Олександр Волощук: Краснодар – село Чернігівське – Пятигорськ
У своїй десятій подорожі чернігівський мандрівник, журналіст і дослідник Олександр Волощук відвідає Росію, Азербайджан, Іран, Турцію, Ірак, Сірію, Йорданію, Ліван та Грузію.
До уваги читачів «Високого Валу» – розповідь Олександра про подорож від Краснодара до П’ятигорська:
Розповім про свій шлях після Краснодара. Наступним містом на маршруті був Усть-Лабінськ – невеликий районний центр, розташований в місці злиття річок Лаби і Кубані.
Тільки-но я увійшов у місто, як біля мене зупинився ВАЗ-21099 і водій, дізнавшись, що я мандрівник, сказазв:
- Сідай, покажу тобі місто.
Добродій виявився вірменином на і м’я Лаврентій, який колись жив в Азербайджані, але після Карабахського конфлікту вимушений був переїжджати в Росію. Гостинна і добра людина, Лаврентій показав мені Усть-Лабінськ, привіз додому і пригостив обі дом. Здається, знайомство зі мною стало для нього подією тижня.
Далі я приїхав у село Чернігівське на півдні Кaраснодарського краю. Намагався дізнатися про історію походження його назви, але це виявилося не так просто.
Почув дві версії. Перша (від завідуючої місцевої бібліотеки) – село виникло як робітниче поселення в 1924 році після будівництва лісопереробного заводу. А оскільки на будівництво приїхали переважно переселенці зі станиці Чернігівської (поблизу Білореченська того ж Краснодарського краю), то й село так назвали.
Друга версія (почута від місцевих довгожителів) – у XIX столітті на цьому місці під час війни Росії з народами Кавказу тут був розквартирований Чернігівський полк. Найцікавішим же є те, що 48% населення сучасного села Чернігівського складають... вірмени.
Інша цікавинка – одна з небагатьох діючих в Росії вузькоколійна залізниця Чернігівське – селище Отдалённый (відстань – 30 км, час у дорозі – 2,5 години). Ходить щодня. Я скористався такою можливістю і проїхався туди і назад вузькоколійкою.
Далі у мене була Адигея. Тут довелося спочатку чимало помучитися.
Бажаючи скоротити собі шлях на 80 км, я не поїхав асфальтом, а подерся лісовозними дорогами. А це – просто жах. По вуха в багнюці, по коліно в болоті. За два дні так втомився, що увечері ледь витсачало сил поставити намет (про вечерю вже не думав).
6 серпня отримав чималу дозу адреналіну при переправі через гірську річку Білу в південній Адигеї. Переправа була канатною, але я не врахував сили течії – тільки-но ступив у річку, як течія жбурнула мене на каміння. Добре, що втримав у руках мотузку. Після півторахвилинної боротьби з водою все ж таки вибрався на берег. Збитки – три рвані рани на тілі плюс намоклий фотоапарат. Добре, що хоча б без рюкзака переправлявся. А то разом з ним не вибрався б з річки...
В Адигеї є чимало красивих місць: Хаджохська тіснина, водопади на річці Руфабго, монастир Михайло-Афонська пустинь. Відвідав і місто Майкоп – столицю Адигейської Республіки.
Незабаром був у Карачаєво-Черкесії – останньому регіоні південної Росії, де раніше не доводилося бувати. У надзвичайно красивому місці розташоване місто Карачаєвськ.
Цікаво, що в Карачаєвськ мене привіз... онук засновника мі ста – Сагіт Мухтарович Курджиєв, тренер з ві льної боротьби (до речі, він знайомий з чернігівським колегою – тренером Ігорем Чарним).
Карачаєвськ амфітеатром оточують гори. На схилі однієї з них, фактично над містом, я й ночував. Потім оглянув Черкеськ і приїхав у Пятигорськ. Зупинився при Бештаугорському чоловічому монастирі.
Вранці 12 серпня спостері гав чудову картину: з Пятигорська на ранковому чистому і прозорому обрії було чудово видно засніжений Ельбрус. Саме там я маю бути вже цієї неділі. У п’ятницю їду в Нальчик, де зупинюся у свого кабардинського друга Рустама, там належним чином екіпіруюсь і – на Ельбрус!
Версія для друку Відправити по e-mail Обговорити на форумі |
Переглядів : 12148 |
Посилання до теми:
2.08.2010 Мандрівник Олександр Волощук вітає з Краснодарського краю. ФОТО
23.07.2010 Олександр Волощук. Про перші 12 днів десятої мандрівки
2.07.2010 Журналіст та мандрівник Олександр Волощук вирушає в свою десяту подорож. ВІДЕО, АУДІО
9.06.2010 «Зустріч на Дубні», або Автостопники всіх країн, єднайтеся! ФОТОрепортаж
28.04.2010 «Північна одіссея» Олександра Волощука – краща книга року на Чернігівщині
19.04.2010 Михайло Павлюк відкривав чернігівцям світ. ФОТОрепортаж
15.04.2010 «Назустріч сонцю». В географічному центрі Азії. ФОТО
7.04.2010 116 годин автостопу. ФОТО
1.04.2010 «Ходіння за дев’ять морів» Михайла Павлюка завершилось. Він вже вдома
16.03.2010 За перемогою «Легенди» – у Могильов. Автостопом. ФОТО
5.03.2010 Антон Кротов навчав чернігівців пізнавати світ. ФОТО
2.03.2010 Відомий мандрівник Антон Кротов – у Чернігові
26.02.2010 «Назустріч сонцю»: Владивосток – Байкал. ФОТО
20.01.2010 «Назустріч сонцю»: Владивосток. Фото
Коментарі (5)
MV | 2010-08-18 17:04
Можливо, Карачаєвськ виглядяє досить непогано, але навколишні села дуже бідні...
Але природа надзвичайно гарна, там ще недалеко від Карачаєвська є таке місце - Домбай. Хто зі сноубордом, той знає :)
Юрій | 2010-08-17 16:50
Сергій Кириченко | 2010-08-16 12:46
буду дуже вдячний
ТАО | 2010-08-16 11:42
- человек мир видит. Поверьте - очень интересно!
- других к этому делу привлекает. А это - один из достойных смыслов жизни.
- книги выпускает. Возможно, Вы просто не знали об этом факте.
- живёт так, как хочется ему и никому не создаёт проблем.
ЁЁ | 2010-08-13 22:37