Театр пише листа. До ради та ОДА

«Високий Вал» наводить лист, направлений сьогодні керівникам Чернігівської області від імені колективу Чернігівського академічного театру ім. Т.Г.Шевченка.

У ньому спростовується деяка інформація, подана у попередніх матеріалах інтернет-видання та у пояснювальній записці до Проекту рішення Чернігівської обласної ради.

Голові Чернігівської обласної ради
РОМАНОВІЙ Н.А.

Голові Чернігівської облдержадміністрації
ХОМЕНКУ В.М.

Копія: Заступнику голови Чернігівської облдержадміністрації
БІЛОУС Н.В.

Спростування звинувачень та неточностей викладених у пояснювальній записці до проекту Рішення Чернігівської обласної ради двадцять четвертої сесії п'ятого скликання, підписаної заступником голови облдержадміністрації Н.В.Білоус.

У службовій записці стверджується, що рішенням зборів колективу театру Семененку І.О. було оголошено творчий бойкот та пікетування облдержадміністрації з метою усунення з посади генерального директора художнього керівника Семененка І.О.

Такого рішення в природі немає. Дійсно були збори колективу, які засудили дії «Ніки-4» за зрив прем'єри, а тому у своєму рішенні усі артисти оголосили творчий бойкот саме членам «Ніка-4», який до сьогоднішнього дня не відмінений.

В колективі розколу немає. Основна частина колективу понад 150 чоловік із 175 працюючих плідно трудиться і виконує усі покладені на неї завдання. 10 чоловік з так званих незалежних профспілок «Ніка-4», а саме: дві актриси Шумейко Тетяна та Пеняєва Вікторія, два артисти оркестру Білоус Роман та Васильєва Лідія, артисти балету Пеньковець Сергій, Спіцин Сергій, Носов Віталій, Гончар Олена, Коваль Тетяна, головний балетмейстер Шпаковська Ольга, ввесь цей час бунтують і вносять дисгармонію в основному із-за своїх вкрай обмежених професійних даних. Їх активність підвищилась із-за того, що йде переатестація, а вони в міру своїх професійних здібностей, а особливо артисти балету які досягли пенсійного віку, розуміють, що таку процедуру вони не пройдуть.

Цих незадоволених всього ДЕСЯТЬ чоловік і непокоїть їх не доля театру, а власна доля, тому, що творчий потенціал вони уже вичерпали і ніяких перспектив не мають.

Голова спілки театральних діячів України Л.С.Танюк жодної вистави в нашому театрі не бачив, як не бачив її і Міністр культури та туризму В.В.Вовкун. Коли Л.С.Танюк приїхав звільняти з посади директора театру ще в 2006 році і розпочав свою звинувачувальну промову, а на завершення намагався вилити неуявний бруд, колектив театру піднявся і вийшов із зали полишивши його одного. З того часу він систематично пише в усі можновладні кабінети нашої області, з вимогою звільнити директора з роботи і буде писати, так що це ще не кінець. Реванш - ось його основна мета.

Угоду на оплату за постановку «Маленької дівчинки» укладав попередник директора Мироненко С.П. і завищив офіційні розцінки більш, як в три рази. Режисер Т.Магар вимагала саме такої суми, а тому почались судові чвари. Експлуатувати цей твір доки він не оплачений режисеру-постановнику юридично не можливо, тільки по цій причині його зняли з репертуару.

За майже шість останніх років в театрі справді звільнились три артисти, жоден з них не посилався на будь-які негативні взаємовідносини з директором. Успішно продавши квартиру, заслужений артист України В.Таганов та Н. Абелева переїхали на роботу в Севастопольський театр, а В.Гаркуша в м.Донецьк. До речі, працюючи ще артистом нашого театру, Таганов В.А., як тільки дізнався, що в військовому центрі зарплата на 15-20 гривень більша перейшов на роботу туди, та тільки в театрі стала зарплата академічною, він миттєво повернувся назад, таким чином його звільнення і раніше носило відповідний характер. Валентина Гаркуша ж до сьогоднішнього дня підтримує найтісніші стосунки з нашим театром і його керівництвом з огляду на те, що її від'їзд носив зовсім інший характер, а не конфлікт з директором.

За такий же період дійсно виникла необхідність притягнути ледарів і порушників до дисциплінарної відповідальності, та враховуючи сучасну судову систему нашої держави майже усі накази директора судами були відмінені, що й спонукало розгулу таких елементів. А от виграні театром судові справи взагалі не згадуються.

При розгляді справи про поновлення Гнатенко Н.П. на роботу, суди прийняли зовсім протилежні рішення. Суд першої інстанції її звільнення визнав законним. Апеляційний суд навпаки поновив її, але не вказав дату поновлення і виконавча служба призупинила виконання цього судового рішення. Як тільки дата буде уточнена, в той же день буде виданий відповідний наказ. Хоча за результатами її роботи, як в Сумському театрі так і в Чернігівському вона, маючи фах режисера самодіяльного гуртка, обіймаючи посаду артистки драми вищої категорії своїми даними не сяйнула, а від так хочеться поставити їй питання: а хто ж є «Істотою з сумнівним минулим, образливим для мистецтва теперішнім» (Пряма мова Н.Гнатенко в мережі «Інтернет» від 16.03.09 р. що до дії Художньої ради театру.)

В жодному рішенні суду не вказується те, що при поновленні потрібно оплатити суму судових витрат за персональний рахунок директора, а тому звинувачувати його в тому, що він наніс будь-які збитки театру, немає жодних підстав в тому числі і юридичних.

З моменту призначення нині діючого директора на посаду, а це вересень 2003 року ніяких внутрішніх реорганізацій в театрі не було, саме з ініціативи обласного управління культури. Станом на 19 вересня 2003 року як було у театрі 19 цехів, так вони до цього часу і існують. Таким чином звинуватити директора в неправильному формуванню штатного розкладу підстав також немає. Усі його пропозиції по удосконаленню штатного розпису обласним управлінням культури заблоковані і не просто заблоковані, а письмово. Виникає природне питання, а хто ж створює напружену ситуацію навколо театру, забравши останні права у директора?...

Репертуар театру експлуатується з урахуванням потреб глядача і ефективності прокату. Експлуатувати все підряд, це м'яко кажучи професійна профанація, особливо в кризовий період найважчий для нашої країни.

В Статуті Чернігівського театру чітко записано, що він створює, як драматичні твори тобто вистави, так і концертні програми. Нинішня ситуація вимагає від нас відповідної кмітливості та уміння виживати у кризовій ситуації, аж до задоволення смаків пересічного глядача. Не звертаючи увагу на світову кризу, нас зобов'язали усі показники виробничих планів взяти підвищеними. Театр їх взяв і ВИКОНАВ за перший квартал цього року, правда на Вашу думку, саме за це і треба звільнити директора «За систематичне не виконання своїх службових обов'язків.» (Висновок з проекту рішення двадцять четвертої сесії обласної ради п'ятого скликання.)

Наводити приклад скільки в яких виставах і скільки зайнято акторів, це не лише абсурд, а і повна професійна не компетенція. Ми не можемо залучати у ту чи іншу виставу більше персонажів чим передбачив автор твору, а тому таке звинувачення це межа непрофесійного відношення до театральної справи. Чому підписується подібна довідка, це потрібно спитати у її автора, хай він пояснить, яким чином наприклад у виставі «Варшавська мелодія» можна зайняти більше артистів, ніж два? - Яким?

Охоронні норми практично ніколи не порушувались за виключенням новорічних заходів, але з обов'язкової персональної згоди виконавців. Обов'язкові норми відмінені відповідними наказами в тому числі і обласного управління культури давним-давно. Хоча це чисто професійна тема, бо як можна порівняти виконання головної ролі з епізодичною у вигляді виходу в «масовці» де навіть не передбачені автором слова? — Як?

Світова і Російська класика на чому вихована практично уся театральна громада нашого міста — незаперечна. Коріння слов'янських народів ідуть у саму глибину віків. Усім відомо про те, що ми усіма силами намагаємося ввійти в Європейську спільноту. Звинувачувати нас наприклад в тім, що ми беремо в репертуар твори М.В.Гоголя, як великого російського письменника, це не профанація, це щось гірше, а може й небезпечніше. Виникає знову ж таки природне питання: Хто і яким документом заборонив публічний показ світової класики нашою рідною українською мовою? - Хто?

Указом Президента передбачено виділення відповідних коштів для обслуговування сільського глядача. Нам виділяють на рік в середньому дві - дві з половиною тисячі гривень, а ми обслуговуємо на п'ятнадцять - двадцять тисяч, в чім наша вина, це дуже велика загадка.

Театр в 2005 році перейшов на відповідну оплату праці у зв'язку з званням «Академічний». Такий перехід виконаний на підставі відповідної Постанови Кабінету Міністрів. Чому нас в цьому звинувачують і практично в кожному документі ставлять це в вину, також неабияка юридична загадка.

Усі основні показники згідно наших планів затверджених управлінням культури за минулий період виконані і перевиконані. Валові надходження за останніх п'ять років зросли в тричі, якщо директор систематично не виконує свої обов'язки, то з відкіля береться це чудо?

При безкінечних перевірках і ревізіях усі акти направлялись в Прокуратури всіх рівнів в тому числі і Генеральну. В театрі практично один із кабінетів постійно задіяний під ревізії.

Жодних зловживань чи крадіжок компетентними органами не встановлено. Таким чином інкримінувати директору зловживання підстав просто немає.

Борг по ПДВ утворився практично до приходу на посаду нині діючого директора. Декілька років, це питання нікого крім директора не хвилювало. Станом на сьогоднішній день воно ВИРІШЕНЕ в Суді і не викликає будь-яких коментарів.

Шановні можновладці та депутати! В чому полягає така терміновість звільнення директора з посади? Адже навіть в «кризовий рік» плани першого кварталу цього року виконаний і перевиконаний за усіма основними показниками? Виникають і інші питання, а що далі?... «Чому на переправі міняють коней?» Де завтра опиниться колектив театру? - Хто буде піклуватись за його долю при такому ставленні обласного управління культури до цієї установи? - Де гарантія, що найближчим часом в угоду «незалежним профспілкам» суттєво не погіршаться наші умови праці і побуту? Подібні питання за цієї ситуації можна ставити до безкінечності.

Дивно ще одне, що питання про звільнення директора театру не вносилось в плановий розгляд обласної сесії, а від так, керівництво нашої установи не запрошували, ні на комісії, ні на президію, чим відверто порушений регламент самої сесії. В чім така таємничість і екстреність? Адже підстав для цього немає ніяких бо, валові надходження до приходу нині діючого директора не перевищували 200-250 тисяч в рік. Валові надходження за перший квартал цього року більше як 300 тисяч, робіть висновки самі.

І останнє. Повторимось ще раз, що для роздмухування цього питання на рівень усієї держави часу ніхто не шкодував, а для його вивчення не було створено навіть комісії. Жодна посадова особа з колективом театру за останні роки так і не зустрічалась в тому числі і нині діючий начальник обласного управління культури. Нам образливо чути на адресу нашої влади звинувачення з уст бувшої артистки театру досить сумнівної репутації. Хто дав їй право і яку вона має компетентність для подібних заяв та ще й в світовій мережі «Інтернет»? - Де межа нахабності цієї особи? - Де межа нахабності штучно створених громадських організацій?...

Колектив Чернігівського академічного театру ім. Т.Г.Шевченка,

07 квітня 2009 року