«Грають наші хлопці, а не „бабки” та амбіції...»

Кілька днів тому завершився черговий футбольний чемпіонат у першій лізі. Чемпіонат, який був для чернігівського футболу дуже багатим на всілякі потрясіння і „гарячі новини”, за якими інколи безпосередньо футбол відходив на другий план.

Про це було стільки сказано і написано (в тому числі й автором цих рядків), що вже не хочеться до цього й повертатися. Хоча підсумки, звичайно, підбити треба.

Отже, „Десна” посіла 7 місце, в акурат у „золотій середині” турнірної таблиці. Попри всі намагання колишнього президента клубу Валерія Короткова бачити „Десну” в прем’єр-лізі, і попри бажання його наступника Олександра Поворознюка здобути „бронзу” чемпіонату.

Враховуючи те, що більшу частину першого кола команда повільно „дрейфувала” між 13 і 16 місцями, 7 місце за підсумками турніру - це не так вже й погано.

Та навіть якщо б було і 8-е, 9-е чи 10-е місце, все одно ми мали б подякувати футболістам „Десни” за їхню гру. Бо варто ще пошукати команду, яка, упродовж кількох місяців не отримуючи зарплати, здібна завдавати поразок лідерам („Оболонь” – 3:2) і громити на виїзді принципових суперників („Волинь” в Луцьку – 4:0).

Футболісти „Десни” засвідчили, що вони є справжніми професіоналами, за що їм щире „мерсі” від чернігівських болільників. Дійсно, цього чемпіонату у нас була хороша команда.

Але літнє міжсезоння коротке, десь наприкінці липня „Десна” має знову виходити на футбольне поле, щоб доводити свою „ігроспроможність” на рівні першої ліги. Чого ми можемо очікувати від „Десни” зразку 2009/2010 року, на що сподіватись?

„Колишній гравець” резервістів „Кривбасу” (як він сам про це говорить, хоча факти свідчать про протилежне), а нині президент „Десни” Олександр Поворознюк начебто націлений на Прем’єр-лігу, хоча, здається, не розуміє, що елітний дивізіон українського футболу висмокче з його агрофірми велику кількість грошей. Можливо, навіть надто велику, щоб Олександр Григорович і надалі зберіг цікавість до „Десни”.

Савченко і „Партнер-банк” допоможуть? Не думаю, двом амбіційним гребцям дуже проблематично вжитися в одному човні.

Та й взагалі, вважаю, що реальної мови (не на рівні амбіцій) про Прем’єр-лігу взагалі поки що бути не може. Для цього потрібна відповідна розгалужена інфраструктура, якої в Чернігові немає. Навіть те, що було, найближчим часом може піти прахом (насамперед, система дитячо-юнацького футболу).

Про підтримку „Десни” з боку міської влади не може бути й мови. Оскільки, як стало відомо автору з компетентних джерел, вона, міська влада, має твердий намір обрати пріоритетним напрямком у футболі розвиток футболу жіночого (чернігівська „Легенда” цьогоріч має всі шанси і можливості повернути собі звання чемпіона України і стартувати наступного року в жіночій Лізі Чемпіонів).

Позиція цілком зрозуміла, бо все те, що коїлось навколо „Десни” останнім часом, можновладцям добряче набридло. То ж вже краще „Легенда” з перспективою представництва Чернігова в Єврокубках, ніж параноїдально-проблемна „Десна” з неясними перспективами.

У сезоні, що завершився, в складі „Десни” було лише кілька вихованців чернігівського футболу. Чи їх стане більше в новому сезоні, це велике питання. Скоріше, навпаки. Кадрова політика Олександра Поворознюка, на жаль, спрямована на залучення в команду „варягів”. А хотілося б, щоб хоча б „кістяк” „Десни” складався з місцевих футболістів.

Сподіваюсь, що попри все, чернігівська „Десна” у новому сезоні виступить гідно. Нехай вона й не займе призових місць, хоча дуже цього хотілося б. Врешті-решт, для переважної більшості болільників не суть важливо, хто сьогодні є президентом клубу і хто буде ним завтра. Ми насамперед слідкуємо за грою, дивимось на поле, а не на „VIP-ложу”, вболіваємо за улюблену команду, радіємо її перемогам і засмучуємось після поразок.

І як би хотілося в наступному сезоні думати і писати саме про футбол, а не про той бруд, що навколо нього. Щоб у футбол грали футболісти, а не „бабки” та амбіції...