«Золота» вершина юних футболістів «Єдності»

Коли юні вихованці плисківського клубу, основу якого складали хлопчаки з Борзнянського та Бахмацького районів, стартували в першості України серед юнацьких команд 1994 року народження, мало хто з фахівців «робив ставку» на сільську команду.

Суперниками були 80 колективів, що представляли імениті й титуловані клуби. Звісно, всі команди не могли зіграти з собою, тому були розподілені на 8 груп по 10 команд.

Суперниками наших земляків стали ровесники з чернігівської «Десни», броварського «Нафкому», київського «Євробісу», сумських «Зміни» та «Фрунзенця», краснопільського «Явора», прилуцької «Європи», конотопської та славутицької ДЮСШ. Думка спеціалістів одразу ж змінилася на користь плисківчан, котрі напрочуд красиво проводили ігри, міцно закріпивши за собою першу сходинку. Після двох кіл плисківчани його нікому не віддали і пройшли до наступного етапу чемпіонату України.

У плей-офф на підопічних Володимира Марченка, Олега Кордюка та Віталія Сипливого чекав грізний черкаський «Дніпро».

 – Хлопці, потрібно викластись, але перемогти, – підбадьорювали один одного молоді гравці. – Граємо ж не своєму полі.

 Як суперник на намагався пробити оборону «Єдності», але того дня захист плисківчан був надійним, як ніколи.

 Натоміть господарі почали нав’язувати черкащанам своє гру і після удару Максима Герасименка змусили суперника капітулювати. Мінімальна перемога зіграла в подальшому свою вагому роль. У матчі-відповіді «Єдність» не стала хлопчиком для биття, а мужньо витримала всі 90 хвилин шалених атак «Дніпра».

 І ось фінал чотирьох команд. Подія, на яку з нетерпінням чекали гравці, тренерський штаб, керівництво клубу, а найбільше – батьки юних футболістів. Адже їхні сини потрапили у квартет найсильніших юнацьких команд України.

 Містом, де вирішувалась доля почесного трофею, став Нікополь. Туди, окрім наших земляків, потрапили вихованці ФК «Львів», СК «Миколаїв» та маріупольського «Азовмашу» (фактично філіал футбольної академії донецького ФК «Шахтар»).

 У півфіналі жереб звів плисківчан із миколаївцями. Набираючись майстерності від гри до гри, плисківчани показували свій бійцівський характер. І в цьому матчі вони не підвели своїх тренерів, Долю цього поєдинку вирішив єдиний влучний удар зі штрафного на 20 хвилині. Це Євгеній Кордюк майстерно поклав у сітку воріт шкіряну кулю. Такі м’ячі завжди стають окрасою будь-якого матчу.

 В іншому півфіналі львів’яни поступилися в серії пенальті маріупольцям 4:3.

 Тепер лише крок відділяв нашу команду від омріяної вершини. І вирішальна гра стала красивим акордом у мелодійній грі плисківського футбольного оркестру. Суперник був покладений на лопатки завдяки красивій командній грі. Після фінального свистка судді на табло світився, мабуть, найбажаніший рахунок для всієї Борзнянщини – 5:3. Переможні м’ячі записали на свій рахунок Максим Шекера, Артем Коваленко, Максим Герасименко, Владислав Бурмака та Микита Зайченко.

 У альпіністів є вислів: працювати у зв’язці. Ось вона плисківська зв’язка, що підкорила український футбольний Еверест: гравці Ігор Волошин, Денис Садовий, Олександр Литовченко, Артем Данилець, Максим Герасименко, Максим Чаус, Євгеній Кордюк, Олександр Воробей, Артем Коваленко, Микита Зайченко, Максим Шекера, Андрій Пирог, Владислав Маслій, Євген Шутак, Владислав Бурмака, Артем Шиш, Ілля Пустовойт, Олександр Дубілевич, Ігор Арендар, В’ячеслав Бібик, тренери Володимир Марченко, Олег Кордюк, Віталій Сипливий.

Всі вболівальники району вітають з перемогою юних гравців «Єдності»!

До речі. Вшанування нових чемпіонів України відбудеться в Плисках у суботу, 4 липня, о 15 годині 30 хвилин перед початком матчу першості Чернігівщини з футболу серед команд вищої ліги ФК «Єдність-2» – ФК «Полісся» (Добрянка).

Андрій ДОНЧЕНКО

Це і ваша перемога!

Гравці та тренери юнацької команди «Єдність» висловлюють сердечну подяку за підтримку почесному президентові футбольного клубу Михайлові Миколайовичу Голиці, президенту клуба Олександрові Васильовичу Поповичу, віце-президентові Анатолію Петровичу Гаврильченку, лікарям, водіям, батькам юних гравців, котрі робили все можливе, аби шлях до перемоги був менш тернистим.

Цю перемогу ми присвячуємо вам.