Останнє оновлення: 21:09 неділя, 3 листопада
Політика
Ви знаходитесь: Політика / Україна / Проституція журналістики: вибори з газети і телевізора
Проституція журналістики:  вибори з газети і телевізора

Проституція журналістики: вибори з газети і телевізора

Журналістику називають другою за древністю професією. На жаль, вона надто багато запозичила у своєї попередниці — найдавнішої професії.

Складовими нечесних виборів є і фальсифікації, і підкуп.

Але при всьому цьому величезною мірою результат голосування визначає агітація, обробка мізків виборця.

Тобто переважно люди голосують так, як їм напишуть у газетах, розкажуть і покажуть по телебаченню.

Як саме ЗМІ, журналісти на цих виборах демонстрували свою продажність?

Дивне законодавство

Але спершу — про наше виборче законодавство, яке офіційно спонукає до брудних ігор з виборцями.

Закон про вибори народних депутатів України

Стаття 71. Загальний порядок використання засобів масової інформації

9. Засіб масової інформації, який надав ефірний час або друковану площу для проведення передвиборної агітації одній партії, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, одному кандидату у депутати за рахунок коштів відповідного виборчого фонду, не може відмовити у наданні ефірного часу чи друкованої площі на тих же умовах іншій партії, кандидати у депутати від якої зареєстровані у загальнодержавному окрузі, іншому кандидату у депутати.

Ця вимога, згідно з п. 11 тої ж статті закону, не поширюється лише на друковані ЗМІ, засновниками (власниками) яких є партії або кандидати, які балотуються на виборах. І це зрозуміло, адже нелогічно було б партії чи кандидату агітувати у ВЛАСНІЙ газеті за своїх опонентів.

Згадане законоположення стосується ситуацій, коли між редакціями й партіями і кандидатами підписані угоди на виборчу агітацію. А якщо таких угод нема? Тоді діє ось ця не менш дивна норма закону.

Стаття 73. Порядок використання друкованих засобів масової інформації

7. Засобам масової інформації, їх посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час виборчого процесу у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами, укладеними відповідно до вимог частин п’ятої та десятої статті 72 і частин другої та сьомої статті 73 цього Закону, забороняється агітувати голосувати за або не голосувати за партії, кандидатів у депутати чи поширювати інформацію, яка має ознаки політичної реклами, безоплатно або яка оплачена з джерел, не передбачених законом, а так само поширювати будь-яку інформацію з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного суб’єкта виборчого процесу. Авторам і ведучим телерадіопередач, які є кандидатами у депутати, під час виборчого процесу також забороняється у телерадіопередачах вести передвиборну агітацію.

Про що говорять ці дивні положення? Якби це ще стосувалося державних (до яких належать і комунальні) газет, було б зрозуміло. Ця преса, як правило, збиткова, виходить за дотації з бюджету, значить, на кошти всіх громадян, виборців. І тут ще можна ставити вимогу: публікувати агітацію всіх, хто балотується. Та як можна ставити таку вимогу до ВСІЄЇ преси, в тому числі незалежних видань? Що це, як не консервація існуючої потворної структури української преси, де домінують видання влади, партій і кланів.

Хоча в демократичних суспільствах домінують незалежні медіа, які можна б назвати пресою самої преси, видання самих журналістів, редакцій, акціонерних товариств, де все вирішують самі читачі. І така преса — це не гра в удавану аполітичність. Навпаки: кожне видання, як правило, має ту чи іншу політичну спрямованість. І залежить вона від політичних симпатій тих, хто видає газету, є її власником. І от ця стаття 73 закону забороняє, наприклад, мені, засновнику, тобто власнику газети «Світ-інфо», журналісту, громадянину, який має свої переконання, висловлювати їх у власній газеті.

Дивовижні антидемократичні положення, про які давно говорять, і які тим не менше чомусь уперто зберігаються в законодавстві.

Не у виправдання журналістської, медіальної проституції, а хоча б задля якогось пояснення: коли закон забороняє все, на практиці навзаєм роблять усе, що завгодно.

Тим паче, згідно з цим же законом, засоби масової інформації не несуть відповідальності за зміст передвиборної агітації, яка була розміщена відповідно до угод із замовниками. Щось схоже загалом на рекламу товарів, послуг, за правдивість якої газети відповідати не беруться, хочете — вірте, хочете — ні.

Три види обману

У виборчу кампанію місцеві газети аж кишіли агітаційними матеріалами партій, а особливо кандидатів по округах. Щодо останніх, то брехня цих публікацій ділилася на три різновиди. Перше: коли кандидат захвалювався до небес, стократ більше, ніж він цього вартий. Друге: коли говорилася напівправда, що, як відомо, гірше від брехні.

Тобто коли щось умисне приховувалося. Наприклад, що кандидат свого часу відсидів у тюрмі за шахрайство — ось така мила «деталь». Третє: коли на кандидата суперники виливали потоки бруду. До речі, частково той і був цього вартий, але тут до справжніх «заслуг» обпльованого додавалося ще стільки ж.

Місця на це преса не шкодувала — оплачено ж. Районні газети вдвічі збільшували обсяг — з 8 до 16 сторінок. Обласні відводили практично всі сторінки, крім телепрограм, давали по 15 – 20 публікацій у номер.

Пропаганда підкупу

Попри пряму заборону законом підкупу виборців, попри ухвалені парламентом уже на фініші виборчої кампанії доповнення до законодавства щодо суворого покарання за підкуп, усе це не просто розквітло на цих виборах, а відверто тиражувалося пресою. Сторінки її рясніли описом благодіянь кадидатів по округах, які вони щедро сипали чомусь саме у виборчу кампанію, хоч ще місяців за два до цього люди не чули навіть прізвищ цих кандидатів.

Іноді вдавалися до легенького маскування. Ось міцева газета дає репортаж про зустріч кандидата з виборцями. У хвалебному тоні, звісно. Але цього мало. Чомусь прямо в тексті далі йдеться, що на зустріч приїхала й «волонтер», яка чомусь просто так «надає допомогу жителям району». І детальий перелік «допомоги».

Кошти для райлікарні на обладнання і ліки, те саме — для кількох медпунктів у селах. Меблі, обладнання для дитсадків. Ноутбуки, обладнання для майстерень, копіювальна і комп’ютерна техніка для навчальних закладів. Заміна підлоги в будинку культури, профнастил для ангара однієї з сільрад. Лише по одному району і лише від одного кандидата. Помножте на кандидатів і на кілька районів, з яких складаються округи.

Кримінальні мотиви

А ось один із кандидатів проводить у райцентрі зустріч з виборцями, у форматі концерту відомих артистів зі столиці. А на вході до зали агітатори іншого кандидата роздають газету про організатора зустрічі. Читаєш текст, і стає просто сумно, хто йде в Раду, точніше, що про них пишуть. Цей кандидат, виявляється, ще у 1990-ті відсидів в ув’язненні за рекет. Далі щодо кандидата і його спільників ужито такі терміни, як «кримінальні авторитети», «справжні негідники», «бандитизм». І далі тому подібне «житіє» за 20 останніх років. Хоч вір, хоч ні.

А найцікавіше, що все це надруковане у вигляді спецвипуску газети партії, яка теж іде на вибори, не має в цьому окрузі свого кандидата, і взагалі не зрозуміло, навіщо цій партії таке ровінчування якогось там кандидата. Якщо партія ще ж цим займалася. Бо пішла чутка, що це взагалі фальшива газета, до якої та партія не має жодного стосунку. Що ж, фальшиві газети на виборах — це не новина, зокрема в нас на Чернігівщині. І навряд чи, як і в попередні вибори, хтось шукатиме і каратиме за законом фальсифікаторів.

Маніпуляція «рейтингами»

Це взагалі «забійний» прийом: замість довгих текстів про те, який гарний оцей кандидат, його штаб просто друкує табличку, діаграму так званого «соціологічного дослідження», «опитування» виборців. І ось на картинці кандидат-замовник цього «рейтингу» — на першому місці, вгорі, а суперники вовтузяться далеко внизу «рейтингу». Але доходило до абсурду, коли в одній газеті на сусідніх сторінках друкувалося по 3 – 4 подібні малюнки, «рейтинги», замовлені кількома штабами з абсолютно протилежними картинками.

Шукати зараз ті продажні «соціологічні центри» марно, вони зникли. Або ще простіше: «рейтинги» малювали в самих штабах.

А чому б не внести до Закону про вибори положення: обов’язково вказувати реквізити отих «фірм», що начебто опитують виборців, адресу, ім’я керівника, реєстраційні дані. Чи нехай і далі триває зомбування виборців?

Замість цього до виборчого закону чомусь було внесено зміни протилежного характеру, на користь «рейтингописців». Різко скоротили термін, коли перед виборами заборонялося оприлюднювати ці «опитування». Нині «рейтинги» оприлюднювалися аж по 24 жовтня включно, всього за добу з чимось до виборів.

Убивчі «рейтинги»

Хвалебні «рейтинги» дійсно додають голосів кандидатам і партіям, бо не опитування відбивають думку виборців, а виборці починають мислити так, як їм підказують рейтинги. Але ще ганебнішими і дієвішими є негативні рейтинги, коли комусь явно занижують рівень підтримки виборців, зачисляють їх до «непрохідних». Щось подібне ми бачили стосовно партії «Свобода», якій останніми тижнями малювали непроходження до парламенту.

І вже зовсім «зарізали» рейтингами партію Анатолія Гриценка «Громадянська позиція», якій на початку виборчої кампанії всі прогнозували проходження в Раду, причому десь на ІІІ місці. «Збити» відсоток до трьох — це треба вміти. Точніше, треба гроші тих, хто платить, і продажність тих, хто продається.

Кілька останніх тижнів кампанії один з найбільш масових телеканалів «1+1» поливав брудом Анатолія Гриценка. Результат відомий.

Свого часу я пропонував Анатолію Гриценку подумати над створенням преси його партії. На що той відповів, що в нього є Інтернет-газета «Громадянська позиція». У період виборчої кампанії ця газета виходила й друком, однак далі міст не доходила. А щодо Інтернету? У моєму рідному селі добре, як на 300 сімей мають Інтернет 15 родин, це 5 відсотків. А телевізор мають 100 відсотків. Плюс ті ж антирейтинги, поширювані й по телевізору. І на вибори селяни таки ходять активно.

Замаскована агітація

У штабах кандидатів і партій добре розуміють нікчемну ціну їхній виборчій агітації. Але все-таки розраховують на її масованість, на отупіння виборців. А ще маскують свою агітацію. Коли над хвалебною публікацією про кандидата стоїть рубрика, що це «виборча агіація», як велить закон, довіра до неї дуже низька. Тому газети за змовою з виборчими штабами маскують агітацію під інші рубрики, часом далекі від політики.

Наприклад, дають ці матеріали під рубриками «Трибуна», «Імідж», «Актуально», «Точка зору», «Позиція», «Різне». У деяких газетах — по кілька таких рубрик. Але ж під цими благопристойними рубриками можна друкувати що завгодно, приміром, на «актуальні» теми освіти, медицини, транспорту.

Рекорд, мабуть, тут встановила популярна столична газета «Україна молода». Вона задекларувала аж 16 таких рубрик, скажімо, «Здоровенькі були!», «Альма-матер», «Це працює». Йдеться, очевидно, про комерційну рекламу, але хто заборонить усовувати під ці рубрики і політичну.

Імітуючи чесність, газети повідомляють, що тексти цих рубрик замовні. Але хто це читає, десь у вихідних даних, унизу малесеньким шрифтом.

Почім преса?

Чималий резонанс викликали заяви двох відомих журналістів. Це Сергій Лещенко, заступник редактора найпопулярнішої нашої Інтернет-газети «Українська правда», відомий численними викривальними матеріалами про Лазаренка, Тимошенко і особливо про Януковича. І це Мустафа Найєм, соратник його по «Українській правді» і нині один з чільних журналістів Громадського телебачення. Обидва були внесені до кандидатського списку президентської партії «Блок Петра Порошенка» і щойно обрані депутатами парламенту.

Так от Мустафа Найєм після цього заявив, що не збираєься гнути спину в Раді на якусь там депутатську зарплату в 6500 гривень, що в Києві на ці тисячі, ще й наймаючи квартиру, прожити неможливо, і що він буде шукати приробітку. На обурення читачів також заявою тут же відповів, підтримавши колегу, Сергій Лещенко. Він нагадав, що до такого розміру в 6,5 тисячі (додав, що на руки виходить 5,5 тисячі) зарплата депутатам була урізана лише цього року, поправками до держбюджету, внесеними самою ж Радою, і що це був чисто популістський крок нової влади.

І що, оскільки це була разова акція, він сподівається, що в бюджеті на 2015 рік усе буде, як було досі: на оту зарплату нардепам ще додавалися всілякі пільги, доплати і приплати, і загалом на руки вони отримували 15 тисяч. Так і треба, заявив Лещенко, досі відомий борець з пільгами. І підказав інші джерела економії, нарощування бюджету, насамперед «розкуркулення» олігархів. Як він і його партія це робитимуть у новому парламенті — побачимо. Поки що мова про зарплату нардепів, до рангу яких зведені журналісти. Лещенко заявив, що депутатам треба платити достойно, інакше їм платитимуть олігархи.

Цікаві дві речі. Перша: Найєму і Лещенку, очевидно, відомо, що сотні тисяч, якщо не зо два мільйони мешканців Києва, виявляється, можуть жити в столиці, отримуючи набагато менше, ніж оті 5,5 тисячі гривень. Друге: яка межа цієї «достойної» зарплати, щоб депутат не продавався? 15 тисяч? Це трохи більше одної тисячі доларів. А щодо наших парламентарів ходять небезпідставні чутки про їх купівлю-продаж — за голосування, «тушкування», тобто втечу до інших фракцій, де фігурують мільйонні суми в доларах.

Заяви Найєма і Лещенка мають пояснення. Очевидно, вони були і є дуже високооплачуваними журналістами і раптом зрозуміли, що йдуть на набагато нижчу платню. Але за такими дійсно класними журналістами — цілий сонм набагато менш класних і ненабагато менш оплачуваних. Можна лише здогадуватися, як підгодовують мас-медіа і журналістів столиці. Особливо на телебаченні. Особливо якщо це не тільки шоумени і ведучі (теж небідні), а автори так званих журналістських розслідувань, частіше схожих на «заказуху». Та й матеріали для таких розслідувань нашим ЗМІ постачають замовники.

***

Виборчі кампанії вже породжують у людей огиду до засобів інформації. Заборонити б їм законом узагалі давати агітаційні і антиагітаційні матеріали? Теж неможливо. Тоді сподіваймося на чесні вибори і чесні ЗМІ в нових виборчих кампаніях?

Коментарі (11)

Автор | 2014-11-09 15:45

Звичайно, багато що треба вирішувати на державному, законодавчому рівні, і тут слово за парламентом. Але якщо депутати пролізли в Раду в значній мірі завдяки обману, демагогії, які лилися через засоби інформації, невже вони щось робитимуть, щоб змінити ситуацію в ЗМІ? Навпаки.
     Для початку тему журналістської проституції, особливо на виборах, треба б обговорити в медіа-середовищі, серед журналістів Чернігова і області. Невже два місяці виборчої кампанії не варті цього? Звичайно, таке обговорення декому не сподобається, але що поробиш, вибори проходять, а життя триває, і нам тут далі жити, спілкуватися, на цій території, в цьому медіа-середовищі. Отже, таке обговорення варте і якоїсь медіальної конференції, принаймні, круглого столу. Хто ініціює? Ось хто у нас є.
     Обласна організація Національної спілки журналістів.
     Незалежна медіа-профспілка.
     Асоціація видавців місцевої преси.
     Клуб «Експерра думка».
     Медіа-центр «Моє місто».
   І це даеко не все. Всі поважні організації, багато з них доволі активно вели себе у виборчу кампанію. Чом би не обоворити її наслідки, тобто діяльність ЗМІ на виборах.

Подруга Левка і Ваша | 2014-11-08 08:30

АвторПодрузі Левка
Звичайно,не всі районки та й обласні газети погані, шкода. якщо вам видалося,що я всі "згіраю в одну купу". Але чомусь і Ви згрібаєте так само всіх журналістів. Знаю чимало нормальних колег. А то якось аж сумно Вас читати. Краще давайте всі разом робити нормальну пресу, це можливо.
А давайте! Дійсно, стосовно журналістів погарячкувала. Але вважаю, що замало підтримуємо одне одного, не шануємо ветеранів, не працюємо з молоддю. Усе це, може, й пахне нафталіном, але спадкоємність поколінь вельми важлива для майбутнього. Дуже болить у душі, за отих дітей, котрих повбивали на Донбасі, за майбунє наших. Стосовно ЗМІ: пропоную Нацспілці подати звернення до нардепів Чернігівщини, аби вони внесли зміни у закон про пресу , бо ж не можуть соціальноспрямовані видання конкурувати з тими ж лісгоспами. Сільськогосподарські товариства мають законодавчі пільги, а газети ні. Працювати по-білому, це жах. Друге - визнати ЗМІ інтернет-видання. НЕхай усім щастить!

Антилох | 2014-11-07 21:31

У Чернігові нема жодної газети,яка б писала не за гроші статті (критичні) про реальні проблеми в Чернігові.

Автор | 2014-11-07 21:17

Подрузі Левка
Звичайно,не всі районки та й обласні газети погані, шкода. якщо вам видалося,що я всі "згіраю в одну купу". Але чомусь і Ви згрібаєте так само всіх журналістів. Знаю чимало нормальних колег. А то якось аж сумно Вас читати. Краще давайте всі разом робити нормальну пресу, це можливо.

Подруга Левка | 2014-11-07 18:47

АвторПодрузі Левка.
Так, я дійсно був серед тих, хто стояв біля витотків нової української преси в області ще на початку 90-х. Просте свідчення цьому- знаменита колись газета "Сіверщина", яку разом з однодумцями створив 22 роки тому і в якій 12 з половиною років був редактором. Але вже 8 років я не є редактором і менше всього винен, що останні роки газета агонізувала , а півроку тому взагалі загинула. Але я ніколи НЕ ЗАМАНЮВАВ читачів принципом наповнення "Секс, кров, гроші", і здогадуюсь, що автор коментаря Подруга Левка це добре знає. Як міг, виступав і виступаю саме проти такої преси. Так що не варто звалювати всіх в одну купу і писати "Ви і колеги" . Нормальні колеги боролися за нормальну пресу, адже її обов`язково потрібно було і потрібно зараз реформувати. І шкода, що це не вдається. Власне, а що змінилося в тій же мережі преси влади? Нічого! Навіть при радянській владі районки були більш гострими, хоч це була і дозована критика. А зараз вихолощені до неможливого. Будь-які публікації про реальні проблеми земляків сприймаються районною владою як замах на державність, за принципом "нє обобщать", як казали і при комуністах. Нинішні районки гидко брати в руки. Це при тому, що я, пропрацювавши понад 22 роки в такій газеті, й зараз говорю: це найближча і найпотрібніша людям преса і вона повинна бути. Але не в такому убогому вигляді. .
А ви не згрібаєте всі районки в одну купу? Чого ж усі гидко брати в руки? І, цікаво, коли ви в останнє читали районку? Пошукайте гострих матеріалів в обласних газетах. Знайшли? Та критика чи проблема перетворена на критиканство. УСЯ преса прогнила, пронизана корумпованістю, напишіть про те, скільки хто і кому платить за один примірник під час передплати. Через те й "Сіверщина" агонізувала, бо читачі розбещені пустобріхством і тим, хто скільки грошей вкрав. МАло кого зараз цікавить історія чи краєзнавство, нікому нецікаво присати про доярок, події, якщо в них немає криміналу чи чорнухи. Усе знецінено... І ще. Цікаво, кого ви називаєте "нормальними колегами"? Усі, кого я знаю, гризуться, мов собаки.

Автор | 2014-11-07 12:08

Подрузі Левка.
Так, я дійсно був серед тих, хто стояв біля витотків нової української преси в області ще на початку 90-х. Просте свідчення цьому- знаменита колись газета "Сіверщина", яку разом з однодумцями створив 22 роки тому і в якій 12 з половиною років був редактором. Але вже 8 років я не є редактором і менше всього винен, що останні роки газета агонізувала , а півроку тому взагалі загинула. Але я ніколи НЕ ЗАМАНЮВАВ читачів принципом наповнення "Секс, кров, гроші", і здогадуюсь, що автор коментаря Подруга Левка це добре знає. Як міг, виступав і виступаю саме проти такої преси. Так що не варто звалювати всіх в одну купу і писати "Ви і колеги" . Нормальні колеги боролися за нормальну пресу, адже її обов`язково потрібно було і потрібно зараз реформувати. І шкода, що це не вдається. Власне, а що змінилося в тій же мережі преси влади? Нічого! Навіть при радянській владі районки були більш гострими, хоч це була і дозована критика. А зараз вихолощені до неможливого. Будь-які публікації про реальні проблеми земляків сприймаються районною владою як замах на державність, за принципом "нє обобщать", як казали і при комуністах. Нинішні районки гидко брати в руки. Це при тому, що я, пропрацювавши понад 22 роки в такій газеті, й зараз говорю: це найближча і найпотрібніша людям преса і вона повинна бути. Але не в такому убогому вигляді. .

левку і його подругам | 2014-11-06 16:17

мова не йде про комунальні газети які ледь животіють. мова про приватні газети які нувориші створили на вкрадені гроші а тепер паплюжать чесних громадян і на цьому заробляють. в той же час ані слова критики окрім похвал своїх хазяїв-нуворишів

Подруга Левка | 2014-11-06 13:53

ЛевкоГарно ситому і багатому критикувати бідного й голодного за те, що він не дуже чесним способом здобув собі кусень хліба. Для частини районних газет те, про що тут написано, єдиний шанс для виживання. Рекламодавець чудово знає у яких умовах знаходиться місцева преса і користується цим. Треба критикувати правила гри, тобто умови існування місцевої преси, а не шляхи її виживання в цих умовах.
Хіба це нормально спочатку загнати у глухий кут, у безвихідь, а потім з розумним виразом обличчя моралізувати як не гарно бути бомжем?
Додам. Районні газети, на відміну від багатьох інших ЗМІ, не виплачують заробітну плату у конвертах, відповідно йдуть чималі надходження у бюджет, себто 36,6% єдиного соціального внеску, 15 % ПДФО, крім того, сплачують 20% НДС, 15% податку на прибуток ( у кого такий є). А тепер порахуйте, що залишається.
Поливати грязюкою колег, на жаль, широка практика у медійників Чернігова. Проте, чи не ви, пане Петре, стояли біля витоків української незалежної преси у 90-х? Чи не ви та ваші колеги сформували отаку модель? Чи ви не заманювали читача славнозвісним принципом наповнення "секс, кров, гроші"? А тепер плюєте на дзеркало?

Левко | 2014-11-06 13:44

Гарно ситому і багатому критикувати бідного й голодного за те, що він не дуже чесним способом здобув собі кусень хліба. Для частини районних газет те, про що тут написано, єдиний шанс для виживання. Рекламодавець чудово знає у яких умовах знаходиться місцева преса і користується цим. Треба критикувати правила гри, тобто умови існування місцевої преси, а не шляхи її виживання в цих умовах.
Хіба це нормально спочатку загнати у глухий кут, у безвихідь, а потім з розумним виразом обличчя моралізувати як не гарно бути бомжем?

ЗЯМА | 2014-11-06 11:16

   ТАМКИ !
    ДЕСЬ ! І ТУТКИ ,,,
    У ПЕТРА ???
    ВСІ ПРОСТІТУТКИ !

це так | 2014-11-06 10:18

у Коропі є приватна газета -так вона точно оце як ви пишете займається отією найдавнішою професією
закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Ніжин: сто років тому. Долі та спогади

SVOBODA.FM