Мандрівник Олександр Волощук підкорив Ельбрус. ФОТО

Чернігівський мандрівник, журналіст і дослідник Олександр Волощук у своїй десятій подорожі відвідає Росію, Азербайджан, Іран, Туреччину, Ірак, Сірію, Йорданію, Ліван та Грузію.

А чотири дні тому, вранці 22 серпня, Олександр стояв на вершині гори Ельбрус. До уваги читачів «Високого Валу» – розповідь Олександра з міста Нальчик, що у Кабардино-Балкарії (Російська Федерація):

Отже, про подальший хід подорожі після П’ятигорська.

13 серпня прибув у Нальчик і затримався в місті на два дні. Поспілкувався з головою українського національного товариства «Дніпро» Світланою Харенко (в Кабардино-Балкарії живее близько 7 тисяч українців), відвідав будинок-музей Марко Вовчок (в 1906-1907 роках вона лікувалася в Нальчику).

14 серпня потрапив на футбольний матч російської прем’єр-ліги «Спартак» (Нальчик) – «Сибір» (Новосибірськ). Цікаво, що на футбол пройшов через службовий вхід по посвідченню журналіста «Високого Валу». Мабуть, в Нальчику «ВВ» теж читають :)

15 серпня вирушив у Приельбрусся, маючи на меті здійснити сходження на гору Ельбрус – найвищу точку Росії і Європи (5642 метри).

Процес сходження на вершину зайняв 4 дні (плюс три дні на акліматизацію до високогір’я, які передували сходженню). Своє сходження на Єльбрус я присвятив пам’яті трагічно загіблого рятівника з Ельбруського загону МНС Росії Максима Розіна, в будинку якого я жив у Терсколі під час акліматизації.

Висота Ельбруса – 5642 метра. Після 3500 метрів розпочинаються вічні сніги і льодовики. Сходження на Ельбрус можливе лише за умови наявності необхідного гірського спорядження, фізичної підготовки і сприятливої погоди. Перші дві умови у мене були в наявності, з погодою теж пощастило.

Звичайно, на вершині Ельбруса було не тепло і нелегко (щоб подолати останній схил, довелося підніматися по стінці з ухилом 45-50 градусів). Але почуття, які охоплюють на вершині, словами передати не можна. Це навіть не ейфорія – це почуття перемоги. Над самим собою, над труднощами, над висотою. Це залишається в пам’яті на все життя.

На Ельбрус я зійшов 22 серпня о 9:55 ранку. Наступного дня спустився з гори в селище Терскол. 25 серпня прибув у Нальчик.

Залишив у столиці Кабардино-Балкарії деякі свої речі (всілякі книги, карти, подарунки). Далі вони будуть у рюкзаку зайвим вантажем. Заберу їх у січні, на зворотному шляху. Сьогодні вирушаю автостопом у Північну Осетію – спочатку у Владикавказ, потім у Беслан. Далі буде Інгушетія, де на мене вже чекає директор Республіканського музею Аліхан Дозарієв.

Подорож проходить по плану (сьогодні її 46-й день), все чудово, згідно з наукою вільних мандрівок. На сьогодні пройдено більше 3600 кілометрів, використано 68 транспортних засобів. На ногах – третя від старту з Чернігова пара взуття.

Всього найкращого читачам «ВВ». Наступного листа чекайте з Інгушетії.

Олександр, м. Нальчик, 26.8.2010 р.

Збільшити

На вершині гори Бештау (1405 м, м. П’ятигорськ)

Збільшити

П’ятигорськ. Вхід у знаменитий «Провалъ»

Збільшити

Ленін займається автостопом в Нальчику

Збільшити

Баксанська ущелина (Кабардино-Балкарія)

Збільшити

Ельбрус, база Гарабаши (3500 м над рівнем моря)

Збільшити

Двоглава вершина Ельбруса. Я піднявся на західну, вищу – 5642 м

Збільшити

Під час сходження на Ельбрус

Збільшити

Ефект відображення тіні Ельбруса в атмосфері, 6:30 ранку дня сходження на вершину

Збільшити

На вершині Ельбруса