Останнє оновлення: 16:32 понеділок, 10 червня
Історія
Ви знаходитесь: Політика / Соціум / Вікно у Гетьманщину 17 століття: в Україні завершили публікацію архіву полковника Новицького
Вікно у Гетьманщину 17 століття: в Україні завершили публікацію архіву полковника Новицького

Вікно у Гетьманщину 17 століття: в Україні завершили публікацію архіву полковника Новицького

Вийшов друком другий том збірки документів "Архів компанійського полковника Іллі Новицького (остання третина XVII ст.)". Про це у Facebook повідомив один із упорядників видання історик і священник отець Юрій Мицик.

Збірка містить листування представника козацької старшини з українськими гетьманами, іншими полковниками Гетьманщини, духовними особами. Документи є безцінним джерелом тогочасної української мови, розкривають світогляд української шляхти.

"Листи стосуються головним чином діяльності компанійських (охочекомонних) полків, їх ролі в обороні південних кордонів Гетьманщини, вирішення проблем забезпечення, розташування компанійців на зимових квартирах тощо.

Видання розраховане на наукових працівників, викладачів історичних факультетів шкіл і вишів, краєзнавців і студентів", – написав отець Юрій Мицик у Facebook.

Ілля Новицький (бл. 1630 – 1703) – український військовик доби Гетьманщини, компанійський полковник (1669 – 1672, 1676 – 1696) реґіменту гетьманів Дем'яна Ігнатовича та Івана Самойловича. Брав участь у десятках військових кампаній: у боях на Лівобережній Україні проти прибічників гетьмана Петра Дорошенка, у походах проти кримських татар і османів.

Листування з лубенським полковником Максимом Ілляшенком

В Інституті рукопису НБУВ зберігається архів компанійського полковника Іллі Новицького, що, зокрема, містить листи, адресовані лубенському полковнику Максиму Ілляшенку. Ілляшенко був найактивнішим кореспондентом Новицького після гетьманів. Всього збереглося 49 листів, які лубенський полковник надіслав своєму товаришу, написаних між 1676 і 1689 роками.

Максим Ілляшенко

Тематично найбільше листів стосуються питань, пов'язаних з утриманням компанійців, які були розквартировані на території Лубенського полку, — забезпечення їх провіантом, сіном, дровами. Про це йдеться у листах №№ 11, 13, 14, 17, 19, 24, 30, 33-35, 40, 42, 46-47. Також багато коресподенції стосується скарг козаків Лубенського полку на свавілля компанійців (листи №№ 3-5, 9, 23, 32, 36, 39). Водночас, у листі №25 від 12 березня 1682 йдеться навпаки, про злочин лукомського сотника Барабашенка, який вкрав коня у компанійця Миколи Сербина. Полковники, що часто проводили спільні військові операції, також активно обмінювалися розвідувальними даними (листи №№ 2, 8, 10, 15). Обговорювали і події, що викликали резонанс у той час, зокрема, у листі №38 від 12 серпня 1685 Ілляшенко висловлює жаль через смерть гетьманича Семена Самойловича.

Цікаві і приватні листи, що розкривають характер взаємин у середовищі козацької еліти. Так, у листі №6 від 20 січня 1680 Ілляшенко просить вибачення у Новицького за те, що не запросив його на весілля своєї доньки у Лохвицю, та запрошує компанійського полковника приїхати до нього додому на «весільний акт». У листі №12 від 24 січня 1681 лубенський полковник виправдовується за нібито завдану Новицькому образу на «погулянні» у Мгарському монастирі та пояснює це наклепом недоброзичливців:

"Мосци пане полковнику комонный, мні велце мосци пане ласкавий пріятелю и брате!

Скоро за прибытем пана писара нашого полкового ку Лубням, так ораз докладает мні тое, же ваша милость, мой мосци пан и брат барзо естес на мене жалосным. Якобы зас под час бытности нашой в монастыру неслушными словами вашей милости, моего мосци пана и брата, мів обносити и дорекати. И то Богом моим свідчуся, же з нас такиі плонныі слова на вашей милости, моего мосци пана, не могли выходити. Хтос то завидуючи любові вашой братерской и хотячи оную розервати, опачне вашей милости, моему мосци пану и брату, мене удав, так розумію. Если бы там о нашом погуляню мів счож колвек неслушного на вашей милости мовити, теды бы який же колвек товариш ваш мог бы ся тому приглядіти, але то истинную самую правду пишу, же того неслушного не вымовлялем, але и на умысли не мілем. А так цілком, як прежних часов была наша нерозервана братерская любов, а однак и тепер миле жадаю собі и стараюся о тое, жебы наша приязнь не была розірвана. И даст Бог очевисто обачимося з вашей милостю, моим мосци паном и братом."

 

У листі №16 від 11 березня того ж року Ілляшенко сповіщає Новицького про надсилання йому дарунку — «ситниц двадцет, селедцов двадцет и барилце пива». У листі №26 від 10 квітня 1682 висловлює побажання разом відсвяткувати Великдень у Батурині.

закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  У житті є завжди місце для… півоній

SVOBODA.FM