Останнє оновлення: 22:00 неділя, 3 листопада
Подорожі / Автостоп
Ви знаходитесь: Культура / Архітектура / Олександр Волощук: Краснодар – село Чернігівське – Пятигорськ
Олександр Волощук: Краснодар – село Чернігівське – Пятигорськ

Олександр Волощук: Краснодар – село Чернігівське – Пятигорськ

У своїй десятій подорожі чернігівський мандрівник, журналіст і дослідник Олександр Волощук відвідає Росію, Азербайджан, Іран, Турцію, Ірак, Сірію, Йорданію, Ліван та Грузію.

До уваги читачів «Високого Валу» – розповідь Олександра про подорож від Краснодара до П’ятигорська:

Розповім про свій шлях після Краснодара. Наступним містом на маршруті був Усть-Лабінськ – невеликий районний центр, розташований в місці злиття річок Лаби і Кубані.

Тільки-но я увійшов у місто, як біля мене зупинився ВАЗ-21099 і водій, дізнавшись, що я мандрівник, сказазв:

- Сідай, покажу тобі місто.

Добродій виявився вірменином на і м’я Лаврентій, який колись жив в Азербайджані, але після Карабахського конфлікту вимушений був переїжджати в Росію. Гостинна і добра людина, Лаврентій показав мені Усть-Лабінськ, привіз додому і пригостив обі дом. Здається, знайомство зі мною стало для нього подією тижня.

Далі я приїхав у село Чернігівське на півдні Кaраснодарського краю. Намагався дізнатися про історію походження його назви, але це виявилося не так просто.

Почув дві версії. Перша (від завідуючої місцевої бібліотеки) – село виникло як робітниче поселення в 1924 році після будівництва лісопереробного заводу. А оскільки на будівництво приїхали переважно переселенці зі станиці Чернігівської (поблизу Білореченська того ж Краснодарського краю), то й село так назвали.

Друга версія (почута від місцевих довгожителів) – у XIX столітті на цьому місці під час війни Росії з народами Кавказу тут був розквартирований Чернігівський полк. Найцікавішим же є те, що 48% населення сучасного села Чернігівського складають... вірмени.

Інша цікавинка – одна з небагатьох діючих в Росії вузькоколійна залізниця Чернігівське – селище Отдалённый (відстань – 30 км, час у дорозі – 2,5 години). Ходить щодня. Я скористався такою можливістю і проїхався туди і назад вузькоколійкою.

Далі у мене була Адигея. Тут довелося спочатку чимало помучитися.

Бажаючи скоротити собі шлях на 80 км, я не поїхав асфальтом, а подерся лісовозними дорогами. А це – просто жах. По вуха в багнюці, по коліно в болоті. За два дні так втомився, що увечері ледь витсачало сил поставити намет (про вечерю вже не думав).

6 серпня отримав чималу дозу адреналіну при переправі через гірську річку Білу в південній Адигеї. Переправа була канатною, але я не врахував сили течії – тільки-но ступив у річку, як течія жбурнула мене на каміння. Добре, що втримав у руках мотузку. Після півторахвилинної боротьби з водою все ж таки вибрався на берег. Збитки – три рвані рани на тілі плюс намоклий фотоапарат. Добре, що хоча б без рюкзака переправлявся. А то разом з ним не вибрався б з річки...

В Адигеї є чимало красивих місць: Хаджохська тіснина, водопади на річці Руфабго, монастир Михайло-Афонська пустинь. Відвідав і місто Майкоп – столицю Адигейської Республіки.

Незабаром був у Карачаєво-Черкесії – останньому регіоні південної Росії, де раніше не доводилося бувати. У надзвичайно красивому місці розташоване місто Карачаєвськ.

Цікаво, що в Карачаєвськ мене привіз... онук засновника мі ста – Сагіт Мухтарович Курджиєв, тренер з ві льної боротьби (до речі, він знайомий з чернігівським колегою – тренером Ігорем Чарним).

Карачаєвськ амфітеатром оточують гори. На схилі однієї з них, фактично над містом, я й ночував. Потім оглянув Черкеськ і приїхав у Пятигорськ. Зупинився при Бештаугорському чоловічому монастирі.

Вранці 12 серпня спостері гав чудову картину: з Пятигорська на ранковому чистому і прозорому обрії було чудово видно засніжений Ельбрус. Саме там я маю бути вже цієї неділі. У п’ятницю їду в Нальчик, де зупинюся у свого кабардинського друга Рустама, там належним чином екіпіруюсь і – на Ельбрус!

Коментарі (5)

MV | 2010-08-18 17:04

Сам з Чернігова, якраз зараз перебуваю на Північному Кавказі.
  Можливо, Карачаєвськ виглядяє досить непогано, але навколишні села дуже бідні...
  Але природа надзвичайно гарна, там ще недалеко від Карачаєвська є таке місце - Домбай. Хто зі сноубордом, той знає :)

Юрій | 2010-08-17 16:50

Цікаво , а в О.Волощука є сім’я, дружина, діти? Якщо так, то як вони відносяться до його постійних подорожей, а якщо ні, тоді все зрозуміло!!!

Сергій Кириченко | 2010-08-16 12:46

Олександре, привіт. Як можна з тобто списатися електронкою? десь загубив твою адресу. якщо побачиш це повідомлення - відпиши мені будь-ласка на e-mail. Адреса: dm-g@ukr.net
буду дуже вдячний

ТАО | 2010-08-16 11:42

Постараюсь Вам пояснить, как смогу:
 - человек мир видит. Поверьте - очень интересно!
- других к этому делу привлекает. А это - один из достойных смыслов жизни.
- книги выпускает. Возможно, Вы просто не знали об этом факте.
- живёт так, как хочется ему и никому не создаёт проблем.

ЁЁ | 2010-08-13 22:37

Шляется человек помиру, и зачем?
закрити

Додати коментар:


Фотоновини

  Історія Чернігова прийшла у Спас

SVOBODA.FM