«За нашу і вашу свободу»

Ви знаходитесь: Політика / Регіон / Візит Зеленського до Литви — стратегічні домовленості, тінь гібридної війни та уроки 1863 року

Візит Зеленського до Литви — стратегічні домовленості, тінь гібридної війни та уроки 1863 року

У неділю столиця Литви стала центром політичного тяжіння для регіону Східної Європи. Президент України Володимир Зеленський прибув до Вільнюса для участі у заходах з нагоди 163-ї річниці Січневого повстання 1863–1864 років.

Урочистий фасад зустрічі лідерів «Люблінського трикутника» (України, Литви та Польщі) приховував напружений порядок денний: від потреби в енергообладнанні до тривожних сигналів про зміну суспільних настроїв у самій Литві.

Енергетика та зброя: прагматичний вимір візиту

Зустріч Володимира Зеленського з президентом Литви Ґітанасом Наусєдою вийшла далеко за межі протокольних люб’язностей. Головним фокусом переговорів стала енергетична безпека України, яка щоденно потерпає від російських атак.

Ключові домовленості та допомога:

Генератори: Литва ухвалила рішення про передачу українським громадам майже сотні генераторів. Це критично важливе обладнання для забезпечення життєдіяльності міст в умовах постійного терору енергосистеми.
Військова співпраця: Обговорено створення експортної платформи зброї у Вільнюсі. Це стратегічний крок, що дозволить інтегрувати український та литовський оборонно-промислові комплекси.
Фінансова підтримка: Гітанас Наусєда підкреслив, що загальна військова допомога Литви вже перевищила 1 мільярд євро. У 2025 році країна виділила на допомогу Україні 0,28% свого ВВП, перевищивши попередні двосторонні зобов’язання.
Дипломатія: Зеленський поінформував колегу про перебіг закритих переговорів в Абу-Дабі за участі української, американської та російської делегацій, підкресливши, що Київ робить усе можливе для закінчення війни на справедливих умовах.

Також сторони обговорили співпрацю в межах ініціативи PURL та програми SAFE, що стосуються безпекових гарантій та відновлення.

Дипломатичні відзнаки та «м’яка сила»

Окремим жестом визнання ефективності української дипломатії стало нагородження міністра закордонних справ України Андрія Сибіги. Гітанас Наусєда вручив йому Командорський хрест Ордена Великого князя Литовського Гедиміна. Сибіга, приймаючи нагороду, наголосив, що вона належить усій дипломатичній команді, яка працює над зміцненням антиросійської коаліції.

Паралельно тривала гуманітарна програма перших леді. Олена Зеленська та Діана Наусєдєнє відвідали Український культурний центр у Вільнюсі. Зеленська подякувала литовській колезі за патронат над центром та участь у Коаліції за повернення українських дітей. Перші леді також обговорили підготовку до шостого Саміту перших леді та джентльменів, зосередившись на питаннях ментального здоров'я та освіти.

Історичний маніфест у Кафедральному соборі

Кульмінацією візиту стала спільна меса президентів України, Литви та Польщі (Кароля Навроцького) у Вільнюському архікатедральному соборі-базиліці.

Виступ Володимира Зеленського пролунав як програмна промова, що пов’язує події 1863 року із сьогоденням.

Зеленський провів пряму паралель між Січневим повстанням і нинішньою війною, назвавши їх етапами одного протистояння — боротьби свободи проти рабства.

"У нас один ворог, і це триває вже більше ніж чотири роки повномасштабної війни, більше ніж роки гібридної війни, більше ніж панування радянської Москви та імперського Петербургу", — зазначив президент.

Він окреслив дві моделі існування в Європі:

Модель свободи: Де люди, нації та культури мають значення.
Модель Сходу: Яка приходить із презирством і війнами. "Європі немає що обрати, крім однієї з цих двох моделей. Тільки такі є варіанти – свобода або залежність", — підкреслив Зеленський.

Окрему, болючу увагу президент приділив Білорусі. Він нагадав про втрачений шанс 2020 року і про те, що сьогодні білоруська територія перетворилася на російський плацдарм.

"Поки що білому шпіцу Лукашенка залишено більше прав, ніж народу Білорусі, на жаль... Оператори російських реактивних 'шахедів' працюють по Україні в тому числі з території Білорусі... Росія використовує Білорусь як полігон для шантажу Європи і світу 'Орєшніками'".

Звертаючись до історії, Зеленський нагадав, що байдужість сильних світу сього у XIX столітті призвела до трагедій століття XX. Він закликав до повної, а не часткової єдності: "Не наполовину, не на кілька місяців... а на сто відсотків ефективно. Не стільки, скільки не шкода, а стільки, скільки спрацює".

Присутність українського лідера на цих заходах є історично обґрунтованою. Одним із лідерів повстання 1863 року був Зигмунт Сераковський, уродженець села Лісове на Волині. Герб повстання об'єднував Польського Орла, Литовську Погоню та Архангела Михаїла — покровителя Києва, що символізувало спільну боротьбу трьох народів колишньої Речі Посполитої. Саме страх перед цим єднанням змусив Російську імперію того ж року видати Валуєвський циркуляр про заборону української мови.

Тривожне тло: протести, втома та гібридні загрози

Попри офіційну підтримку, візит відбувається на складному внутрішньому тлі Литви, яке все частіше демонструє ознаки втоми та впливу російських гібридних наративів.

"Візит ні про що" і криза волонтерства

Відомий литовський волонтер Валдас Барткявічюс виступив із різкою критикою, назвавши візит "порожнім". За його словами, офіційні зустрічі не відображають реального стану справ:

Волонтери стикаються з критичною нестачею автомобілів для фронту ("в дорозі 6 авто, але на пальне грошей не було вже вчора").
Президент Наусєда дистанціюється від волонтерського руху, не зустрічаючись із тими, хто реально забезпечує логістику допомоги.
У литовському сегменті соцмереж зростає кількість хейту та проросійських коментарів, про що Зеленському, ймовірно, не доповідають.

Протести проти полігону та недовіра до армії

Візит збігся з масовими протестами литовців проти будівництва військового полігону в районі Капчямястіс (поблизу Сувальського коридору). Як зазначає аналітик Мартінас Нагявічюс, це свідчить про глибоку кризу довіри до власної армії. Люди виїжджали колонами авто, щоб протестувати проти вирубки лісу для оборонних потреб, не усвідомлюючи реальності загрози.

Нагявічюс проводить моторошну паралель: поки литовці стоять вздовж доріг, протестуючи проти полігону, українці стають на коліна вздовж доріг, зустрічаючи кортежі з тілами загиблих героїв ("На щиті").

Непомітне зникнення "UA" з порядку денного

Символічним маркером змін стало "тихе" зникнення кнопки UA (україномовної версії) з головної сторінки порталу національного мовника LRT. Це, разом із згортанням роботи української редакції, яка майже три роки детально висвітлювала життя української громади у Литві і була "інформаційним нервом" між двома країнами-партнерками, сприймається експертами як тривожний сигнал згортання інформаційної присутності України і української повістки в литовському медіапросторі.

Журналістка Ана Норн пояснює сплеск негативу в соцмережах не стільки ставленням до України, скільки внутрішньополітичною напругою та втомою. "Повага до Зеленського в Литві — це перш за все повага до прекрасного народу України", — зазначає вона, додаючи, що проросійські голоси хоч і гучні, але все ще залишаються маргінальними.

Візит Володимира Зеленського до Вільнюса 25 січня 2026 року став демонстрацією непорушності стратегічного союзу Києва, Вільнюса та Варшави. Передача генераторів та плани щодо спільного виробництва зброї свідчать, що підтримка залишається дієвою.

Однак, слова Зеленського у Кафедральному соборі про те, що "історія карає тих, хто залишається осторонь", лунають попередженням не лише для політиків, а й для литовського суспільства. На тлі протестів проти посилення оборони та активізації російської пропаганди, Литва опиняється перед тим самим вибором, що й повстанці 1863 року: усвідомити спільність долі з Україною або дозволити "російській моделі" підірвати єдність зсередини.

Фото: Олег Головатенко